Постанова № 62649700, 25.10.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/539/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Скорика С.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії "Арія"до відповідача Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДФС У Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" (надалі ТОВ ВКК "Арія") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2016 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44 та статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2015 року у розмірі 1666256 грн, а також завищення від'ємного значення за березень 2015 року. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірним контрагентом позивач вказує, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з останнім ґрунтуються на припущеннях, а тому є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44 та статті 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Компанія Буделемент". Вказував, що позивачем не було надано до перевірки будь-які документи, що підтверджують господарські операції позивача із контрагентом з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для здійснення своєї діяльності. У звязку з чим, за доводами відповідача, контролюючим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

ТОВ ВКК "Арія" зареєстроване як юридична особа з 16.10.1995, код ЄДРОПУ 23560575, номер запису 1 585 120 0000 000833, а також перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві, у томі числі як платник податку на додану вартість.

У період з 01.02.2016 по 18.02.2016 відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань правомірності проведених господарських відносин з ТОВ "Компанія Буделемент" за березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 25.02.2016 № 518/16-01-14-01/23560575, яким встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44 та статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2015 року у розмірі 1666256,00 грн та завишення від'ємного значення за березень 2015 року в розмірі 633738,00 /т. 1 а. с. 63/.

Не погодившись з актом перевірки, позивач оскаржив його в адміністративному порядку /т. 1 а. с. 66-69/.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Полтаві винесені податкові повідомлення-рішення від 18.03.2016 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2499384,00 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 1666256,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 833128,00 грн та № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн / т.1 а. с. 30-31/.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходив з такого.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ контролюючим органом здійснено на підставі відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Компанія Буделемент", а також пов'язується з порушенням позивачем податкового законодавства щодо ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

При цьому, розглядаючи цю адміністративну справу, суд також враховує приписи пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, згідно з якими платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Суд зауважує, що відповідно до письмових пояснень ТОВ ВКК "Арія", за твердженням позивача, відповідачем помилково зазначено в акті перевірки про ненадання таким платником первинних документів на підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ "Компанія Буделемент" у повному обсязі, оскільки позивачем 02.03.2016 надавались на вимогу ДПІ у м. Полтаві договір підряду та відповідні додатки до нього, податкові накладні, банківські документи, векселя, які підтверджують здійснення розрахунків за виконані роботи, бухгалтерські документи, що підтверджують рух активів та виконання зобов'язань разом з листом № 06-3/1330 із запереченнями на акт перевірки.

Указане твердження судом оцінюється критично, оскільки вказаними нормами встановлено обов'язок ТОВ ВКК "Арія" саме після початку проведення перевірки надати ДПІ у м. Полтаві у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Крім того, суд звертає увагу, що перелік додатків до вказаного листа від 02.03.2016 року № 06-3/1330 /т. 1 а.с. 66-69/ містить: договір підряду № 7 від 16.03.2015 - на 10 арк., додатку № 1 Прейскурант до договору № 7 від 16.03.2015 на 2 арк., розрахункові документи (банківські документи, векселя) на 3 арк., бухгалтерські документи (роздруківки з програми 1С) на 1 арк., витяг з кримінального провадження № 12016170030000182, лист ТОВ ВКК "Арія" від 18.02.2016 № 06-3/1037.

Такі додатки не можуть розцінюватись судом як надані в повному обсязі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, оскільки суперечать своїми обсягами з наданими до суду в якості додатків до позовної заяви та на вимогу суду.

Також позивачем зауважувалось про неможливість надання перелічених документів під час проведення перевірки у зв'язку з їх зникненням, обставини якого зафіксовані в межах кримінального провадження № 12016170030000182, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено завірену позивачем копію витягу такого кримінального провадження /т. 1 а.с. 35/.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд виходив з такого.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Пунктом 44.4 тієї ж статті визначено, що якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Згідно з положеннями пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Суд зауважує, що згідно з наказом ДПІ у м. Полтаві від 01.02.2016 № 111 та направлення від 01.02.2016 № 29 фахівцями відповідача повинна була проводитись позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія "Буделемент" за березень 2015 року з 01.02.2016 /а. с. 29-30, т. 1/.

Сторонами не заперечується, що при виході на податкову адресу позивача такими фахівцями було встановлено, що директор та головний бухгалтер відсутні у зв'язку з перебуванням у відрядженні. Листом від 03.02.2016 № 06-3/612 /т. 6 а. с. 31/ позивач повідомив ДПІ у м. Полтаві, що документи по взаємовідносинах ТОВ "ВКК "Арія" з ТОВ "Компанія Буделемент" за березень 2015 року, які були втрачені 12.08.2015, про що свідчить звернення до Ленінського районного відділу Полтавського міського управління УМВС України в Полтавській області, що зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінального правопорушення та інші події за № 4231 від 12.08.2015, а також вказані в протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 14.08.2015 не відновлені. Наказом від 03.02.2016 № 131 податковим органом було перенесено терміни проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ВКК "Арія" до надання довідки правоохоронними органами щодо підтвердження факту викрадення документів /т. 6 а. с. 32/. У зв'язку з ненаданням ТОВ "ВКК "Арія" документів, що підтверджують наявність обставин щодо втрати (неможливості відновлення) документів, відповідачем на підставі наказу № 182 від 11.02.2016 поновлено терміни проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "ВКК "Арія" з питань правомірності проведення господарських відносин з ТОВ "Компанія Буделемент" за березень 2015 терміном 3 робочі дні з 11.02.2016 /т. 6 а. с. 35 (зворотній бік)/.

Сторонами не заперечується, що при виході на податкову адресу позивача фахівцями податкового органу було встановлено, що директор та головний бухгалтер відсутні у зв'язку з перебуванням у відрядженні, на підтвердження чого надано відповідні накази. Відповідачем складені та направлені позивачу телефонограми від 12.02.2016 та 15.02.2016 про надання інформації щодо чинності відряджень указаних посадових осіб та призначення осіб, на яких покладені обов'язки директора та головного бухгалтера /т. 6 а. с. 36-39/.

Щодо відповідей на такі телефонограми позивачем жодних доказів не надано.

Натомість позивач 16.02.2016 надав відповідачу витяг з кримінального провадження № 12016170030000182, згідно з яким подія зникнення бухгалтерських документів, крім іншого, ТОВ ВКК "Арія" та його контрагента ТОВ "Компанія Буделемент" відбулась 11.02.2016. Так, відповідно до вказаного витягу 12.01.2016 до Ленінського ВП з письмовою заявою звернулась ОСОБА_4 про те, що 11.02.2016 близько 17.10 год., перебуваючи на пл. Слави,1 в м. Полтаві виявлено зникнення своєї жіночої сумки, у якій знаходився паспорт гр. України на ім'я ОСОБА_4, гроші в сумі 500 грн та бухгалтерських документів ТОВ ВКК "Арія", ТОВ "Лайфіт", ТОВ "Буделемент" з автомобілю НОМЕР_3, який знаходився без нагляду близько 10 хв.

Водночас, суд зауважує, що вказаний витяг не є належним доказом у розумінні частини першої статті 70 КАС України, оскільки не містить жодних відомостей стосовно того, які саме документи, за якими операціями з указаними контрагентами, за який період було викрадено.

Крім іншого, суд зауважує, що позивачем допущено фахівців відповідача до перевірки. Оскарження вручених наказів та направлень ТОВ ВКК "Арія" в адміністративному та/або в судовому порядку не проводилось.

При цьому, будь-яких інших документів позивачем після початку проведення документальної перевірки ревізорам-інспекторам надано не було, що не заперечується представниками сторін.

Водночас на вимогу суду надати інформацію про перелік документів, які були викрадені згідно з подією, вказаної у витязі з кримінального провадження №12016170030000182, позивачем надано акт № 2 від 18.03.2016 про результати роботи комісії щодо пропажі документів по господарським взаємовідносинам із ТОВ "Компанія Буделемент". Згідно з вказаним актом комісією визначено, що серед втрачених документів були: договір підряду, попередній договір підряду, додаткові угоди, акти виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт згідно з переліком; довідки про вартість виконаних підрядних робіт згідно з переліком /т. 22 а. с. 222-257/.

Дослідивши вказаний акт комісії, судом встановлено, що податкові накладні, технічні завдання, які є невід'ємними частинами договору, викрадені не були.

З листа ТОВ "Компанія Буделемент" від 10.02.2016 № 10/02 /т. 22 а. с. 216/ вбачається, що позивачем 10.02.2016 отримані відновлені документи по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Буделемент" за березень 2015 року.

Суд звертає увагу, що бухгалтерські документи по господарським операція позивача з ТОВ "Компанія Буделемент" за період березень 2015 року були викрадені 12.08.2015 (оригінали первинних документів) та 11.02.2016 (відновлені документи).

Представником позивача у судовому засіданні на вимогу суду не надано чіткої відповіді щодо того, чому відновлення викрадених 12.08.2015 документів тривало значний період часу до 11.02.2016; у зв'язку з чим позивач не повідомив податковий орган про викрадення документів та їх подальше відновлення у контрагента.

Однак, вказані документи не були надані позивачем ревізорам-інспекторам після початку проведення перевірки, але, у той же час, вже надані до суду в якості доказів в обґрунтування позивачем позовних вимог.

Так, відповідно до пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі Положення №88) зазначено, що у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Водночас суд зауважує, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів виконання останнім вимог указаних норм чинного законодавства. Зокрема, у матеріалах справи відсутні: докази письмового повідомлення керівника підприємства правоохоронних органів про втрату документів; докази запрошення для участі в роботі комісії представників слідчих органів і державного пожежного нагляду. Згідно з наказом ТОВ ВКК "Арія" від 16.02.2016 № 01-01-82/1 "З адміністративно-господарських питань" до складу комісії для встановлення переліку викрадених бухгалтерських документів позивачем включено: начальника служби безпеки ОСОБА_5, заступника головного бухгалтера ОСОБА_4, начальника адміністративно-господарської служби ОСОБА_6 /т. 22 а. с. 221/.

Крім того, позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів надіслання податковій інспекції копії акта роботи комісії. Представником відповідача надано пояснення, що копію вказаного акта від позивача в 10-денний строк, як того вимагає чинне законодавство, та станом на момент розгляду справи в суді відповідач не отримував.

Також, як вищезазначено, відповідно до вимог пункту 44.5 статті 44 ПКУ у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Однак, у порядку, передбаченому Податковим кодексом України, а саме: у порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, позивач не повідомляв відповідача про факт викрадення (втрати) як 12.08.2018, так і 11.02.2016 первинних документів, що не заперечується сторонами. Надання копії вказаного вище витягу з кримінального провадження фахівцям, що були направлені на перевірку, не може судом розцінюватись як належне виконання його обов'язку у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Виходячи з викладених положень та встановлених судом обставин справи, зокрема неповідомлення керівником підприємства правоохоронних органів про викрадення (втрату) документів, невключення до складу комісії представників слідчих органів, ненадіслання до податкової інспекції копії акта роботи комісії у встановлений строк, тривале невідновлення втрачених (викрадених) документів, а також у зв'язку із неподанням позивачем контролюючому органу під час проведення перевірки та під час подання заперечень на акт перевірки саме оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, у силу приписів підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, є достатньою підставою для висновку про відсутність таких документів у позивача на момент проведення перевірки та непідтвердження на момент перевірки правомірності формування ним податкових зобов'язань.

Таким чином, контролюючий орган правомірно встановив наявність порушень у господарській діяльності позивача на підставі наявних під час перевірки первинних документів та обставин справи.

При цьому, досліджуючи копії первинних документів, долучені до матеріалів справи позивачем на підтвердження реальності господарських відносин з його контрагентом ТОВ "Компанія Буделемент", суд виходив з наступного.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та звязок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

Згідно зі статтею 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

З матеріалів адміністративної справи судом вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Буделемент" (підрядник) укладено договір підряду від 16.03.2015 № 7, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик згідно з заявками та/або завданнями Замовника, на підставі яких сторони укладають відповідні додаткові угоди до договору, виконати комплекс робіт, детальний перелік робіт зазначається в додаткових угодах до договору (роботи). До складу робіт за цим договором, зокрема входять: перелік робіт, що виконуються в межах цього договору, передбачений у прейскуранті, що є невідємним додатком № 1 до цього договору; здійснення всіх необхідних дій та виконання необхідних робіт з метою дотримання чинного законодавства України при виконанні підрядником робіт, запобігання заподіянню шкоди/завдання збитків замовнику та уникнення настання відповідальності замовника перед третіми особами та/або державними органами та органами місцевого самоврядування за неналежне виконання робіт підрядником; інші роботи, узгодженні сторонами та зазначені у відповідній додатковій угоді. Перед виконанням підрядником робіт сторони укладають та підписують відповідні додаткові угоди до договору, у яких вказується перелік робіт, вказуються обсяги, вартість, порядок оплати та інші умови співпраці та вимоги замовника. Роботи приймаються замовником за актом приймання-передачі виконаних робіт (надалі акт виконаних робіт). Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити належним чином виконані підрядником та прийняті замовником роботи згідно з відповідними додатковими угодами до цього договору. Вартість окремих видів робіт може визначатись на підставі кошторису, з переліком видів робіт, який є невід'ємною частиною договору та додаватись до додаткової угоди. Оплата робіт по кожній додатковій угоді здійснюється замовником шляхом банківського переказу відповідних сум коштів на банківський рахунок підрядника, вказаний у цьому договорі. 100 % вартості належним чином виконаних робіт, вказаних у додатковій угоді, сплачується підряднику замовником протягом 60 (шістдесят) банківських днів від дня підписання повноваженими представниками сторін акта виконаних робіт за відповідною додатковою угодою. Замовник може прийняти рішення про дострокову оплату виконаних робіт або проведення попередньої оплати вартості робіт у сумі, що визначається на розсуд замовника. Оплата в зазначений у пункті 3.4 цього договору строк проводиться за наступних умов: наявності підписаного уповноваженими представниками обох сторін акта виконаних робіт; відсутності прострочення у виконанні підрядником робіт та надання всієї необхідної документації, якщо така передбачена /т. 7 а. с. 80-89/.

Відповідно до матеріалів справи підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні згідно з витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 353444 /т. 23 а. с. 28-31/.

Дослідивши в судовому засіданні копії долучених позивачем до матеріалів адміністративної справи податкових накладних /т.5 а.с. 145-260/ та витягу з реєстрації податкових накладних, судом встановлено, що вони формально відповідають вказаним вимогам Податкового кодексу України та їх реєстрація відповідачем не заперечується.

Водночас наявність податкової накладної є обовязковою, але невичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд зясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії додаткових угод та акти виконаних робіт, а також акти приймання виконаних підрядних робіт /т. 12 а. с. 2-249, т. 13-т. 21, т. 22 а. с. 1-204/.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та приписів пункту 2.4 Положення первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При дослідженні у судового розгляді долучених до матеріалів справи копій актів приймання виконаних підрядних робіт, судом встановлено, що останні складені з порушенням частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та приписів пункту 2.4 Положення.

Надані акти виконаних робіт не містять конкретно визначеного змісту та обсягу (відсутні відомості щодо деталізації виконуваних робіт (зазначено лише "Комплекс робіт з отримання декларації про готовність об'єкта до експлуатації", "Технічне обслуговування об'єктів Харківського регіону", "Технічне обслуговування об'єктів Одеського регіону" тощо), даних осіб, які здійснювали виконання таких робіт, що не дає можливості пов'язати надані документи з конкретною господарською операцією.

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів узгодженням між повноваженими представниками ТОВ ВКК "Арія" та ТОВ "Компанія Буделемент" детального обсягу робіт, часу та порядку виконання тих чи інших робіт, а також направлення співробітників на виконання таких робіт та їх допуску до таких об'єктів. Зокрема, позивач не надав обґрунтувань у підтвердження реальності здійснення його контрагентом всього комплексу робіт, який, за твердженням позивача, складається із детальних окремих дій, які, на його ж думку, здійснені представниками ТОВ "Компанія Буделемент" за різними адресами в декількох різних областях за короткий період часу, а саме: починаючи з 16.03.2015 р (дати укладення додаткових угод із зазначенням адрес виконання робіт) та завершені 31.03.2015 (дата складання актів виконаних робіт та актів приймання виконаних підрядних робіт).

Стосовно наданих на вимогу суду доказів подальшого використання у власній господарській діяльності робіт, здійснених, за доводами позивача, спірним контрагентом, ТОВ ВКК "Арія" надано пояснення, що такі роботи проводилися в межах основної діяльності позивача як підрядної організації з будівництва об'єктів телекомунікації базових станцій мобільного зв'язку та надання послуг щодо їх технічного обслуговування для належного функціонування. Замовниками позивача у спірний період були такі суб'єкти господарювання як ПРАТ "Київстар", ПРАТ "МТС Україна", ТОВ "Хуайвей Україна" тощо.

На підтвердження таких пояснень до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії додаткових угод до договорів з технічного обслуговування об'єктів телекомунікаційної мережі та додатків до них; копії актів приймання-передачі виконаних робіт до угод, укладених між ТО "ВКК "Арія" та контрагентами ПРАТ "Київстар", ПРАТ "МТС Україна", ТОВ "Хуайвей Україна" /т. 6 а. с. 57-243/.

При цьому, згідно з наявними в матеріалах справи документами виконання позивачем (підрядником) вищевказаних робіт переліченим контрагентам (замовникам позивача) здійснювалось раніше ніж це здійснювалось ТОВ "Компанія Буделемент", як субпідрядником на замовлення позивача, зокрема: підписання актів виконаних робіт із замовниками таких робіт (ПРАТ "Київстар", ПАТ "МТС Україна", ТОВ "Хуайвей Україна") відбулося раніше ніж підписання актів виконаних робіт (у тому числі і тих, які зазначені в актах виконаних робіт, які вже підписав позивач зі своїми замовниками) між позивачем та ТОВ "Компанія Буделемент" від 31.03.2015, що підтверджується наданими до суду актами прийому-передачі виконаних робіт, підписаними між позивачем та ПРАТ "Київстар", ПАТ "МТС Україна", ТОВ "Хуайвей Україна" /т. 6 а. с. 94-243/.

Отже, станом на момент підписання актів виконаних робіт із ТОВ "Компанія Буделемент" про замовлення виконання конкретних видів робіт за певними адресами вже були підписані акти приймання вказаних робіт із безпосередніми замовниками таких робіт.

Крім того, як вбачається з наданих позивачем актів огляду та перевірки щодо виконання замовлених у ТОВ "Компанія Буделемент" робіт /т. 23 а. с. 84-250, т. 24 а. с. 1-188/, деякі з вказаних актів щодо виконання перелічених у додаткових угодах робіт складені ще до укладення спірного договору підряду від 16.03.2015 № 7, а саме: 27.02.2015, 03.03.2015, 26.02.2015, 05.03.2015, 13.03.2015, 11.03.2015 тощо.

Доводи позивача щодо наявності належним чином оформлених податкових накладних, які є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є доречними, проте, суд зазначає, що підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість на суму податку на додану вартість є факт реального виконання робіт та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих робіт з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності останніх або ж призначення останніх для такого використання і економічну доцільність вказаних господарських операцій.

Таким чином, наявність податкових накладних за відсутності здійснення господарської операції позбавляє замовника права на формування податкового кредиту.

Суд зауважує, що визначальним у питанні правомірності декларування платником податку податкового кредиту зі сплати ПДВ є встановлення реальності (товарності) господарських правовідносин, а також подальшого використання робі у власній господарській діяльності, що в ході розгляду цієї справи судом не знайшло свого підтвердження.

Податковий кредит може сформуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що право платника податку на відображення у податковому обліку господарських операцій виникає у разі реальності задекларованих господарських операцій, наявності ділової мети у розглядуваних операціях, добросовісності платника податку та дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

На підставі наведеного, доводи ДПІ у м. Полтаві про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44 та статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2015 року у розмірі 1666256 грн, є правомірними.

Суд, оцінивши з дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами первинні документи (договори, банківські виписки, податкові та видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення), дійшов висновку про те, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з контрагентами оформлялись лише документально.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції, зокрема виконання робіт, здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Зважаючи на наявність недоліків первинних документів у їх сукупності, відсутності доказів реальності здійснення господарських операцій, зазначених у первинних документах, складених між позивачем та ТОВ "Компанія Буделемент", відсутності мети здійснення таких операцій, суд дійшов висновку про документальне непідтвердження здійснених між ТОВ ВКК "Арія" та ТОВ "Компанія Буделемент" операцій.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, представником відповідача в повній мірі доведено, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 31.10.2016.

СуддяТ.С. Канигіна