Рішення № 62646946, 10.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Бондаренка Ю.О.,

суддів: Власов С.О., Кондор Р.Ю.

при секретарі: Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ «Приват Банк» на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2016 рокув цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.09.2012 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ «Приват Банк» кредитний договір № MKRWRG17950165 за умовами якого отримав кредит у розмірі 19914,63 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору погашення заборгованості за кредитом здійснюється щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно ОСОБА_2. Відповідач порушив свої зобовязання, в результаті чого станом на 24.09.2015 року утворилась заборгованість перед банком в сумі 51760,01 грн., яка складається з 18224,78 грн. заборгованості за кредитом; 9,48 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 2977,25 грн. заборгованості по комісії; 27607,55 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи 500 гривень фіксована частина та 2440,95 гривень процентна складова, яку просить банк стягнути з відповідача.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь банку 24717,57 гривень заборгованості за кредитом та 1218 грн. судових витрат, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погощдившись з рішенням суду першої інстанції ПАТ КБ «Приват Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заявлений позов ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з неустойки, комісії, задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що умовами та правилами надання кредиту фізичним особам, які є невід'ємною частиною договору, копію яких отримав ОСОБА_1 і з якими був ознайомлений, передбачають збільшений строк позовної давності, що не було враховано судом першої інстанції. На думку апелянта суд першої інстанції безпідствно застосував позовну давність до вимоги про стягнення заборгованості у розмір 2977,25 грн. Щомісячна комісія за надання фінансового інструменту не відноситься до неустойки і до неї не застосовується спеціальна позовна давність.

В судовому засіданні засіданні представник ПАТ КБ «Приват Банк» просив задовольнити апеляційну скаргу

ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інтенції, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про стягнення комісії та пені підлягає стягненню, у межах спеціального строку позовної давності, оскільки ОСОБА_2 та правила не містять підпису відповідача про ознайомлення його саме з цими Умовами.

Відповідно до ст.526ЦПК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ч.1ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч.1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору MKRWRG17950165 від 12.09.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 19914,63 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с.5).

Відповідно до п.1.2.5 ОСОБА_2 договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, за відсотками, по перевитратах платіжного ліміту, сплачувати комісію на умовах, передбачених договором (а.с.6-15).

ОСОБА_1 належним чином умов договору щодо повернення кредитних коштів не виконував в результаті чого утворилась заборгованість яка станом на 24.09.2015 року становить 51760,01 грн.

ОСОБА_1 в суді першої інстанції визнав суму боргу, однак просив застосувати позовну давність (а.с. 53)

Згідно ст.ст.256,257 ЦК України, позовна давність - це строк в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремихвидів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1ст. 258 ЦК України).

Згідно ч.2 п.1ст. 258ЦК Українипозовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягненнянеустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку черезсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

В ході розгляду справи було встановлено, що строк позовної давності відносно вимог повернення кредиту, оплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, витрат банку по розділам 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.5.1, 2.5.2. 2.16, 3.1, 3.17 ОСОБА_2 та правил, за кредитним договором між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1, відповідно до п.1.7.31 ОСОБА_2 та правил складає 50 років.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Надані позивачем ОСОБА_2.... в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, не підписані відповідачем.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з доводами суду першої інстанції що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписані сторонами кредитного договору діяли ОСОБА_2 надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, ці ОСОБА_2 не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувались.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи № 6-240цс14.

У заяві позичальника, яку підписали сторони домовленості щодо збільшення строку позовної давності немає.

У звязку із цим доводи позичальника про неознайомлення його з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не можна визнавати необґрунтованими.

Доводи апелянта в частині ознайомлення відповідача саме з цими правилами жодними доказами не підтверджуються і заперечуються відповідачем в суді першої інстанції.

З розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 з 12.09.2013 року не вносив коштів на погашення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, саме з цього часу розпочався відлік позовної давності, оскільки вже тоді позивач дізнався порушення своїх прав.

Апелянт оспорив рішення суду лише в частині стягнення заборгованості по комісії та неустойки.

Згідно розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 по комісії становить 2977,25 грн., по пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 27607,55 грн., по штрафу фіксована частина - 500 гривень та 2440,95 гривень процентна складова (а.с.4, 84).

Штраф в розмірі 500 грн. за невиконаня зобов'язання, нарахований відповідно до п 2.4.5.5. "ОСОБА_2..." за таких обставин строк позовної давності по сплаті штрафу почав спливати починаючи з 12.12.2013 року і сплив до звернення з позовом до суду.

Суд першої інстанції застосувавши строк позовної давності в один рік до вимоги про стягнення комісії не врахував що комісія це плата банку за надані послуги відповідно до договору, за таких обставин до даної вимоги застосовується загальний строк позовної давності.

З огляду на наведене до стягнення підлягала комісія та за один рік пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в розмірі 11613 грн.

З врахуванням викраденого, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, тому в силу ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в оскарженій частині підлягає зміні.

Відповідно до ч.1 чс.88 ЦПК України якщо позовзадоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З врахуванням наведеного до стягнення на користь позивача підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.88, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приват Банк» задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2016 року в частині відмови від стягнення заборгованості по комісії та часткового стягнення пені скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 2977,25 грн. заборгованості по комісії та 11613 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань.

В іншій частині рішення Рахівського районного суду - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 582,18 грн. сплачених судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: