Постанова № 62643666, 02.11.2016, Приморський районний суд м. Одеси

02.11.2016

Справа № 522/19557/16-к

Провадження 1-кс/522/19695/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Лабунський В.М., при секретарі Шараєвій О.А., за участю слідчого Васюкова А.В., адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, розглянувши клопотання слідчого з ОВС першого ВРК СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області, погоджене з прокурором відділу прокуратури Одеської області, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно клопотання СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №32016160000000132 від 21.09.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ПСП «Вороновське» (код ЄДРПОУ 06960913), основним видом діяльності якого є вирощування зернових та технічних культур, у період з 01.01.2016 по 30.08.2016 з метою ухилення від сплати податків здійснили реалізацію вирощеної сільськогосподарської продукції за готівковий розрахунок без відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 3 705 тис. грн.

Так, 27.10.2016 в рамках даного кримінального провадження проведено обшук у домоволодінні, розташованому на земельних ділянках Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, які мають кадастрові номери 5122785800:02:001:0522 та 5122785800:02:001:0523, за адресою фактичного місця проживання керівника ПСП «Вороновське» ОСОБА_2, в ході якого було вилучено:

- грошові кошти: 5810 (п'ять тисяч вісімсот десять) євро;

- банківська картка «Приватбанк Platinum» №5218572211492769 на ім'я ОСОБА_3;

- банківська картка «Приватбанк Platinum» №5218572211492751 на ім'я ОСОБА_3;

- банківська картка «Діамантбанк» №4294514000814589 на ім'я ОСОБА_3;

- договір на довірительне управління нерухомістю на 8 арк.;

- договір поставки №400/1-101733 від 08.07.2016 на 6 арк.;

- рахунок на оплату №20 від 08.09.2016 на 1 арк.;

- роздруківка, виконана комп'ютерним способом із таблицями щодо урожайності на 7 арк.;

- роздруківка оборотно-сальдових відомостей ПСП «Вороновське» на 6 арк.

На думку слідчого, вилучені речі та документи містять інформацію, необхідну для проведення всебічного та об'єктивного досудового розслідування кримінального провадження, оскільки лише за допомогою даних речей та документів можливо встановити правильність та повноту ведення бухгалтерського податкового обліку підприємства, встановити коло осіб, відповідальних проведення господарських операцій, підтвердити або спростувати факт вчинення кримінального правопорушення службовими особами підприємства. Також, вказані речі та документи необхідні для подальшого проведення судових експертиз, оскільки можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення.

Вилучені грошові кошти можуть бути набутими внаслідок вчинення службовими особами ПСП «Вороновське» умисного ухилення від сплати податків, а отже є речовим доказом у кримінальному провадженні.

У зв'язку із вищевикладеним та враховуючи, що є достатні підстави вважати, що не накладення арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаних речей, предметів, документів, грошових коштів або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також з метою забезпечення відшкодування нанесених державі збити, слідчий просив клопотання задовольнити.

Адвокат ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що ОСОБА_2 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а вилученні речі та документи не є речовими доказами, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Розглянувши клопотання, вивчивши надані до нього матеріали, заслухав думку учасників процесу, суд вважає клопотання підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, клопотання слідчого про арешт майна, а саме: договір на довірительне управління нерухомістю на 8 арк.; договір поставки №400/1-101733 від 08.07.2016 на 6 арк.; рахунок на оплату №20 від 08.09.2016 на 1 арк.; роздруківку, виконану комп'ютерним способом із таблицями щодо урожайності на 7 арк.; роздруківку оборотно-сальдових відомостей ПСП «Вороновське» на 6 арк., відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

З клопотання та наданих до нього матеріалів, вбачаються підстави у звязку з якими потрібно здійснити арешт майна, а саме те, що існують достатні підстави вважати, що зазначені речі, зберегли на собі сліди вчинення злочину та мають значення речових доказів.

При цьому, завданням арешту майна є запобігання можливості приховування або знищення, оскільки його незастосування може призвести до втрати доказів, що перешкоджатиме розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні.

Що стосується, накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти: 5810 (п'ять тисяч вісімсот десять) євро; банківську картку «Приватбанк Platinum» №5218572211492769 на ім'я ОСОБА_3; банківську картку «Приватбанк Platinum» №5218572211492751 на ім'я ОСОБА_3; банківську картку «Діамантбанк» №4294514000814589 на ім'я ОСОБА_3; то в даній частині клопотання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, згідно ч.2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Однак, клопотання зазначеній вимозі закону не відповідає.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Вивченням матеріалів наданих до клопотання встановлено, що у кримінальному провадженні, жодній особі про підозру не повідомлено.

Посилання в клопотанні на те, що вказані речі необхідні для подальшого проведення судових експертиз, оскільки можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення, суд не приймає до уваги, оскільки до клопотання не було надано жодних підтверджень того, що у даному кримінальному провадженні було призначено судові експертизи на які посилається слідчий.

Будь-яких інших підстав для накладення арешту на вищевказане майно клопотання не містить.

Згідно ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Проте, в порушення зазначеної вимоги Закону, слідчим не було надано достатніх доказів на підтвердження обставин на які він посилається.

У звязку з чим, доводи про те, що на вказане майно слід накласти арешт є необґрунтованими.

При цьому, задоволення клопотання про накладення арешту, може призвести до суттєвого порушення Конституційних прав та інтересів його законних власників, що є неприпустимим.

Ст. 17 Загальної декларації прав людини, проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

Згідно ч.3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилучено майна.

Керуючись ст.170-173 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання слідчого з ОВС першого ВРК СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4, про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні №32016160000000132, а саме на:

- договір на довірительне управління нерухомістю на 8 арк.;

- договір поставки №400/1-101733 від 08.07.2016 на 6 арк.;

- рахунок на оплату №20 від 08.09.2016 на 1 арк.;

- роздруківку, виконану комп'ютерним способом із таблицями щодо урожайності на 7 арк.;

- роздруківку оборотно-сальдових відомостей ПСП «Вороновське» на 6 арк.

Відмовити в задоволенні клопотанняслідчого з ОВС першого ВРК СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4, про накладення арешту на майно, а саме на:

- грошові кошти: 5810 (п'ять тисяч вісімсот десять) євро;

- банківську картку «Приватбанк Platinum» №5218572211492769 на ім'я ОСОБА_3;

- банківську картку «Приватбанк Platinum» №5218572211492751 на ім'я ОСОБА_3;

- банківську картку «Діамантбанк» №4294514000814589 на ім'я ОСОБА_3, зобовязав слідчого в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №32016160000000132, повернути зазначене майно власникові, або особі у якої воно було вилучено.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: