Рішення № 62642804, 07.11.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4457/16

Справа №754/8552/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Макас Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.08.2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 1281-Ф, відповідно до умов якого Банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток №1 до Договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені Договором. Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 85 000,00 доларів США. Строк дії кредитної лінії з 22.08.2008 року по 21.08.2018 року включно. Процентна ставка за користування коштами кредиту: 14,00 % річних. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором 22.08.2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір №1281-Ф/ІП-1, відповідно до умов якого іпотекодавець передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 що належить їй на праві власності, згідно договору купівлі-продажу квартири від 19.11.1999 року. Сторони оцінили вищезазначений предмет іпотеки в 622 910,00 грн. 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» був укладений Договір факторингу, відповідно до умов якого Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. Також, 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором 1281-Ф від 22.08.2008 року позичальником якого є ОСОБА_1 Оскільки Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, а позичальник умови укладеного кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 903 002,55 грн. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: АДРЕСА_1, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1281-Ф від 22.08.2008 року, яка станом на 28.04.2016 року складає 3 903 002,55 грн. шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна; виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу в її відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника позивача, за наявних у справі матеріалів.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідачів, за наявних у справі матеріалів.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей - у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своєму листі просить розглядати справу в його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.08.2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 1281-Ф, відповідно до умов якого Банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток №1 до Договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені Договором. Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 85 000,00 доларів США. Строк дії кредитної лінії: з 22.08.2008 року по 21.08.2018 року включно. Процентна ставка за користування коштами кредиту: 14,00 % річних.

В забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором 22.08.2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір №1281-Ф/ІП-1, відповідно до умов якого іпотекодавець передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності, згідно договору купівлі-продажу квартири від 19.11.1999 року. Сторони оцінили вищезазначений предмет іпотеки в 622 910,00 грн.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» був укладений Договір факторингу, відповідно до умов якого Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Також, 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором 1281-Ф від 22.08.2008 року позичальником якого є ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості, станом на 28.04.2016 року заборгованість позичальника за Кредитним договором складає 3 903 002,55 грн., зокрема: 77 089,30 доларів США (1 943 813,95 грн.) - заборгованість за кредитом; 74 646,65 доларів США (1 882 222,30 грн.) - заборгованість по відсотках; 3 052,39 доларів США (76 966,30 грн) - заборгованість по комісії.

Банк свої зобов'язання за Договором кредиту виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, а позичальник умови укладеного кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим і виникла заборгованість.

Відповідно до умов Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває прав звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України «Про іпотеку» та (або) Іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом. Та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до Кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов Кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 36 вказаного Закону передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотеко держателем про задоволення вимог іпотеко держателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотеко держателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотеко держателя не перешкоджає іпотеко держателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно із ст. 37 вказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушення. Положення цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі і визнання права.

Пунктом 39 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Враховуючи той факт, що позичальник зобов'язання за Кредитним договором від 22.08.2008 року належним чином не виконує, а Іпотечним договором від 22.08.2008 року передбачено право Банку на звернення стягнення на предмет іпотеки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог Банку про виселення відповідачів з квартири, то слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 Житлового кодексу України, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 Житлового кодексу України після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 Житлового кодексу України громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 Житлового кодексу.

Як встановлено при розгляді справи, в іпотеку відповідачкою було передано квартиру, що належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.11.1999 року.

У своїх позовних вимогах та під час розгляду даної справи представником позивача не було надано жодних належних доказів на підтвердження того, що Банком після виселення відповідачів із спірного жилого приміщення буде надано інше жиле приміщення для постійного проживання відповідачів.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, вказане жиле приміщення не було придбано за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому суд приходить до висновку, що підстав для виселення мешканців із цього житлового приміщення без надання їм іншого постійного житла є неможливим.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 року у справі № 6-1049цс15.

Зважаючи на викладене вище та вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Банку у частині виселення відповідачів з квартири є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, 07.06.2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від № 1304-VІІ 03.06.2014 року.

Відповідно до ч.1 вищевказаного Закону визначено, що протягом його дії: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/ майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що квартира, яка є предметом іпотеки, має 62,30 кв.м. загальної площі, 42,10 кв. м житлової площі, використовується відповідачами для постійного проживання, наявність у відповідачів іншого житла під час розгляду справи не встановлена.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Враховуючи вимоги вказаного Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року, суд вважає, що виконання даного судового рішення у частині звернення стягнення на предмет іпотеки повинно бути відстрочено на час дії вказаного Закону.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 59 923,04 грн., а саме у розмірі 14 980,76 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215, 224-233 ЦПК України, Конституцією України, ст. 509, 514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054, 1057 ЦК України, ст. 109 ЖК України, Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті",-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: АДРЕСА_1, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1281-Ф від 22.08.2008 року, яка станом на 28.04.2016 року складає 3 903 002,55 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 980,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 980,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 980,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 980,76 грн.

Відстрочити виконання рішення суду на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: