Постанова № 62640490, 31.10.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/3771/16-а

Номер провадження 2-а/489/232/16

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (далі-відповідач або УПФУ) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив

В липні 2016 року, позивач звернувся до суду з вказаним позов, обґрунтовуючи свої тим, що на підставі рішення УПФУ вирішено питання про стягнення надмірно виплачених сум з останнього в наслідок надання ним недостовірних відомостей. Вважає таке рішення незаконним.

Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ №49/1 від 29.06.2016 та зобов'язати відповідача відновити розмір пенсії позивачу.

30.09.2016 до суду від представника відповідача надійшло заперечення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені ним в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Позивач знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримує пенсію.

З 28.02.2009 позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Згідно з листом від 25.04.2016 відповідачем було повідомлено позивача про те, що встановлено факт відсутності пенсійної справи позивача в управлінні.

Відповідно до заяви від 26.04.2016 УПФУ просить провести перевірку наведених в заяві фактів та порушити кримінальну справу, знайти відсутні пенсійні справи та встановити особи чи осіб, що були причетні до зникнення пенсійних справ.

Рішенням від 29.06.2016 №49/1 вирішено утримати надміру виплачені пенсії позивачу у зв'язку з наданням недостовірних відомостей про суми заробітної плати за період з 01.02.1988 по 31.01.1993.

Пенсійне забезпечення громадян України, порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Зі змісту вище наведених нори випливає, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. В жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування, яких не залежить від пенсіонера. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом. Як встановлено судом та не спростовано представником відповідача, жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсій в більшому розмірі, з боку позивача допущено не було, а отже й підстав для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера, у суб'єкта владних повноважень не було.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 02 липня 2014 року (справа 6-91цс14) та від 22 січня 2014 року (справа 6-151цс13), які є обов'язковими для виконання судами всіх інстанцій.

Представник відповідача в своїх запереченнях пояснив, що на момент призначення пенсії позивачу наявні в пенсійній справі документи будь-яких сумнівів не викликали.

Судом встановлено, що підставою для прийняття відповідачем спірного рішення є надання завідомо недостовірних відомостей про суми заробітної плати за період з 01.02.1988 по 31.01.1993.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності вини позивача чи зловживань з його боку при отриманні пенсії.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи не підтвердження відповідачем належними і допустимими доказами надання недостовірних відомостей про суми заробітної плати в результаті зловживань (недобросовісності) позивача в отриманні пенсії, рішення УПФ від 29.06.2016 № 49/1 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Проте вимоги позивача про зобов'язання відновити йому розмір пенсії задоволенню не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що на даний час триває досудове розслідування кримінального провадження про викрадення 21 пенсійної справи, в тому числі і пенсійної справи позивача. Крім того, з пояснень представника відповідача вбачається, що в результаті формування дублікату пенсійної справи позивача, УПФУ встановлена значна розбіжність в розмірах заробітної плати в кожному місяці.

Тобто вбачається розбіжності в даних, для вирішення яких необхідно дослідження первинних документів. Однак вказані розбіжності не сприймаються судом як явно неправильні відомості, а такі, що підлягають встановленню відповідачем при перевірці правильності нарахування розміру пенсії.

Тому суд вважає, що рішення відповідача підлягає скасуванню, а питання поновлення розміру пенсії має бути вирішено відповідачем з урахуванням первинних документів та результатів розслідування кримінального провадження за фактом зникнення пенсійних справ.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 122, 160, 161, 163 КАС України, суд

постановив

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва №49/1 від 29.06.2016.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з моменту її проголошення, а особою, яка не брала участь в судовому засіданні при проголошенні постанови протягом десяти днів з моменту її отримання.

Суддя В. В. Кокорєв