Рішення № 62639305, 09.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №638/1627/16-ц. Головуючий 1 інст.: - ОСОБА_1

Провадження №22-ц/790/5169/16. Суддя-доповідач: - ОСОБА_2 Категорія: договірні.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 листопада 2016 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - ОСОБА_2,

суддів: - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю секретаря: - ОСОБА_5,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_6 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_7 - про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі -ПАТ «КБ «Надра») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», звернувся в суд з позовом до ОСОБА_7, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №6/5/2007/840-К/904 від 7 листопада 2007 року в розмірі 467292 грн. 40 коп., судовий збір в розмірі 7009 грн. 39 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 7 листопада 2007 року ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_7 уклали кредитний договір №6/5/2007/840-К/904, згідно з яким банк надав ОСОБА_7 кредит в розмірі 9000 доларів США на строк до 6 травня 2009 року, із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18 % річних.

Внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору станом на 5 жовтня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 467 292 грн. 40 грн., з яких: заборгованість за кредитом 78678 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 197767 грн. 50 коп., пеня за прострочення сплати кредиту 122388 грн. 08 коп., штраф за порушення умов кредитного договору 68458 грн. 82 коп., яку добровільно сплатити банку відповідач не бажає.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не зявився.

Заочним рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позову з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходи з того, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Проте, погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів ( ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

З матеріалів справи вбачається, що 7 листопада 2007 року ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_7 уклали кредитний договір №6/5/2007/840-К/904, згідно з яким банк надав ОСОБА_7 кредит в розмірі 9000 доларів США на строк до 6 травня 2009 року, із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18 % річних, а останній зобовязався повертати кредит банку, сплачувати відсотки за його користування за встановленим сторонами графіком погашення кредиту (а. с. 6-8).

ПАТ «КБ «Надра» виконав взяті на себе зобовязання за кредитним договором, що стверджується заявою ОСОБА_7 про видачу готівки, яка містить його підпис про отримання ним у банку кредиту в розмірі 9000 доларів США, що є еквівалентом 45 450 грн. (а. с. 9).

Відповідач ОСОБА_7 своїх зобовязань за вказаним договором не виконав, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за кредитом перед ПАТ «КБ «Надра».

Згідно розрахунку наданого ПАТ «КБ «Надра» до суду заборгованість ОСОБА_7 за кредитним договором станом на 5 жовтня 2015 року становить 467 292 грн. 40 грн., з яких: заборгованість за кредитом 78678 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 197767 грн. 50 коп., пеня за прострочення сплати кредиту 122388 грн. 08 коп., штраф за порушення умов п. 9.2 кредитного договору 68458 грн. 82 коп. ( а. с.5).

Добровільно сплатити вказану заборгованість ПАТ «КБ «Надра» відповідач не бажає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив вважав, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення з позовом до суду за захистом свого порушеного права, оскільки термін повернення кредиту закінчився 6 травня 2009 року, в той час як з позовом до суду ПАТ «КБ «Надра» звернувся 27 січня 2016 року.

Судова колегія не може погодитись з таким висновком суду, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи свідчать, що відповідач ОСОБА_7 не звертався з заявою про застосування строку позовної давності, а тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що ПАТ «КБ «Надра» пропустив строк позовної давності на звернення з позовом до суду за захистом свого порушено права, а відсутність заяви сторони про застосування строку позовної давності не позбавляє суд права відмовити у задоволенні позову.

Крім того, суд вважав, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, а у звязку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Такий висновок суду суперечить нормам матеріального права.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при застосуванні положення п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному звязку з ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У звязку із цим та враховуючи, що ЦК України не передбачає заборони предявлення окремих вимог у звязку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч.11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Наведене свідчить, що при вирішенні між сторонами спорів про стягнення споживчого кредиту, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність та застосовувати її лише за заявою сторони у спорі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не може бути визнане законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що ОСОБА_7 не виконав умови кредитного договору, кредитні кошти банку не повернув, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №6/5/2007/840-К/904 від 7 листопада 2007 року в розмірі 467 292 грн. 40 коп.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні з позовом до суду та подачі апеляційної скарги ПАТ «КБ «Надра» сплатив в дохід держави судовий збір в розмірі 7 009 грн. 39 коп. та 7 710 грн. 33 коп., а всього 14 719 грн. 72 коп.

Суд ухвалює рішення на користь ПАТ «КБ «Надра», а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 719 грн. 72 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст.307, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_6 задовольнити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором №6/5/2007/840-К/904 від 7 листопада 2007 року в розмірі 467 292 (чотириста шістдесят сім тисяч двісті девяносто дві) грн. 40 (сорок) коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судові витрати в розмірі 14 719 (чотирнадцять тисяч сімсот девятнадцять) грн. 72 (сімдесят дві) коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: