Ухвала суду № 62635956, 10.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/2909/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/881/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ященка В. А.,

суддів - Філонової Ю. О., Макаровець А. М.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.

прокурора - Паливоди Л.В.

обвинувачених - ОСОБА_3 ОСОБА_4

захисників - ОСОБА_5 ОСОБА_6

потерпілої - ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8, захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 05 серпня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець с. Самотоївка Краснопільського району Сумської області, вул. Польова, 6, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,

визнаний винуватим у предявленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України і йому призначено покарання за цим законом у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканець м. Суми, вул. Басівська, 20/3, в силу ст. 55 КК України (1961 року) раніше не судимий,

визнаний винуватим у предявленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України і йому призначено покарання за цим законом у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь Департаменту фінансів Сумської облдержадміністрації 1508 грн. 47 коп., зі ОСОБА_4 - 1005 грн. 65 коп. витрат за лікування потерпілої.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави по 1918 грн. 20 коп. процесуальних витрат за проведення експертиз.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винуватими у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особами, які керують транспортними засобами, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження, а саме в тому, що 29 серпня 2014 року близько 07:35 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись по ділянці автодороги «Суми-Краснопілля-Богодухів» 15 км + 700, в с. В.Сироватка Сумського району Сумської області, під час виконання маневру обгону автомобіля, що рухався попереду нього в попутному напрямку, виїхав на зустрічну смугу, по якій у попутному напрямку рухався автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, та який виконував маневр повороту ліворуч., внаслідок чого відбулося попутне зіткнення вказаних автомобілів під керуванням ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Допущені обвинуваченим ОСОБА_3 порушення п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, а обвинуваченим ОСОБА_4 порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України перебувають у причинному звязку з подією ДТП та наслідками, що настали.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_7, яка перебувала у автомобілі ОСОБА_3 спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

У поданих апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_3, не заперечуючи своєї винуватості у порушенні Правил дорожнього руху України та не оспорюючи правильність кваліфікації його дій, не погоджується з висновками суду щодо визнання допущених ним порушень правил дорожнього руху більш суттєвими та грубими порівняно з порушеннями ОСОБА_4, вказуючи, що саме діями останнього була створена небезпека в русі, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, вказує, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок його суворості, оскільки вину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнає повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працевлаштований, має постійне місце проживання та малолітню дитину на утриманні, а також дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, після події не допустив жодного порушення вимог закону, а тому просить змінити вирок суду та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням;

- захисник ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду в частині засудження ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки його підзахисний правил дорожнього руху не порушував, перед здійсненням повороту ліворуч, переконався, що цей маневр є безпечним і не може створити перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, пропустив автомобілі, що рухалися йому назустріч, включив сигнал повороту та почав здійснювати поворот, але, у звязку з тим, що автомобіль ОСОБА_3 їхав з швидкістю більшою за 120 км/год та здійснював подвійний обгін по зустрічній та по своїй смугах руху, перетинаючи при цьому суцільну смугу руху, ОСОБА_4 не мав фізичної можливості ні вчасно помітити його автомобіль, ані уникнути зіткнення. Вказує, що в основу обвинувального вироку покладені недопустимі та неналежні докази, зокрема, додана до протоколу огляду місця події схема дорожнього-транспортної пригоди не відповідає вимогам КПК України та «Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», відсутні фототаблиці, які є невідємною частиною протоколів огляду, залучений спеціаліст не попереджений про відповідальність за надання завідомо неправдивої інформації, слідчий звернуся до експерта про проведення судово-автотехнічної експертизи майже через 3 місяці після ДТП, що унеможливило надання обєктивного та правдивого висновку, враховуючи також те, що експерт не оглядав місця події та транспортні засоби, а надані слідчим для проведення експертизи матеріали кримінального провадження не містять необхідних вихідних даних, відтворення обставин ДТП слідчим не проводилось. На думку апелянта, як авто-технічна експертиза, проведена ОСОБА_9, так і додаткова авто-технічна експертиза, проведена ОСОБА_10 є необєктивним, оскільки повно обставини ДТП вказаними експертами досліджені не були, не встановлена правильна швидкість руху автомобіля ОСОБА_3 з врахуванням пошкоджень автомобіля ОСОБА_4, не визначене місце зіткнення автомобілів. Захисник ОСОБА_5 вказує також про неналежність доказів показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які очевидцями ДТП не були, а були викликані вже після пригоди. Не було вжито судом першої інстанції також жодних заходів щодо допиту учасників слідчої дії на предмет згоди з правильністю відображеної інформації в протоколі огляду місця події та схеми. А тому, за відсутності безспірних доказів винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, він підлягає виправданню.

- прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що полягає у фактичному перерахуванні доказів, наданих стороною обвинувачення, без розкриття їх змісту, без зазначення дати проведення слідчих дій та без надання належної оцінки, а також в звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених через мякість, оскільки при призначенні покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суд належним чином не врахував тяжкість наслідків вчиненого злочину, а саме те, що потерпілій було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, невиправні рубці на обличчі, задля усунення яких необхідне проведення оперативне втручання, а також допущена необєктивність в оцінці даних, які характеризують особи обвинувачених, бо наявність на утриманні у ОСОБА_3 малолітньої дитини не може розцінюватися як помякшуюча обставина, а щодо ОСОБА_4, то поза увагою суду залишилось, те, що він своєї вини у скоєному не визнав, встановленню фактичних обставин кримінального провадження не сприяв, вказуючи про винуватість виключно ОСОБА_3; крім того, жоден з обвинувачених будь - якої матеріальної допомоги потерпілій не надав. А тому просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Інші учасники кримінального провадження вирок суду не оскаржували.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, думку обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_6, які підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу та не погодились з апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5 та прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5, які підтримали подану останнім апеляційну скаргу та не заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 і не підтримали апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просив залишити без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_7 яка в повному обсязі підтримала апеляційну скаргу прокурора і просила не задовольняти апеляційні скарги обвинуваченого та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого, захисника та прокурора у кримінальному провадженні задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які були детально проаналізовані судом та наведені у вироку.

Так, обвинувачений ОСОБА_4, не визнаючи своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, пояснював, що під час здійснення повороту ліворуч виконав вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, рухаючись по дорозі в напрямку м. Суми зі швидкістю близько 40 км/год, наближаючись до шиномонтажу знизив швидкість до 20 км/год, включив покажчик лівого повороту, почав пропускати зустрічний транспорт, при цьому автомобіль ВАЗ, який рухався зі швидкістю більше 100 км/год, у дзеркалі не бачив, в момент знаходження його автомобіля перпендикулярно смузі руху передніми колесами на узбіччі відчув удар у заднє ліве колесо. Вийшов з автомобіля, виявив пошкодження та побачив у іншому автомобілі потерпілу з обличчям у крові, яку вдалось дістати лише через задні дверцята. Дружина в цей час викликала швидку і ДАІ.

На підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину суд обґрунтовано послався на показання обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілої та свідків, які були допитані у суді першої інстанції у встановленому законом порядку, та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та відмову від показань.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 пояснював, що вранці о 7.30 год. у день події вони їхали на автомобілі під його керуванням, потерпіла знаходилась на передньому пасажирському сидінні. Під час проїзду с. В.Сироватка по Харківській трасі він їхав зі швидкістю від 80 км на год., попереду нього їхала іномарка синього кольору, обгін якої він розпочав, під час цього маневру збільшив швидкість до 90 км/год., коли передні колеса його автомобіля порівнялись з задніми колесами іномарки, побачив автомобіль ГАЗ, який повертав наліво, при цьому праве заднє колесо даного автомобіля знаходилось на середині дороги, а передня частина під кутом, сигнал повороту у ОСОБА_4 включений не був. Він застосував екстрене гальмування, після чого відбулось зіткнення, подальших подій він добре не памятає, бо перебував у шоковому стані.

Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_7, яка перебувала в автомобілі ОСОБА_3 в якості пасажира на передньому сидінні, після зупинки біля магазину в с. В.Сироватка, де бачили ОСОБА_4 з дружиною, вони поїхали у напрямку за автомобілем останнього, ОСОБА_3 почав набирати швидкість, перед ними рухалась іномарка, яку ОСОБА_3 почав обганяти, перед цим її обігнав ОСОБА_4 Порівнявшись з іномаркою, ОСОБА_4 виїхав на зустрічну смугу, де і залишився після обгону, сигнал повороту наліво у нього включений не був. Під час обгону вони також були на зустрічній смузі, в цей час ОСОБА_4 почав повертати ліворуч, а ОСОБА_3 почав гальмувати, відбулось зіткнення. Памятає, що до них бігли люди і ОСОБА_4, її витягли з автомобіля, внаслідок події у неї дуже пошкоджене обличчя, розбитий ніс, зашивали лоба, були пошкодження в області очей, а також пошкоджені кістки тазу, забій хребта. На лікарняному вона перебувала 70 днів, після події вчилась ходити. Для усунення рубців обличчя необхідна косметична операція, на яку вона коштів не має. Від обвинувачених ніякої допомоги не отримала, хоча під час слідства вони просили проти них не свідчити і обіцяли допомогу.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що разом з чоловіком ОСОБА_4 їхали у його автомобілі на невеликій швидкості, при повороті ліворуч у напрямку магазину «Барвінок» в їх автомобіль вдарився інший автомобіль. Сигнал повороту їх автомобіля був включений, чоловік пропускав маршрутку, позаду вона бачила іномарку. Від слідчого та працівника ДАІ на місці події відомо, що винен ОСОБА_3, який їхав на великій швидкості. Сила удару була значною, в їх автомобілі вибило задній міст, пошкоджені рама та ресори, диск колеса. Викликали швидку і вона викликала ДАІ.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_15 суду, який в якості пасажира перебував в автомобілі ОСОБА_3, сидів за водієм, на дорозі в с. В.Сироватка бачив, що перед ними їде іномарка синього кольору, а перед нею ГАЗ. ОСОБА_3 почав здійснювати обгін і метрів за 25-30 він побачив автомобіль ГАЗ, який зїжджав з дороги і задня частина цього автомобіля була на дорозі на зустрічній смузі, а передня на узбіччі. ОСОБА_3 почав гальмувати і відбулось зіткнення.

Свідок ОСОБА_11, який перебував у складі СОГ та виїздив на місце події, допомагав складати схему, пояснив, що був присутнім при складанні протоколів огляду місця події та транспортних засобів, бачив пошкоджені були автомобілі ГАЗ та ВАЗ, потерпіла на передньому сидінні ВАЗу. Схему складав слідчий, виходячи зі слідової картини, зіткнення було на зустрічній смузі руху, автомобіль ГАЗ здійснював поворот, а ВАЗ рухався по зустрічній, ознаки спяніння у водіїв були відсутні. Складені протоколи та схема відповідають слідовій картині.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_12, який проводив слідчі дії за даною подією, ним складалися протоколи та схема, зауважень від учасників дії не надходило, фотофіксацію проводив ОСОБА_13 На місці події вбачалась вина водія автомобіля ВАЗ, який їхав на значній швидкості по зустрічній смузі, щодо водія ГАЗ вбачалось, що він почав поворот, при цьому бачив автомобіль ВАЗ. З пояснень водія автомобіля ГАЗ, перед подією була іномарка, яка обїхала його справа, але на час огляду вона була відсутня. Слідча дія проводилась з необхідними розясненнями, а відсутність окремих підписів ОСОБА_13 є особистим упущенням.

Свідок ОСОБА_13, який виїздив на місце події в якості спеціаліста при здійсненні фіксування слідової картини ДТП, пояснив, що був попередженим слідчим про кримінальну відповідальність під час проведення цієї слідчої дії, підтвердив дійсність його підписів на протоколах. Для фіксування слідчих дій застосував фотографування, фотографії надав слідчому. При первісному огляду, на його думку, вбачалась вина водія ВАЗ, але не виключає і вини водія ГАЗ.

Наведені покази обвинувачених, потерпілої та свідків цілком узгоджуються з дослідженими у встановленому порядку письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 29 серпня 2014 року, яким зафіксовані обставини події (рельєф, стан дорожнього покриття, узбіччя, розташування транспортних засобів, сліди пригоди, тощо) та схемою дорожньо-транспортної пригоди з зазначенням місця розташування автомобілів, осипання скла, дорожнього знаку, здійснених вимірів (т.2 а.с.2-5);

- протоколами оглядів транспортних засобів, якими зафіксовані пошкодження автомобілів обвинувачених, їх технічних стан (т.2 а.с.6-9);

- висновком судової автотехнічної експертизи №205 від 18 березня 2016 року, відповідно до якої в діях обох водіїв вбачаються невідповідності вимогам правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному звязку з ДТП та наслідками, що настали (т.1 а.с.151-154);

- висновком судово-медичної експертизи №1453 від 21 жовтня 2014 року про наявність у потерпілої тілесних ушкоджень середньої тяжкості, легких тілесних ушкоджень, які могли бути отримані внаслідок ДТП; висновком комісійної судово-медичної експертизи №83/2015 від 14 вересня 2015 року, відповідно до якої рубці від ран на обличчі потерпілої є невиправними і можуть бути розцінені як тяжкі тілесні ушкодження; фототаблицями до неї, які доводять, вказані рубці є такими, що знівечили обличчя (т.1 а.с.94-100).

При цьому, огляд місця події був проведений уповноваженою на те особою (слідчим) відповідно до вимог ст.ст. 223,237 КПК України за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, спеціаліста та понятих. Хід і результати проведення даної слідчої дії зафіксовані в протоколі огляду місця дорожньо - транспортної пригоди, який складений відповідно до вимог ст. 104, 106 КПК України, та який, як і схема ДТП, підписаний всіма учасниками даної слідчої дії, яким перед початком огляду розяснено їхні права та обовязки. Враховуючи, що учасники вказаної слідчої дії, в тому числі і самі обвинуваченні, підтвердили правильність зафіксованих в ньому даних про події та її слідову картину, відсутність будь-яких заперечень, суд першої інстанції обґрунтовано визнав даний доказ належним та допустимим і послався на нього у вироку на підтвердження вини обвинувачених, а доводи захисника ОСОБА_5 про неналежність та недопустимість цього доказу через невідповідність встановленим «Інструкцією з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» вимогам щодо проведення огляду місця ДТП є необґрунтованими.

Доводи захисника ОСОБА_5 щодо відсутності в протоколі огляду дорожньо транспортної пригоди підпису ОСОБА_13, залученого в якості експерта при проведенні вказаної слідчої дії, на підтвердження факту розяснення йому прав і обовязків, передбачених ст. 71 КПК України, були предметом розгляду судом першої інстанції та свого підтвердження не знайшли, оскільки допитаний слідчий Норик В.В. пояснював, що розяснював всім учасникам слідчої дії їхні права і обовязки, попереджував ОСОБА_13 про відповідальність за надання завідомо неправдивої інформації, а відсутність підпису про це останнього є його особистим недоглядом, так само ОСОБА_13 підтвердив, що був попереджений слідчим про кримінальну відповідальність та засвідчив дійсність його підписів на протоколах.

Посилання захисника ОСОБА_5 на необєктивність висновку судової автотехнічної експертизи №1778 від 24 листопада 2014 року, проведеної експертом ОСОБА_9, на думку колегії суддів, є недоречним, оскільки на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, вказаний доказ судом першої інстанції покладено не було.

Разом з тим, за клопотанням сторони захисту судом було призначено додаткову судову автотехнічну експертизу за вихідними даними, встановленими протоколом огляду місця події зі схемою до нього, протоколами огляду транспортних засобів, поясненнями обвинувачених, потерпілої та свідків, наданих у судовому засіданні. Висновок судової автотехнічної експертизи №205 від 18 березня 2016 року проведений відповідно до вимог ст.ст. 242, 243 КПК України, експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України, висновок експерта належним чином оформлений та підписаний, є науково обґрунтованим, виваженим, ґрунтується на всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин кримінального провадження, є обєктивним та неупередженим, а тому, за відсутності доказів сторони захисту, які б спростовували правильність встановлених під час судового розгляду даних щодо фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди, у відповідності до ст.ст.85, 86 КПК України є належним та допустимим доказом, який узгоджуються з іншими доказами по справі, та доводить вину як ОСОБА_4, так і ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину.

Не заслуговують на увагу колегії суддів також доводи захисника ОСОБА_5 щодо неналежності доказів показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які очевидцями ДТП не були, а були викликані вже після пригоди, оскільки поясненнями вказаних свідків обставини безпосередньо дорожньо транспортної пригоди не встановлювались, останні надавали пояснення з приводу фіксування обставин події, складання протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього тощо.

Отже, доводи захисника ОСОБА_5 про відсутність по даному кримінальному провадженню обєктивних доказів вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, є безпідставними, а сукупність наведених доказів повністю спростовують доводи апеляційної скарги останнього про відсутність в діях його підзахисного складу інкримінованого злочину, а також про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. У зв'язку з цим, суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України.

Крім цього, мотивувальна частина обвинувального вироку відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.ст. 94, 370, 374 КПК України містить аналіз та оцінку доказів, наданих стороною обвинувачення. Судом першої інстанції розкритий зміст як показань обвинувачених, потерпілої, свідків, так і письмових доказів по кримінальному провадженню, вказаним доказам надана належна правова оцінка з точки зору належності, допустимості, достовірності, зазначено, які обставини ними підтверджуються чи то спростовуються, в тому числі з точки зору їх достатності для прийняття процесуального рішення по суті, висновки суду щодо оцінки доказів викладені в точних і категоричних судженнях, які виключають будь-які сумніви в їх достовірності. А тому твердження прокурора у кримінальному провадженні про допущене судом істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що полягає у перерахуванні доказів по кримінальному провадженню без надання їм оцінки, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Погоджується також колегія суддів і з висновками суду першої інстанції про визнання допущених ОСОБА_3 порушень правил дорожнього руху більш суттєвими та грубими порівняно з порушеннями ОСОБА_4, оскільки достовірно встановлено, в діях водія ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, коли перед виконанням маневру повороту ліворуч він не переконався, що даний маневр буде безпечним для інших учасників руху. Разом з тим, в даній дорожній ситуації саме водій ОСОБА_3 за умови дотримання встановленого п.12.4 Правил дорожнього руху швидкісного обмеження руху не більше 60 км/год у населеному пункті, а також за умови негайного вжиття заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу у разі виникнення небезпеки для руху у відповідності до вимог п.12.4 Правил дорожнього руху, міг уникнути попутного зіткнення з автомобілем ОСОБА_4 А тому доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що дана дорожньо транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4, діями якого була створена небезпека в русі, не заслуговують на увагу.

Що стосується призначеного обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання, то на думку колегії суддів, при обранні виду та міри покарання суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог ст. 65-67 КК України. При цьому, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є тяжким, особу обвинувачених та обставини, які помякшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, працевлаштований; після події надавав активну допомогу потерпілій, вживав заходів для виклику медичних працівників та представників правоохоронних органів, що вірно було враховано судом в якості обставини, яка помякшує покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 також раніше не судимий, працевлаштований, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, має на утриманні новонароджену дитину ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_5; щиро покаявся у вчиненому злочину, що вірно було визнано судом в якості обставини, яка помякшує покарання.

При цьому, наведені за змістом апеляційної скарги обвинуваченим ОСОБА_3 обставини щодо відсутності судимостей, сімейного стану, наявності на утриманні дитини, постійного місця роботи та проживання, щирого каяття у вчиненому, в повному обсязі були враховані судом при призначенні покарання та стали підставою для визначення йому передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі, в наближеному до мінімального розміру, та, на думку колегії суддів, не є беззаперечною підставою для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з огляду також на позицію потерпілої, яка підтримала висловлену прокурором у судових дебатів думку щодо необхідності призначення останньому покарання у виді позбавлення волі.

Крім цього, на думку колегії суддів, відсутні підстави для визнання вироку суду відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконним через невідповідність призначеного обвинуваченим покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених внаслідок мякості.

Оскільки, тяжкі наслідки злочину, а саме отримання потерпілою ОСОБА_7 внаслідок дорожньо транспортної пригоди невиправних та таких, що зневічили обличчя, рубців, для усунення яких необхідне оперативне втручання, є складовою інкримінованого обвинуваченим злочину, а тому наведені обставини не можуть бути враховані як такі, що посилюють відповідальність останніх.

Так само не є обставиною, що посилює відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4, невизнання ним своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки обрання такої процесуальної позиції є правом обвинуваченого, передбаченим кримінальним процесуальним законодавством України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3, то при призначені покарання судом першої інстанції наявність у нього на утриманні новонародженої дитини було враховано як обставину, що характеризує його особа, а не як обставину, яка помякшує покарання. А тому доводи прокурора у цій частині є необґрунтованими.

Не заслуговують на увагу колегії суддів також доводи прокурора у кримінальному провадженні щодо неврахування судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання ненадання ними потерпілій матеріальної допомоги на лікування, оскільки в даному кримінальному провадженню потерпілою ОСОБА_17 не заявлялись вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, крім того, потерпіла не позбавлена можливості для захисту своїх прав звернутися з відповідним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Отже, призначене обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання у виді 3 років 6 місяців та 3 років позбавлення волі відповідно з застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, на думку колегії судів, є необхідним та достатнім для їх виправлення, попередження вчинення нових злочинів, є домірним скоєному, і підстав вважати його занадто суворим або ж занадто мяким за наведених обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8 підставах немає.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що саме на призначення такої міри покарання (ОСОБА_3 у виді 4 років позбавлення волі, ОСОБА_4 у виді 3 років позбавлення волі) орієнтував суд прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 під час виступу в судових дебатах.

Таким чином, на думку колегії суддів, вирок суду відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є законним та обґрунтованим і будь-яких передбачених законом підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого, захисника, прокурора та зміни чи то скасування вироку, немає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 05 серпня 2016 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_18. ОСОБА_19.