Ухвала суду № 62632243, 09.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/234/16

Категорія: 8.3.6 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб, про зобов'язання задовольнити вимогу про повернення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Херсонська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області подала апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постановою від 11 березня 2016 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Херсонський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року №21383-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25 000 грн., про зобов'язання податкового органу вирішити питання про повернення коштів в сумі 25 000 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що при прийнятті оскарженої постанови суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, а також порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначає, що обов'язок ОСОБА_1, як власника легкового автомобіля Toyota Highlander, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб.см., сплачувати у 2015 році транспортний податок в розмірі 25 000 грн. встановлений статтею 267 Податкового кодексу України, яка введена в дію Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи».

Апелянт вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, оскільки Закон №71-VIII від 28.12.2014р. не змінює вид податку, а запроваджує новий.

Також, апелянт зазначає, що на даний час Закон №71-VIII від 28.12.2014р. в частині положень щодо внесення змін до Податкового кодексу України стосовно оподаткування транспортним податком, не визнано нечинним чи неконституційним, та не зупинено його дії.

ОСОБА_1 надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, викладено у новій редакції статтю 267 ПК України, якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб та встановлено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.; ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Суд першої інстанції зазначив, що за вказаною нормою починаючи з 01 січня 2015 року у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ 982015 позивач є власником автомобіля Toyota Highlander універсал легковий, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна - 3456 куб. см., дата реєстрації 30.08.2011р.

Однак, з посиланням на ст.58 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, суд першої інстанції дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин ОСОБА_1 не має обов'язку щодо сплати транспортного податку в 2015 році, оскільки норми статті 267 Податкового кодексу України в частині оподаткування транспортним податком фізичних осіб не можуть бути застосовані до позивача за принципом незворотності дії норми закону в часі.

Суд першої інстанції, також, зазначив, що визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб суперечить принципу стабільності, який, відповідно до п.п.4.1.9 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

З посиланням на положення п.8.3 ст.8, п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10, п.п.12.3.1, п.п.12.3.2, п.п.12.3.4 п.12.3, п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, тому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Суд першої інстанції встановив, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» прийнято 28 грудня 2014 року, а рішенням Херсонської міської ради від 20 лютого 2015 року №58/923 установлено транспортний податок у м. Херсоні.

За висновками суду першої інстанції, застосування контролюючим органом положень вказаних Закону №71-VIII від 28.12.2014р. та рішення міської ради №58/923 з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 01 січня 2016 року.

Зазначені висновки суду першої інстанції стали підставою для задоволення позову ОСОБА_1 та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року №21383-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25 000 грн., а також задоволення вимог позивача про повернення сплачених нею коштів за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Сторони у судове засідання до апеляційного суду не з'явились. Апелянт належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 96, 97), позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин, справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області від 30 червня 2015 року №21383-17, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25 000 грн.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення є наявність у власності позивача легкового автомобіля Toyota Highlander, 2011 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб.см., який, за висновками податкового органу, є об'єктом оподаткування відповідно до п.п.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що автомобіль, власником якого є ОСОБА_1, є об'єктом оподаткування транспортним податком, однак вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що визначення позивачу до сплати вказаного податку за 2015 рік є незаконним.

Апеляційний суд зазначає, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України N71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, шляхом викладення в новій редакції ст.267 ПК України, введено новий податок - транспортний податок.

Об'єктом оподаткування, відповідно до п.п.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України, є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.; ставка податку - 25 000 грн. (п.267.4 ст. 267 ПК України)

Відповідно до п.п.267.5.1 п.267.1 ст.267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Зазначеною статтею, також, встановлено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів. Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст.12 ПК України.

Згідно ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи п.п.10.1.1 п.10.1 та п.10.2 ст.10 ПК України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.

Згідно п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.12.3.1 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п.12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (п.п.12.3.3 ПК України).

Згідно п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п.12.3.4 ст.12 ПК України.

Відповідно до п.п.12.3.4 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Разом з цим, пунктом 5 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України органи місцевого самоврядування зобов'язано забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Таким чином, безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.143 Конституції України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. Встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - це є компетенцією відповідних місцевих рад.

Зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому, опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», ухвалений 28.12.2014р., тобто після 15.07.2014р.

Апеляційний суд встановив, що транспортний податок встановлений в місті Херсон рішенням Херсонської міської ради №1706 від 20.02.2015р., у зв'язку з чим застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом N71-VIII змін та рішення міської ради №1706 від 20.02.2015р. з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. у 2015 році не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, у зв'язку з чим прийняте Херсонською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області податкове повідомлення-рішення 30 червня 2015 року №21383-17 підлягає скасуванню, а сплачена ОСОБА_1 сума в рахунок погашення сум грошових зобов'язань згідно вказаного податкового повідомлення-рішення підлягає поверненню на користь позивача.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець