Рішення № 62630763, 09.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016Справа №910/17958/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре»

про стягнення 50000 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача не зявилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, здійснений у порядку ст. 65 ГПК України.

Відповідач подав відзив на позов, у яком вказує, що не відмовляв Позивачу у виплаті страхового відшкодування, натомість заявлена Позивачем сума не визнається Відповідачем, оскільки на вимогу останнього Позивачем не було надано висновку автотоварознавчого дослідження, копії документів про державну реєстрацію власника автомобіля та копії заяви на виплату страхового відшкодування з доказами наявності повноважень у підписанта заяви, і також не було повідомлено про місцезнаходження автомобіля для направлення комісара Відповідача. За відсутності вищеописаних документів та відсутності огляду машини представником Відповідача, останній вважає вимоги Позивача необґрунтованими.

У судове засідання 09.11.2016 Відповідач представників не направив, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином під розписку у попередньому судовому засіданні, тому будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на Відповідача відповідно.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обовязковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та здійснює її розгляд.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2015 по вул. Микулинецька, в м. Тернополі, була скоєна ДТП. Причинами стало те, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ЗІЛ», д.р.н. 06329ТЕ, рухаючись заднім ходом був неуважним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай», д.р.н. ВО3383ВВ, під керуванням ОСОБА_3, чим порушив ПДР України. Дані обставини підтверджуються довідками ДАІ про ДТП, копії яких містяться у справі.

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Хюндай», д.р.н. ВО3383ВВ (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ТОВ «Абікс» на праві власності, був під керуванням ОСОБА_3 на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ПАТ «ДЕІБУ».

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи, зокрема, акт виконаних робіт СТО по відновленню після ДТП Застрахованого автомобіля від 01.07.2015 (98438,41 грн.), Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 95258,41 грн. на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля.

При цьому, закон не зобовязує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за Договором; суду не доведено протилежного.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_2, автомобіля «ЗІЛ», д.р.н. 06329ТЕ, під час експлуатації останнього, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до справи постановою суду.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2, як особи, яка експлуатувала автомобіль «ЗІЛ», д.р.н. 06329ТЕ, на законних підставах була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АІ/3383942 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (ліміт відповідальності за шкоду по майну 50000 грн., франшиза 0).

Отже, на Відповідача полісом АІ/3383942 покладено обовязок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації ОСОБА_2, автомобіля «ЗІЛ», д.р.н. 06329ТЕ, на час ДТП.

Залученим до матеріалів справи актом СТО підтверджується, що ремонт на СТО Застрахованого автомобіля фактично коштував 98438,41 грн., та Позивач відповідно до складеного на виконання умов Договору страхового акту розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 95258,41 грн.

Заперечення Відповідача проти позову у частині не повідомлення йому Позивачем місцезнаходження Застрахованого автомобіля після ДТП судом відхиляються, оскільки законом, та зокрема Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на Позивача, як на страховика за Договором добровільного страхування майнових інтересів потерпілої особи такого обовязку не покладено.

Заперечення Відповідача проти позову у частині ненадання йому Позивачем витребуваних у листі від 08.09.2015 документів судом також відхиляється, оскільки до заяви про відшкодування № 03-17/10591 від 02.09.2015 Позивачем додано документи, передбачені ст. 35.2 указано Закону, які є обовязковими додатками до заяви про страхове відшкодування, натоміть запитувані Відповідачем документи до такого переліку не відносяться.

Також Відповідачем не було надано суду доказів направлення або влучення Позивачу листа № 1126 від 08.09.2015 з запитом на отримання додаткових документів, окрім доданих до заяви про відшкодування № 03-17/10591 від 02.09.2015.

Щодо не проведення Позивачем (оцінювачем на замовлення Позивача) автотоварознавчого дослідження з розміру збитку (оціненої шкоди), то судом у цій частині також заперечення Відповідача проти позову відхиляються, оскільки Законами України «Про страхування» та «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобовязання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, яка за приписами ст. 111-28 ГПК України є обовязковою до застосування.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої Позивачем вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, і також Відповідач не спростував розраховану Позивачем суму страхового відшкодування.

Доводів та доказів наявності у деталей Застрахованого автомобіля коефіцієнту зносу Відповідач суду не навів. При цьому судом враховано, що за загальним правилом, встановленим п. 7.38 ОСОБА_2 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом МЮУ, ФДМУ від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в МЮУ 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, далі ОСОБА_2), яке застосовується до Застрахованого автомобіля, який є автомобілем іноземного виробництва (не країн СНД) та строк експлуатації якого не перевищує 7 років, то значення коефіцієнту зносу приймається таким, що дорівнює 0 для нових складників та для складників КТЗ.

Судом встановлено, що наведені у акті СТО матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому звязку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ та фотографіях пошкоджень, і Відповідачем не надано доказів протилежного.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в ст. 9 Закону України «Про страхування».

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АІ/3383942 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в звязку з настанням ДТП виник обовязок відшкодувати Позивачу шкоду не більше вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля (98438,41 грн.), виходячи з суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в звязку з виплатою страхового відшкодування (95258,41 грн.), але в межах ліміту відповідальності Відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (50000 грн.), та за мінусом франшизи (0 грн.), і отже в сумі 50000 грн. З огляду на все наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» (м. Київ, вул. Тарасівська, 38; ідентифікаційний код 33442139) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 23510137) 50000 (пятдесят тисяч) грн. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.2016

Суддя Сташків Р.Б.