Рішення № 62624258, 09.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/642/16-ц 22-ц/774/1474/К/16

Справа № 212/642/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1474/К/16 суддя Тимошенко Т.І.

Категорія № 53 (4) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Зубакової В.П., Михайлів Л.В.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника -ОСОБА_3,

представників відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» (далі - ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він в період з 11.12.2014 року по 26.10.2015 року працював менеджером зі збуту у ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ». 26 жовтня 2015 року позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням.

Під час роботи, з метою збільшення обсягу реалізації продукції підприємства та мотивації працівників відділу збуту, наказом директора Біляєвої Т.Є. «Про мотивацію працівників збуту» без номеру від травня 2015 року було встановлено план реалізації продукції на одного менеджера 100000 грн. та встановлено премію при виконанні плану реалізації у розмірі 2% при реалізації фасованого товару та 1% від суми реалізації наливом, в б/у тару та в кубові контейнери. Облік виконання плану згідно наказу покладено на менеджерів. Премія повинна виплачуватися при виконанні умов договорів поставки. Із зазначеним наказом ОСОБА_2 було ознайомлено під підпис.

За період травень-жовтень 2015 року він щомісячно перевиконував встановлений план реалізації, що підтверджується обліковими відомостями, однак на день звільнення із ним не був проведений повний розрахунок та премія за виконання плану реалізації продукції за період травень-жовтень 2015 року не виплачена.

У зв'язку з цим, ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» зобов'язаний виплатити йому премію за виконання плану реалізації продукції у розмірі 117624,17 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 8386,39 грн.

За таких обставин, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» на свою користь заборгованість по заробітній платі у сумі 117624,17 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 8386,39 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, на думку апелянта, висновок суду про те, що видання розпорядчого документу з питань оплати праці директором ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» не відповідає встановленому порядку управління товариством, є безпідставними.

Позивач вказує, що п. 4.3.9, пп. 5 п. 4.7, п. 6.2 Статуту відповідача не стосуються умов преміювання, передбачених спірним наказом, оскільки вони залежали від перевиконання доведеного плану реалізації продукції та додаткового прибутку підприємства. Крім того, на думку ОСОБА_2, наказ видавався директором відповідно до наданих йому повноважень.

Також, ОСОБА_2 зазначає, що висновок суду про те, що у квітні 2015 року був складений саме проект наказу про преміювання, що підтверджується свідченнями ОСОБА_7, не відповідають дійсності, оскільки у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердив, що йому до відома було доведено саме наказ, а не його проект.

Крім того, на думку апелянта, неналежне оформлення відповідачем розпорядчих документів не повинно порушувати право працівника на обіцяну винагороду.

Також позивач вказує, що висновки суду про те, що ОСОБА_2 було ознайомлено лише з проектом наказу є безпідставними, так як ознайомлення працівників з проектами наказів не передбачено нормативними актами.

ОСОБА_2 посилається на те, що спірний наказ було доведено до працівників підприємства відповідача, яких він стосувався, під підпис.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань позивача про призначення судової економічної експертизи та технічної експертизи документу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 працював на ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» з 11 грудня 2014 року по 26 жовтня 2015 року на посаді менеджера зі збуту у відділі маркетингу та збуту. Звільнений був 26 жовтня 2015 року на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с. 28-30).

Відповідно до наказу директора ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» б/н від травня 2015 року «Про мотивацію робітників збуту», було встановлено план реалізації за травень 2015 року та премія за виконання даного плану реалізації (а.с. 21).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що при звільненні йому не була виплачена заборгованість по заробітній платі у вигляді премії, відповідно до наказу б/н від травня 2015 року, у зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний сплатити йому зазначену заборгованість та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог ОСОБА_2, оскільки зазначений позивачем наказ «Про мотивацію робітників збуту» є проектом, не є розпорядчим документом підприємства та не був введений в дію.

Однак, колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду, виходячи з наступного.

Право працівника на працю та отримання заробітної плати гарантоване ст. 43 Конституції України.

Положеннями ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Згідно із ч. 1 ст.1 16 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 працював на ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» з 11 грудня 2014 року на посаді менеджера зі збуту у відділі маркетингу та збуту та звільнений був 26 жовтня 2015 року на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с. 28-30, 69, 70).

Згідно наказу директора ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» б/н від травня 2015 року «Про мотивацію робітників збуту», було встановлено план реалізації на травень 2015 року та премія за виконання даного плану реалізації (а.с. 21).

Колегія суддів вважає, що, висновок суду першої інстанції про те, що зазначений наказ є проектом, у зв'язку з чим не є розпорядчим документом підприємства, не був введений в дію з огляду на порядок управління та вирішення питань з оплати праці на ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ», є помилковим, оскільки відсутність номеру наказу не свідчить про те, що він є проектом. Даний наказ містить підпис директора підприємства, скріплений печаткою та з ним були ознайомлені комерційний директор ОСОБА_7, а також менеджери по збуту ОСОБА_8 та позивач ОСОБА_2

Пояснення представників відповідача апеляційному суду про те, що свідченням того, що наказ директора ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» б/н від травня 2015 року «Про мотивацію робітників збуту» є проектом, являється те, що з ним не були ознайомлені всі менеджери по збуту, - колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як вбачається з п. 5 даного наказу, в ньому зазначено, що з наказом ознайомити під підпис всіх робітників, які займаються збутом продукції, у зв'язку з чим з наказом були ознайомлені тільки комерційний директор ОСОБА_7, а також менеджери по збуту ОСОБА_8 та позивач ОСОБА_2

Заперечуючи проти позову, представник ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» послався на те, що в травні 2015 року на підприємстві було видано наказ, за виконання якого і було передбачено преміювання за місяць. Так, у травні 2015 року, із урахуванням виконання реалізації різними менеджерами, а також з урахуванням стану виконання умов договорів поставки, сума премії ОСОБА_2, за наявності правових підстав для її сплати, могла би становити лише 11176,74 грн.(а.с. 47-48, 54).

Однак, ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду відповідачем не було надано доказів відсутності замовлень з підприємствами, заявок та специфікацій та їх відсутність не свідчить про те, що угоди не були укладені та не були виконані.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо наявності заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими, однак не за період з травня по жовтень 2015 року, а тільки за травень 2015 року, оскільки наказ директора ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» б/н від травня 2015 року «Про мотивацію робітників збуту», поширює свою дію на один місяць, у тексті наказу відсутні положення щодо постійного його застосування, або встановлення обсягів реалізації на календарний місяць взагалі.

Інших аналогічних наказів з червня по жовтень 2015 року на підприємстві відповідача не видавалось, як і наказів про продовження або подальше застосування цього наказу. Позивачем такі накази надані не були.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за травень 2015 року в розмірі 24103,88 грн., виходячи з наданого ОСОБА_2 розрахунку, який зроблений відповідною комп'ютерною програмою, що діє на підприємстві відповідача та відповідачем не спростований (а.с. 6).

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз даних норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року (справа № 6-144цс13) і в силу ст.214, 360-7 ЦПК Україну він має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що так як ОСОБА_2, який звільнений 26.10.2015 року, не були виплачені всі належні йому суми у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, то наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в межах заявлених позовних вимог, в розмірі .

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 27 жовтня 2015 року по 01 лютого 2016 року, в межах заявлених позовних вимог, складає 8386,39 грн., виходячи з наступного розрахунку.

Як вбачається з розрахункових листів (а.с. 26-27), розмір заробітної плати ОСОБА_2 за серпень 2015 року становив 2626,80 грн. за 20 відпрацьованих днів та за 22 дні вересня 2016 року - 2630,32 грн. Середньоденний заробіток за два повністю відпрацьованих до звільнення місяці становить 125,17 грн. (5257,15 грн. : 42 дні). Час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 жовтня 2015 року по 01 лютого 2016 року становить 67 днів (жовтень 2015 року - 4дні, листопад 2015 року - 21 день, грудень 2015 року - 23 дня, січень 2016 року - 19 днів). Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 8386,30 грн.(125,17 грн. х 67 днів) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Посилання представника ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» в запереченнях на позов на те, що ОСОБА_2 ані в травні 2015 року, ані протягом подальшого часу роботи, не було здійснено облік стану виконання ним плату, не подано звіту чи іншого відповідного документу начальнику відділу, або керівнику підприємства з питань преміювання, - спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_7, який працює на підприємстві відповідача комерційним директором та пояснив, що позивач за травень 2015 року здавав звіти обліку стану виконаного ним плану, однак їх місцезнаходження йому невідомо.

Пояснення представників відповідача в суді апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведений обсяг реалізованої продукції, спростовуються наданими позивачем доказами.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення з ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» його на користь заборгованості по заробітній платі в розмірі 24103,88 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 8386,39 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ТОВ «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» на користь держави підлягає стягненню судовий збір, який підлягав сплаті за подачу позовної заяви в розмірі 551 грн. 20 коп. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 606 грн. 32 коп., а всього 1157 грн. 52 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2016 року- скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІ-ОІЛ ІНДАСТРІ» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 24103 грн. 88 коп., середній заробіток за час затримки виплат заборгованості в сумі 8386 грн. 39 коп. та судовий збір на користь держави в сумі 1157 грн. 52 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: В.П. Зубакова

Л.В. Михайлів