Рішення № 62622206, 10.11.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" листопада 2016 р. Справа № 906/949/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючої судді: Лозинської І.В.

за участю секретаря судового засідання: Зарудяного А. В .

в присутності представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. №18-0009/49994 від 13.06.2016

- від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. №10 від 08.01.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Національного банку України (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (Житомирська область, м. Малин)

про стягнення 90664,84 грн.

Національний банк України звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" про стягнення 90664,84 грн заборгованості за договором про надання послуг від 24.03.2015 №303/17ф, з яких: 64849,73 грн пені, 17859,87 грн інфляційних витрат та 7955,24 грн 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 23.09.2016 прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі; призначено справу до розгляду в засіданні суду; витребувано від сторін необхідні документи.

25.10.2016 до суду від відповідача надійшли такі документи: відзив на позовну заяву від 24.10.2016 № 1153 (а. с. 37,38); клопотання від 24.10.2016 №1150 про зменшення розміру пені на 50% з додатками (а. с. 39 - 58).

09.11.2016 (електронною поштою) та 10.11.2016 - до канцелярії суду від позивача надійшло пояснення від 09.11.2016 (а. с. 67,72), згідно з яким позивач заперечив проти зменшення суми пені на 50 %, оскільки заявлене клопотання відповідача не містить обставин, що мають об"єктивний чи винятковий характер порушення грошових зобов"язань; відповідач має всі можливості для повноцінного та вчасного проведення розрахунків з позивачем.

10.11.2016 до суду від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог у зв"язку з допущенням арифметичної помилки в заявленій сумі 3% річних; зазначено вірну сумою до стягнення 3% річних - 4955,24 грн замість 7955,24 грн (а. с. 71), яке господарським судом взято до уваги в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України.

10.11.2016 до суду від відповідача надійшло клопотання № 1227 від 08.11.2016 з доданими розрахунками і документами, в якому вказано про зайве нарахування позивачем пені у сумі 373,21 грн; інфляційних 1996,17 грн; річних 35,30 грн (а. с. 73-78).

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав з врахуванням уточненої суми 3% річних; заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 % з підстав, викладених у поясненнях від 09.11.2016 (а. с. 67,72).

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала відповідно до поданого відзиву на позовну заяву від 24.10.2016, вих. №1153; підтримала власне клопотання про зменшення розміру пені на 50%.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши уповноважених представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2015 між Національним банком України (позивач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (відповідач/ споживач) укладено Договір № 303/17ф про надання послуг (далі - Договір) (а. с. 14-16), за умовами якого виконавець зобов'язався забезпечити надання послуг каналізаційних (видалення та оброблення стячних вод), а саме приймання і очищення стічних вод споживача на очисних спорудах виконавця в об'ємі (орієнтовно) 1600 тис. м.куб. на 2015 рік (далі - послуги) протягом дії Договору, а споживач зобов'язався оплатити надані йому послуги на умовах, передбачених Договором (п.1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, ціна послуг встановлюється із розрахунку вартості приймання та очищення одного кубічного метра стічних вод відповідно до протоколу погодження ціни на приймання і очищення стічних вод (додаток №1 до Договору) і становить 10.300.800,0 грн.

Розділом 5 Договору, сторони визначили порядок проведення розрахунків за надані послуги. Так, в п. 5.2 сторони погодили, що розрахунки по даному Договору здійснюються: перерахуванням споживачем на розрахунковий рахунок виконавця коштів; шляхом зарахування споживачем зустрічних однорідних вимог, які оформляються відповідним актом, що підписується повноваженими особами обох сторін відповідно до протоколу погодження ціни на приймання та очищення промислових стічних вод (додаток №1 до договору) та акту про кількість наданих послуг за відповідний розрахунковий період.

Згідно з п. 5.3 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Розрахунки за послуги проводяться на підставі рахунку, який виконавець виставляє споживачу після закінчення розрахункового періоду. Споживач зобов"язаний оплатити цей рахунок протягом п"яти банківських днів з дати його одержання (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору, факт надання та отримання послуг підтверджується двостороннім актом приймання - передачі послуг, наданим виконавцем в двох екземплярах, по одному для кожної з сторін.

Протоколом погодження договірної ціни на надання послуг (а. с. 17), сторонами погоджено договірну ціну на приймання та очищення стічних вод у розмірі 5365,00 грн.

Як встановлено судом, протягом січня 2016 року відповідачу було надано послуги у кількості 89309,00 м. куб. на загальну суму 574971,35 грн. з ПДВ, що підтверджується актом про кількість наданих послуг від 01.02.2016 (а. с. 21).

Відповідачем виставлено до оплати рахунок - фактуру № НОМЕР_1 від 31.01.2016 на суму 574971,35 грн (а. с. 23).

Протягом лютого 2016 року відповідачу було надано послуги у кількості 91145,00 м. куб. на загальну суму 586791,52 грн з ПДВ, що підтверджується актом про кількість наданих послуг від 01.03.2016 (а. с. 22).

Відповідачем виставлено до оплати рахунок - фактуру № НОМЕР_2 від 29.02.2016 на суму 586791,52 грн (а. с. 24).

Згідно з умовами Договору, сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог, при цьому сума боргу відповідача перед позивачем за надані послуги склала:

- у січні 2016 - 236234,31 грн з ПДВ;

- у лютому 2016 - 193232,72грн з ПДВ, що підтверджується відповідними актами про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1 від 31.01.2016 та № 2 від 29.02.2016 (а. с. 25, 26).

У червні та липні 2016 в рахунок вказаної заборгованості було проведено додатковий взаємозалік, що підтверджується актами про зарахування зустрічних вимог № 5 від 30.06.2016 та № 6 від 31.07.2016 (а. с. 27,28).

У разі затримки платежів, строки яких зазначено у Договорі, споживач виплачує виконавцю на його вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми боргу за кожен день прострочення (п. 6.2 Договору).

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів за надані послуги виконав повністю, але невчасно.

Оскільки відповідач не провів розрахунок вчасно, позивач звернувся за захистом свого порушеного права з позовом до господарського суду.

У зв'язку з вище викладеним, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 64849,73 грн, інфляційні витрати в сумі 17859,87 грн, 3% річних в сумі 4955,24 грн (з врахування заяви позивача про зменшення позовних вимог).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги частково з огляду на таке.

За правовою природою Договір № 303/17ф від 24.03.2015 є договором про надання послуг, правове регулювання якого передбачене главою 63 ЦК України.

Зобов'язання, як це передбачено у статтях 11 та 509 ЦК України, що виникли з договору, інших юридичних фактів мають виконуватися належним чином за його умовами, вимоами Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

За Договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки виконання зобов'язання з оплати наданих послуг на приймання і очищення стічних вод сторони визначили розділом 5 Договору, а саме: протягом 5 банківських днів після підписання акту приймання-передавання послуг.

У статті ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сума заборгованості, яка сплачена відповідачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог становила у розмірі 236234,31 грн за січень 2016 та 193232,72 грн (21050,58 + 172182,14) за лютий 2016, що не заперечується сторонами та підтверджено належними доказами.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 64849,73 грн, згідно з відповідними розрахунками (а. с.10 -12).

Відповідач заперечив проти нарахованої суми пені, оскільки позивачем включено до періоду заборгованості дні, коли було проведено оплату згідно з відповідними актами зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2016 та 31.07.2016. Вказав про відмову в частині стягнення пені у розмірі 373,21 грн за безпідставністю (а. с. 37,38; 73).

Суд, перевіривши наданий розрахунок пені, вважає за необхідне вказати на таке.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні положення є і в ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Як вбачається з розрахунків пені позивача (а. с. 10 - 12), позивачем нараховано пеню у розмірі 64849,73 грн, а саме:

- на суму боргу 236234,31 грн - за період з 11.02.2016 по 30.06.2016 (а. с. 10);

- на суму боргу 21050,58 грн - за період з 11.03.2016 по 30.06.2016 (а. с. 11);

- на суму боргу 172182,14 грн - за період з 11.03.2016 по 31.07.2016 (а. с.12), в той час, як дійсно, 30.06.2016 та 31.07.2016 сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог.

За розрахунками відповідача (а. с. 74-76), сума пені має становити 64476,52 грн.

Однак, відповідачем при розрахунку суми пені (аналогічно щодо 3%) не враховано, що кількість днів у 2016 році становить 366, тоді як відповідачем проведено розрахунок на 365 днів.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку про правильний розрахунок пені у сумі 64471,91 грн.

Крім того, відповідачем надано суду клопотання про зменшення розміру пені від 24.10.2016 № 1150 з додатками, згідно з яким вказано, що ним визнається факт несвоєчасного проведення розрахунків, а також пов"язані з цим наслідки у вигляді відповідальності за невиконання договірних зобов"язань, однак при прийнятті рішення про стягнення пені відповідач просить врахувати наявність виняткових обставин, за яких було допущено прострочення зобов"язань. До таких обставин відповідачем віднесено, насамперед, статус підприємства, мету діяльності та важливість його збереження; наявність заборгованості державного та місцевого бюджету з відшкодування різниці в тарифах; скрутний фінансовий стан підприємства, згідно звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2016 року; ступінь виконання зобов"язання боржником, незначність прострочення та невідповідність розміру неустойки заподіяним наслідкам; добровільне погашення суми боргу.

Позивач заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки наведені відповідачем підстави не містять обставин, що мають об"єктивний чи винятковий характер порушення грошових зобов"язань, про що свідчать пояснення від 09.11.2016.

Приймаючи рішення в цій частині позову, господарським судом враховано наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання тощо) (п. 3.17.4 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Таким чином, господарський суд зважаючи на обставини, викладені у клопотанні від 24.10.2016 та враховуючи повне погашення суми боргу відповідачем, вважає за необхідне зменшити правильно обрахований судом розмір пені на 50 % та відмовити у стягненні пені на суму 32235,96 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 17859,87 грн і 3% річних - 4955,24 грн. (згідно із заявою про зменшення позовних вимог).

Відповідач заперечив проти стягнення вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних. Вказав про відмову у стягненні інфляційних у сумі 1996,17 грн. та 35,30 грн. 3% річних за безпідставністю (а. с. 37 - 38; 73).

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (аб. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Судом встановлено, що позивачем та відповідачем порушено встановлений порядок нарахування інфляційних втрат.

Згідно з розрахунком суду, розмір інфляційних витрат за період з березня місяця по червень-липень місяці включно становить на загальну суму 15855,66 грн.

Слід зазначити, що проведений судом розрахунок інфляційних витрат з суми боргу у розмірі 236234,31 грн за період з березня по червень 2016 року включно становить 10394,31 грн, тоді як позивачем заявлено суму 9478,98 грн, тому суд приймає до уваги заявлену позивачем суму.

Тому в частині розміру інфляційних втрат у сумі 2004,21 грн слід відмовити.

Розмір 3 % річних, згідно з розрахунком суду, становить 4906,51 грн.

В частині задоволення розміру 3% річних у сумі 48,73 грн слід відмовити за безпідставністю їх нарахування.

Відповідно до ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно обгрунтованим вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Українських повстанців, буд. 25А, ідентифікаційний код 37555721) на користь Національного банку України (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 00032106)

- 32235,96 грн пені;

- 15855,66 грн інфляційних втрат;

- 4906,51 грн 3% річних;

- 805,51,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.11.2016.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам (реком.)