Ухвала суду № 62617456, 09.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7457/16

Головуючий у першій інстанції Погрібний С. О.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Кравця Ю.І., Фальчука В.П.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2016 року,

встановила:

У серпні 2015 року ОСОБА_8 звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між нею та ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_5, укладена угода від 24.06.2015 року про захист прав ОСОБА_4 у досудовому кримінальному провадженні.

Згідно з додатковою угодою, що є невід'ємною частиною угоди від 24.06.2015 року, ОСОБА_3 повинна оплатити всі витрати, пов'язані з виконанням угоди, та адвокатський гонорар після звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Умовами додаткової угоди визначена сума гонорару та витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Сума гонорару становить 21500 грн. під час виконання угоди та 21500 грн. після звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Сума додаткових витрат для виконання угоди складає 450 грн. відвідування у ОСІ та 350 грн. слідчі дії та судові засідання.

Позивач умови договору виконала у повному обсязі, проте ОСОБА_3, всупереч умовам договору, не оплатила позивачу ОСОБА_8 суму гонорару адвоката та суму додаткових витрат позивачки під час надання нею правових послуг ОСОБА_7

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2016 року позов ОСОБА_8 було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 суму заборгованості в розмірі 46 450 грн. Вирішено питання судових витрат.

Зазначене рішення після його перегляду судом першої інстанції суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_4 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову позивачеві у задоволенні позову.

Апелянт повторно в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 24.06.2015 року між адвокатом ОСОБА_8 та ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_4, укладена угода від про захист прав ОСОБА_4 на стадії здійснення досудового кримінального провадження.

Згідно з додатковою угодою від 24.06.2015 року, що є невід'ємною частиною угоди, ОСОБА_3 повинна оплатити всі витрати, пов'язані з виконанням цієї угоди, та адвокатський гонорар після звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Відповідно до п. 4 вказаної додаткової угоди сума гонорару становить 21500 грн. під час виконання угоди та 21500 грн. після звільнення ОСОБА_4 з-під варти. Сума додаткових витрат для виконання угоди складає 450 грн. відвідування у ОСІ та 350 грн. слідчі дії та судові засідання.

Отже, умовами даного договору між адвокатом ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було визначено захист прав (представництво) ОСОБА_5 на стадії досудового слідства в різних органах ведення досудового слідства, прокуратури та суду, ОСІ без обумовлення кінцевого результату кримінального провадження.

Єдиною умовою строку сплати гонорару за додатковою угодою сторонами визначено, що грошові кошти будуть сплачені ОСОБА_3 після звільнення особи, з якою вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах, з-під арешту.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.06.2015 року ОСОБА_4 було взято під варту та поміщено в Одеський слідчий ізолятор.

Позивачем ОСОБА_8 після ознайомленням з матеріалами справи подано клопотання до Приморського районного суду м. Одеси про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

У судовому засіданні від 10.07.2015 року Приморським районним судом м. Одеси у задоволенні цього клопотання було відмовлено. При цьому, Приморським районним судом міста Одеси було подовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 22.09.2015 року.

На вказану ухвалу Приморського районного суду міста Одеси позивачем була подана апеляційна скарга, яка була задоволена та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.08.2015 року звільнено з-під варти ОСОБА_4 у залі суду.

Проте, відповідачка ОСОБА_3 не сплатила суму гонорару, а також витрати, що пов'язані з виконанням угоди від 24.06.2015 року, що підтверджено відповідним розрахунком, яким судом дана відповідна оцінка.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_8 Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Посилання апеляційної скарги на те, що додаткова угода не може вважатися договором про надання правової допомоги адвокатом не заслуговують на увагу, оскільки остання є невід'ємною частиною угоди від 24.06.2015 року.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Ю.І.Кравець

В.П.Фальчук