Ухвала суду № 62617444, 09.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6037/16

Головуючий у першій інстанції Мельничук Н. І.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Суворова В.О., Артеменка І.А.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання рішень недійсними та визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2, Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання рішень недійсними та визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Будинок належав батькові на підставі запису в погосподарській книзі виконкому Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області за № 3, сторінка 38, за період 1971-1973 р.р. та за № 4, сторінка 41, за період 1983-1985 р.р.

На момент відкриття спадщини їх мати - ОСОБА_6 постійно проживала разом з батьком, а тому вважається такою, що прийняла спадщину, але вона не оформила своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх мати - ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок, яку вона прийняла після смерті батька. Окрім них, спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері був їх рідний брат - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. З заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті батька і матері ОСОБА_7 не звертався, спадщину протягом встановленого законом строку не прийняв, з батьками на момент відкриття спадщини не проживав і зареєстрований за вищевказаною адресою не був.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як спадкоємці за законом першої черги звернулися до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області для оформлення права на спадщину після смерті матері, але їм було відмовлено і рекомендовано звернутися до суду, так як ними не надано правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно.

Згодом вони дізналися про існування рішень Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області, якими ОСОБА_7 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1, яку раніше йому було надано у постійне користування і було надано дозвіл на узаконення і оформлення спірного житлового будинку.

Позивачі вважають вказані рішення сільради незаконними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим вони звернулися з вказаним позовом до суду.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 15 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено, визнано недійсним та скасовано рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області №391 від 23.11.2012 року про безоплатну передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 Визнано недійсним та скасовано рішення Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області №140 від 24.12.2012 року про реєстрацію нерухомого майна, яким ОСОБА_7 було надано дозвіл на узаконення та оформлення житлового буднику, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку загальною площею 95,6 кв.м., у тому числі житловою площею 64,5 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами: погрібом, літньою кухнею, сараєм, сараєм, огорожею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після смерті матері - ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнано за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку загальною площею 95,6 кв.м., у тому числі житловою площею 64,5 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами погрібом, літньою кухнею, сараєм, сараєм, огорожею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після смерті матері - ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вважаючи рішення суду незаконним ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 червня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 535,92 грн.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, згідно свідоцтва про смерть.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на житловий будинок загальною площею 95,6 кв.м., в тому числі житловою площею 64,5 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами погребом, літньою кухнею, сараєм, сараєм, огорожею, який розташований за адресою АДРЕСА_1 про що свідчить довідка Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області № 127 від 01 лютого 2016 року.

Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_6, яка постійно проживала разом із ним за вищевказаною адресою на час відкриття спадщини, що підтверджується довідками Троїцької сільської ради № 1778 від 29.09.2015 року та № 1793 від 02.10.2015 року. Але остання свої спадкові права в нотаріальній конторі не оформила.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України вказано, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області № 127 від 01.02.2016 року на підставі запису у погосподарській книзі виконкому Троїцької сільської ради за №3, сторінка 38, за період 1971-1973 роки та за №4, сторінка 41, за період 1983-1985 роки житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_8.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть.

Позивачі відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_6

Крім того, спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 був ОСОБА_7 - син померлої, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Спадщину після смерті батька і матері ОСОБА_7 не прийняв, оскільки на момент відкриття спадщини не проживав та не був зареєстрований з батьками за вищевказаною адресою, що підтверджується випискою з домової книги за 2011-2015 роки та актом депутата Троїцької сільської ради.

Із заявою до нотаріуса щодо прийняття спадщини після смерті батька та матері протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України ОСОБА_7 також не звертався, а тому відповідно до ст. 1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Позивачі звернулися до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області для оформлення права на спадщину, але їм було відмовлено і рекомендовано звернутися до суду, оскільки не надано правовстановлюючі документи на житловий будинок АДРЕСА_1

З листа КП «БТІ та РОН» № 544 від 09.10.2014 року вбачається, що згідно архівів філії реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 філією не проводилась.

Відповідно до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору було покладено саме на сільські ради.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно положень ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції Закону № 834-VIII від 26 листопада 2015 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» від 5 серпня 1992 року № 449 було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них в експлуатацію при оформленні права власності.

З наведеного вбачається, що не потребує введення в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Спрощений порядок здійснення державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках та збудовані до 5 серпня 1992 року, але за особами, які вважаються його володільцями, містять і положення ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державної політики будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №382/5773 (зі змінами та доповненнями №2 (0-113-13) від 08.01.2013 року, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: с. Троїцьке вул. Щорса, 58 Біляївського району Одеської області побудований у 1918 році, а господарські споруди, а саме: погріб у 1963 році, літня кухня, сарай, сарай у 1973 році.

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5, яка діяла на момент закінчення будівництва спірного будинку та втратила чинність на підставі наказу Мін'юсту №18/5 від 14.06.1994 року, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка діяла на момент закінчення будівництва спірного будинку та втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. У період чинності зазначеної інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості.

Рішенням Троїцької сільради №391 від 23.11.2012 року ОСОБА_7 було передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 яку раніше йому було надано у постійне користування.

Разом з тим, статтею 77 ЗК України (в ред. 1970 року), який діяв на час надання громадянам земельних ділянок у 1986 році передбачено, що радгоспи надають присадибні земельні ділянки або городи із земель, призначених для цієї мети, постійним робітникам і службовцям, а також вчителям, лікарям та іншим спеціалістам, які працюють і проживають у сільській місцевості.

Той факт, що ОСОБА_7 ніколи не працював у радгоспі «Троїцький», не проживав та не був прописаний в селі Троїцьке з 1984 року і по день своєї смерті підтверджується виписками з погосподарських книг Троїцької сільради, книгою радгоспу «Троїцький» №1 присадибних земель особистого користування громадянами села Троїцьке, актом депутата сільської ради від 01.02.2016 року.

Рішенням Троїцької сільради №140 від 24.12.2012 року ОСОБА_7 було надано дозвіл на узаконення і оформлення спірного житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1.

Але вказане рішення також слід визнати недійсним та скасувати, оскільки воно прийнято щодо житлового будинку, який на підставі запису у погосподарській книзі належав померлому ОСОБА_5 Вказаний запис у погосподарській книзі за життя ОСОБА_5 скасований не був. Спадщину після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_7 не прийняв.

Крім того, відсутні будь-які докази щодо надання у постійне користування ОСОБА_7 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Троїцька сільська рада відповідно до ст.ст. 118, 121 Земельного кодексу України не мала права приймати рішення про безоплатну передачу останньому вказаної земельної ділянки у власність.

Згідно зі ст.16 ЦК України, ст.152 ЗК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на вищенаведене, суд обгрунтовано вважав, що рішення Троїцької сільської ради №391 від 23.11.2012 року та рішення Троїцької сільради №140 від 24.12.2012 року є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки ними істотно порушені спадкові права позивачів на вищевказаний житловий будинок.

За викладених обставин, суд правильно вважав можливим позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити і визнати за позивачами право власності на 1/2 частину за кожним житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1

Колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на неповне зясування судом обставин володіння ОСОБА_8 (спадкодавцем) земельною ділянкою розміром 0,30 га, помилки в земельно-кадастровій книзі з цього приводу, відсутність належних доказів того, що спадкодавцями на праві власності належить спірне спакове майно, неправильну оцінку судом обставин, які підтверджують проживання ОСОБА_3 у спірному будинку та неврахування його права користування на земельну ділянку під спірним об'єктом у розмірі 0,05 га, наявність у спадкодавця двох житлових будинків, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необгрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.О. Суворов

І.А. Артеменко