Ухвала суду № 62617430, 09.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5567/16

Головуючий у першій інстанції Дармакука Т. П.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Сватаненко В.І., Артеменка І.А.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою уповноваженого особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» - Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулося до Любашівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 10 листопада 2011 року банк надав кредит ОСОБА_4 в сумі 4500 гривень терміном користування до 10 листопада 2013 року. Оскільки позичальником не виконані зобов"язання за кредитним договором, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 7212 грн. 19 коп.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» - Славкіна М.А. звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Любашівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2015 року та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційнуі скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.03.2015 року прийнято рішення № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБІ Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку», згідно із яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБІ Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації зазначеного банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А.

Згідно з положенням ч. 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

23.03.2011 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № BLANK00001844, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 4500 грн. в строк до 10 листопада 2013 року.

Згідно п. 4.2. Договору у випадку невиконання Позичальником обов»язку, передбаченого п. 3.3.3. Загальної частини Договору, при тому, що прострочення виконання боргових зобов»язань за Договором перевищило 60 (шістдесят) календарних днів, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку штраф у розмірі, зазначеному в п. 8 Спеціальної частини Договорів.

Як вбачається із розрахунку позивача станом на 20 серпня 2015 року відповідач має перед банком заборгованість в розмірі 7212 грн. 19 коп., яка складається із наступного: прострочена до повернення сума кредиту - 0,0 грн., прострочені відсотки за користування кредитом - 0,0 грн., комісія за РО (комісія за управління Кредитом) - 0 грн.0 коп.; плата за пропуск платежів (неустойка) - 7212 грн. 19 коп.

Згідно з положеннями ст.258 ЦК України позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена в один рік.

Відповідно до ч. 5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до умов договору термін повернення кредиту - 10 листопада 2013 року, а тому строк позовної давності по неустойці закінчився 10 листопада 2014 року.

Зважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_4 заявлено клопотання про застосування судом наслідків пропущення строку позовної давності, а позивачем не надано доказів поважності причин його пропуску, позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини у справі, правильно визначив характер правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на неправильне застосування судом строку позовної давності, неправильну оцінку судом обставин нарахування пені, яка є предметом позову, порушення норм матеріального та процесуального права внаслідок неповного зясування обставин справи, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу уповноваженого особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» - Славкіної Марини Анатоліївни - відхилити.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко