Рішення № 62614484, 08.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

08 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Левенця Б.Б., Махлай Л.Д.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк», Банк) звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом про солідарне стягнення з відповідачів відсотків за користування кредитними коштами за період з 13 грудня 2011 року по 05 лютого 2015 року в сумі 46 420,06 швейцарських франків, що еквівалентно 902 066 грн. 23 коп. та суму боргу у вигляді курсової різниці за кредитним договором № 001-2900/756-0002 від 17 липня 2007 року у розмірі 1 636 808 грн. 06 коп.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 001-2900/756-0002, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 130 000,00 швейцарських франків зі сплатою 8,95% річних за користування кредитом терміном до 10 травня 2029 року.

Належне виконання зобов'язань за вказаним договором забезпечувалось, договором поруки, укладеним між Банком та ОСОБА_3

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2014 року з відповідачів солідарно стягнуто на користь банку заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 152 101,60 швейцарських франків, що еквівалентно 1 318 933 грн. 81 коп., та складалася з тіла кредиту, нарахованих відсотків за період по 12 грудня 2011 року, а зустрічну позовну вимогу про визнання цього кредитного договору недійсним залишено без розгляду.

Станом на день звернення ПАТ «Універсал Банк» з даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення суду від 09.04.2014 не виконано.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по нарахованим відсоткам за кредитним договором № 001-2900/756-0002 від 17.07.2007 за період з 13.12.2011 року по 05.02.2015 у сумі 46 420 швейцарських франків 06 сантимів, що еквівалентно 902 066 гривень 23 копійки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій вказував, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є незаконним та необґрунтованим.

Зазначав, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині рішення неправильно застосував положення цивільного законодавства, дав помилкову оцінку наявним у справі доказам, що призвело до невідповідності його висновків обставинам справи.

Вказував, що суд дійшов помилкового висновку, що строк позовної давності переривався та розпочався заново з дати ухвалення рішення про стягнення з відповідачів заборгованості, та не задовольнив заяву про застосування строків позовної давності.

Крім цього, зазначав, що позивач скористався свої правом на дострокове повернення кредиту, а отже у нього відсутні правові підстави для стягнення процентів за договором.

Посилаючись на те, що порука за договором є припиненою, просив рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені цих позовних вимог.

Представник ПАТ «Універсал Банк» - Луканіна Л.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, причини неявки суду не повідомила. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 07 липня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 001-2900/756-0002, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 130 000,00 швейцарських франків зі сплатою 8,95 % річних за користування кредитом терміном до 10 травня 2029 року.

Відповідно до п. 2.7 кредитного договору № 001-2900/756-0002 від 17.07.2007 року нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування відсотків «50/360», починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку та зарахування на поточний рахунок позичальника до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості позичальника (а саме: на суму Кредиту, що не повернута кредитору), виходячи з кількості 30 днів у місяці й 360 днів у році. Дата остаточного погашення кредиту в розрахунок не включається. Позичальник зобов'язується здійснити повне погашення процентів за користування кредитом не пізніше дня повного погашення суми кредиту, 10 травня 2029 року.

02.04.2009 між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору, якою сторони погодили зміну розміру плати за користування кредитом, а саме, сторони підтвердили правомірність встановлення ставки за користування кредитом з 15.07.2008 року на рівні 10,95% річних (п.2.1 додаткової угоди), а також вирішили змінити розмір плати за користування кредитом: з 02.04.2009 по 09.03.2010 включно ставка 7,25% річних, з 10.03.2010 по 09.03.2015 - 11,69% річних, а починаючи з 10.03.2015 - 10,95% річних.

Відповідачі належним чином свої зобов'язання за договором не виконували, що стало підставою звернення Банку до суду з позовом.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2014 року задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» та стягнуто солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість за цим кредитним договором станом на 12.12.2011 у розмірі 152 101,60 швейцарських франків, що за офіційним курсом станом на 12 грудня 2011 року складало 1 318 933 грн. 81 коп.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Зі змісту кредитного договору не вбачається встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення.

Ураховуючи те, що Банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості та процентів, строк дії договору було змінено, а умовами договору не встановлено розмір процентної ставки, що підлягає стягненню з боржники після закінчення строку дії договору, то розмір процентів, що підлягають стягненню вираховується в порядку ст. 1048 ЦК України.

Враховуючи вищезазначені положення закону та у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Така правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 07.09.2016 у справі 6-1412цс16.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість з нарахованих відсотків за період з 13 грудня 2011 року по 05 лютого 2015 року в сумі 46 420,06 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ (курс 1 943,27 грн. за 100 швейцарських франків) 902 066 грн. 23 коп.

Задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів відсотків за кредитним договором за період з 13.12.2011 року по 05.02.2015, суд першої інстанції виходив їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів не може повістю погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 13.09.2016 представником відповідачів було заявлено заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно положень ст. 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представником відповідачів, відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, заявлено в суді, до ухвалення судового рішення, про застосування судом строку позовної давності.

Враховуючи ту обставину, що з вказаним позовом Банк звернувся до суду 12.02.2015, то вимоги позивача про стягнення процентів за період з 13.12.2011 по 12.12.2012, поза строком позовної давності, не підлягають задоволенню.

Ураховуючи положення ст. 1048 ЦК України за період з 13.02.2012 по 05.02.2015 заборгованість за відсотками становить 55 596, 90 швейцарський франків (117 днів за ставкою НБУ 7,5 = 3 049,14; + 64 дні за ставкою НБУ 7,0 = 1 556,71; + 245 днів за ставкою НБУ 65 = 5 533,63; + 93 дні за ставкою НБУ 9,5 = 3 069,99; + 119 днів за ставкою НБУ 12,5 = 5 168,78; + 85 днів за ставкою НБУ 14,0 = 4 135, 02; + 26 днів за ставкою НБУ 19,5 = 1 761,73; + 177 днів за ставкою НБУ 30 = 18 451,24; + 28 днів за ставкою НБУ 27 = 2 626,96; + 134 дні за ставкою НБУ 22 = 10 243, 74).

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки позивачем було заявлено вимогу про стягнення процентів з відповідачів у сумі 46 420,06 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ (курс 1 943,27 грн. за 100 швейцарських франків) 902 066 грн. 23 коп., то колегія суддів приходить до висновку про стягнення суми заборгованості саме у такому розмірі.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 відсотків за користування коштами після зміни строку виконання договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 07 липня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалася відповідати перед банком за належне виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань.

02.04.2009 між ВАТ «Універсал Банк та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № б/н до договору поруки № 001-2900/756-0002-Р від 17.07.2007.

Як встановлено судом, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2014 року з відповідачів стягнуто заборгованість та проценти, нараховані включно 12 грудня 2011 року, за кредитним договором у солідарному порядку.

Банк, зверненням до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості змінив строку виконання зобов'язання.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Отже, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1451цс16 від 14.09.2016.

Оскільки після звернення Банку до суду з позовом щодо дострокового повернення суми заборгованості, у боржника відсутній обов'язок щодо сплати щомісячних чергових платежів, та оскільки на протязі 6 місяців з 12.12.2011, Банк не звернувся до суду з вимогою до поручителя, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення процентів з ОСОБА_3 за період з 13.12.2011.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому на підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України не перевіряється.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені судові витрати у сумі 3 654, 00 грн.

Керуючись ст. 218, 307, 309, 314, 315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість по нарахованим відсоткам за Кредитним договором № 001-2900/756-0002 від 17.07.2007 за період з 13.12.2012 по 05.02.2015 у сумі 46 420 (сорок шість тисяч чотириста двадцять) швейцарських франків 06 сантимів, що еквівалентно за курсом НБУ (курс 1 943,27 грн. за 100 швейцарських франків) 902 066 (дев'ятсот дві тисячі шістдесят шість) грн. 23 коп.

В задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у сумі 3 654, 00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді:

Справа № 756/1927/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13574/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Великохацька В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.