Рішення № 62614278, 08.11.2016, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9946/15-ц

Провадження №2/712/140/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року Соснівський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого - судді Пироженко В.Д.

при секретарі - Жук О.М.

адвокатів - Дубінського В.М., Сівова Ю.Ю., Чорноіваненко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, Черкаської міської ради, Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, третя особа : приватний нотаріус Захарченко Анжела Іванівна про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання права власності на житловий будинок, визнання приватизації земельної ділянки недійсною, визнання припиненою права власності на житловий будинок.

Неодноразово уточнюючи свої позовні вимоги остаточними якими є від 08.11.2016 р. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.01.2012 р. вона придбала у ОСОБА_7 87/100 частини житлового будинкуАДРЕСА_1. Під дану частину житлового будинку ОСОБА_7 було надано 87/100 частини земельної ділянки у користування. Згідно договору від 11.01.2012 р. до неї відійшло право користування земельною ділянкою. В квітні 2013 р. позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування від 11.01.2012 р. удаваним правочином був задоволений. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 23.09.2013 р. рішення першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду від 18.10.2013 р. клопотання ОСОБА_4 про зупинення рішення судів було задоволено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду від 11.12.2013 р. рішення Соснівського районного суду та ухвалу апеляційного суду скасовано та передано справу на новий розгляд. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.11.2014 року між позивачкою та ОСОБА_7 визнано укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, також накладено арешт на даний житловий будинок. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 11.03.2015 р. рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.11.2014 р. скасовано та в задоволенні позовних вимог про визнання договору дарування удаваним правочином, визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.

15.01.2015 р. ОСОБА_7 продав житловий будинок ОСОБА_6 Як тільки ОСОБА_4 дізналась про даний правочин, то звернулась в суд з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та про визнання права власності на даний будинок. 18.12.2016 р. ОСОБА_6 продав земельну ділянку на якій знаходився житловий будинок ОСОБА_5Оскільки всі правочини були вчинені після накладення арешту рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.11.2014 р. та після подачі заяви про накладення арешту від 11.12.2015 р., просить витребувати у ОСОБА_5 87/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 87/100 частини земельної ділянки виділену в користування та покласти судові витрати на відповідачів. Також зазначила, що постільки в первинних позовах, з якими вона звернулась до суду підставою була ст. 388 ЦК України, тому вона не змінює предмету позову, а лише уточнює його.

Вимоги до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, Черкаської міської ради, Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, третя особа : приватний нотаріус Захарченко Анжела Іванівна про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання права власності на житловий будинок, визнання приватизації земельної ділянки недійсною, визнання припиненою права власності на житловий будинок просила залишити без розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її адвокат Дубінський В.М. заявлені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 - Сівов Ю.Ю. в судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та заперечує проти їх задоволення, оскільки ОСОБА_6 не є власником будинку на день подачі позову і сам будинок знесений станом на сьогодні. Що стосується земельної ділянки, то ОСОБА_4. не була власником даної земельної ділянки на день винесення рішення Черкаської міської ради від 19.11.2015 р. №2-1787 про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 та укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Щодо залишення позовних вимог до ОСОБА_6 не заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_5 - Чорноіваненко Д.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та пояснив, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем та придбала земельну ділянку звернувшись до ріелторської компанії «Резиденція». Дана земельна ділянка на момент придбання належала ОСОБА_6

Представник Черкаської міської ради Житнікова Т. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні. Щодо залишення позовних вимог до Черкаської міської ради не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного позову. Щодо залишення позовних вимог до ОСОБА_7 не заперечував.

Третя особа, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А.І. в судове засідання не з»явилась, скерувала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши спосіб захисту, як визнання правочинів недійсними, позивач відповідно ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності кожного правочину.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд приймає до розгляду позовні вимоги позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння, так як при подачі позивачем первинних позовних вимог, позивач посилався на ст. 388 ЦК України, на що посилався Верховний суд України в ПВС України від 24.10.2010 року, справа № 6-5528св09 при вирішенні аналогічної справи.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_7 належало 87/100 часток жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1, на праві свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.02.2011 р., зареєстроване за №1-125. 11.01.2012 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 уклали договір дарування належної йому на праві приватної власності 87/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.07.2013 р. даний договір дарування від 11.01.2012 р. було визнано удаваним правочином та визнано, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, який визнано недійсним та застосовано двосторонню реституцію та повернено сторони в первісний стан, визнавши за ОСОБА_7 право власності на 87/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 23.09.2013 р., рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.07.2013 р. залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2013 р. відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_4 на рішення попередніх інстанцій та зупинено виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.07.2013 р. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23.09.2013 р.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.11.2014 року між позивачкою та ОСОБА_7 визнано укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, також накладено арешт на даний житловий будинок. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 11.03.2015 р. рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.11.2014 р. скасовано та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про визнання договору даравання удаваним правочином , визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно дост. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, ч. 4 ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладання договору), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. В силу статей 125, 126 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладання договору) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Суд зазначає, що відповідно до п. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне визначено та закріплено положеннями ч. 1 ст. 321 ЦК України.

Відповідно до договору купівлі-продажу жилого будинку з господарсько-побутовими будівлями від 15.01.2014 р. посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А.І., зареєстровано в реєстрі за №79, ОСОБА_7 продав ОСОБА_6 жилий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1

З наданих суду письмових пояснень приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А.І. вбачається, що договір купівлі-продажу від 15.01.2014 р. укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було посвідчено на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.10.2013 р., яке набрало законної сили 12.11.2013 р.

Відповідно до довідки КП «ЧООБТІ» №8070о від 14.12.2015 р. при проведенні поточної інвентаризації 14.12.2015 р. за адресою АДРЕСА_1, було встановлено, що на земельній ділянці житловий будинок господарські будівлі та споруди знесені.

Відповідно до Листа Департаменту архітектури, містобудування та інспектування №896-01-21 від 09.02.2016 р. встановлено, що Рішенням Черкаської міської ради від 19.11.2015 р. №2-1787 «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_6» ОСОБА_6 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0479 га по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Вищевказане рішення приймалось на підставі документації із землеустрою.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.02.2016 р. було накладено арешт на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_6

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 81 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладання договору купівлі-продажу) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.12.2015 р. ОСОБА_6 продав ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0479 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1

Зі змісту ч. 1 ст. 202 ЦК України випливає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України, можливо тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала право відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

В п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 роз'яснено, що відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1, оскільки станом на день укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.12.2015 р. ОСОБА_6 мав право власності на дану земельну ділянку згідно Рішення Черкаської міської ради від 19.11.2015 р. та жодних заборон на дану земельну ділянку не існувало.

Крім того, в судовому засіданні не встановлено, що відповідач ОСОБА_5 знала або могла знати про те, що ОСОБА_6 не мав права на продаж оспорюваної земельної ділянки.

Судом був допитаний свідок ОСОБА_12 який пояснив, що він з дружиною звернувся до ріелторської компанії «Резиденція» та уклав угоду на проведення посередницьких та консультаційних послуг з пошуку об»єкта нерухомості. Йому були запропоновані варіанти і він з дружиною вирішили купити земельну ділянку по АДРЕСА_1 Будинку на земельній ділянці не було. З того часу він розпочав будівництво.

Даний факт підтверджується наданими до суду копією договору № 191-12-2015 на проведення посередницьких та консультаційних послуг з пошуку об»єкта нерухомості від 16.12.2015 року, укладеного між ТОВ «Резиденція плюс» та ОСОБА_5, а також актом виконаних робіт від 18.12.015 року.

Право витребування майна у добросовісного набувача має сам власник (чи особа, яка має речове право на майно) і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння та вибуло з такого володіння не з їхньої волі. Спірна земельна ділянка не перебувала у володінні позивача. Вона не була її власником як цього вимагає ч.2 ст.1299 ЦК України. На час придбання спірної земельної ділянки власником був ОСОБА_6 воля його була добровільною на відчуження його нерухомого майна.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2013 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до положень ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. При цьому суд повинен мати на увазі, що власник майна має право витребувати у добросовісного набувача, лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій ст. 388 ЦК України.

Таких доказів позивачкою не надано.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині витребування у ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_1 не підлягають до задоволення.

Керуючись: ст.ст.5,10,11,88, 209,212,214,215,218 ЦПК України, ст. 317,655 ЦК України, суд ,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: