Рішення № 62613832, 03.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/19200/13-ц Головуючий суддя І інстанції Єлізаров І. Є.

Провадження № 22-ц/790/4606/16 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із житлових правовідносин про виселення

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Кіся П.В.,

Пшенічної Л.В.,

за участю секретарів -Сементовської О.М., Брулевича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Московського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики виконкому Харківської міської ради Харківської області про примусове виселення з житлового приміщення за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Московського районного суду м.Харкова від 23 травня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

у листопаді 2013 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_4, Служба у справах дітей Московського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики виконкому Харківської міської ради Харківської області про примусове виселення з житлового приміщення.

В обгрунтування позовних вимог Банк вказував, що 28 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір в забезпечення виконання умов якого укладено договір іпотеки, предметом останнього є квартира АДРЕСА_1. Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконав, Банк реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованості шляхом вчинення Виконавчого напису нотаріуса. 21 лютого 2013 року приватним нотаріусом Київського МНО Пономарьовим В.Ю. вчинено виконавчий напис на договорі іпотеки, на підставі якого Московським ВДВС ХМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Під час виконавчого провадження стало відомо, що в квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстровані мешканці, включаючи малолітніх дітей: ОСОБА_3, 2005 року народження, ОСОБА_5, 2014 року народження. Подальша реєстрація відповідачів у квартирі, що є предметом іпотеки, унеможливлює її реалізацію.

Тому, ПАТ «Альфа-Банк» просив суд виселити без надання іншого житла ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою та стягнути з відповідачів на користь Банку 229,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 23 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги ПАТ «Альфа-Банк» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і на підставі виконавчого напису нотаріуса, а в подальшому допускається виселення громадян без надання іншого житлового приміщення при зверненні стягнення на житло, що придбано громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасуванню з ухваленням нового рішення з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення у спірних правовідносинах на квартиру, що є предметом іпотеки, є неможливим, як і виселення осіб, що в ній проживають, із квартири.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 28 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір в забезпечення виконання умов якого укладено договір іпотеки, предметом останнього є квартира АДРЕСА_1.

За період з 28 грудня 2008 року по 28 листопада 2012 року заборгованість за кредитним договором ОСОБА_4 складає 1 017 523,75 грн.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону "Про іпотеку", іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону "Про іпотеку", в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Матеріали справи свідчать, що виконавчим написом приватного нотаріуса Київського МНО Пономарьовим В.Ю. від 21 лютого 2013 року звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4

Вказаний виконавчий напис нотаріуса є чинним, до суду сторонами не оскаржувався.

За змістом частини першої статті 41 Закону "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові № 6-447цс15 від 24.06.2015, за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

На повідомлення Банку про добровільне виселення із квартири, що є предметом іпотеки, відповідачі не реагують (а.с.101 т.2).

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 придбана за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Таким чином, положення щодо одночасного надання іншого постійного житла відповідачам при виселенні до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним судом України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-447цс15.

Таким чином, суд першої інстанції помилково прийов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а посилання суду на положення ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не заслуговують на увагу, так як положення ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не є підставою для відмови в позові зважаючи на наступне:

Згідно з пунктом 1 Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті (далі Закон) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Відтак, установлений Законом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України у справі №6-57цс15.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задовольнити частково, виселити без надання іншого житла ОСОБА_2, ОСОБА_3, 2005 року народження, ОСОБА_5, 2014 року народження з квартири АДРЕСА_1

Вимоги Банку про зняття відповідачів з реєстраційного обліку колегія суддів вважає передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, судового рішення, яке набрало законної сили (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою), свідоцтва про смерть.

Зняття з реєстрації місця проживання покладено на управління, відділи (сектори) Державної міграційної служби України (далі - ДМС ) в районах, районах у містах, містах обласного значення (територіальний підрозділ ДМС).

Таким чином, рішення суду про виселення і є остаточним рішенням, на підставі якого територіальний підрозділ ДМС зобов'язаний зняти відповідачів з реєстраційного обліку.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення як позовних вимог, так і апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання судових витрат.

Так, при поданні позовної заяви позивачем сплачено 229,40 грн., а при поданні апеляційної скарги - 252,34 грн. Тому стягненню з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Альфа-Банк» підлягає сума судового збору у розмірі 481,74 грн.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити частково, вирішити питання судових витрат..

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 23 травня 2016 року - скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити частково.

Виселити без надання іншого житла ОСОБА_2, ОСОБА_3, 2005 року народження, ОСОБА_5, 2014 року народження з квартири АДРЕСА_1

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 481 грн. (чотириста вісімдесят одна гривня) 74 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.М. Шаповал

Судді: П.В. Кісь

Л.В. Пшенічна