Окрема думка судді № 62610884, 02.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

Окрема думка

02 листопада 2016 року Справа № 876/6954/16

судді Львівського апеляційного адміністративного суду Коваля Р.Й.

стосовно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі – СДПІ ОВП у м.Львові) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року в адміністративній справі № 813/2330/16 за позовом Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (далі – ДП «ЛДАРЗ») до СДПІ ОВП у м.Львові про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов’язання вчинити дії.

Як видно із матеріалів справи, Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30 серпня 2016 року позов ДП «ЛДАРЗ» задовольнив. Визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові № 502301/1/22782 від 25.12.2008 р. (№ 502301/0/18519 від 16.10.2008 р.) та № 572301/0/23066 від 31.12.2008 р.

Зобов’язав СДПІ ОВП у м.Львові прийняти висновок про виплату з бюджету заборгованості з відшкодування податку на додану вартість (далі – ПДВ) в розмірі 932 188,73 грн на користь ДП «ЛДАРЗ» та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі – орган ДКСУ).

Своє рішення суд першої інстанції мотивував, зокрема й тим, що всупереч вимогам законодавства, суми ПДВ, що підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за листопад 2007 р., березень – червень 2008 р. на загальну суму 932 188,73 грн, залишились невідшкодованими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання СДПІ ОВП у м.Львові прийняти висновок про виплату з бюджету заборгованості з відшкодування ПДВ в розмірі 932 188,73 грн на користь ДП «ЛДАРЗ» та надати цей висновок до органу ДКСУ і приймаючи в цій частині рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, Львівський апеляційний адміністративний суд виходив із того, що орган ДКСУ не отримував висновку СДПІ ОВП у м.Львові щодо здійснення бюджетного відшкодування позивачу ПДВ у розмірі 932 188,73 грн та не вчиняв дій (рішень, бездіяльності) щодо відмови у такому відшкодуванні.

З покликанням на пункти 200.7, 200.8, 200.12, 200.13, 200.15, 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України), Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року № 39 (далі – Порядок № 39), Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (далі – Порядок № 845), суд зазначив, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом ДКСУ з дотриманням процедури та на умовах, встановлених цими нормативними актами й на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Вказана вище сума для бюджетного відшкодування була неузгодженою як на час заявлення вказаного позову, так і на час судового вирішення справи, тому відсутні підстави для примусового зобов’язання СДПІ ОВП у м.Львові подати висновок про бюджетне відшкодування з ПДВ. Тому, позовна вимога про зобов’язання відповідача надати висновок про бюджетне відшкодування з ПДВ є передчасною, а отже й безпідставною.

При цьому суд покликався також на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах від 16.09.2015 р. (справа № 2а/0570/07001/2012) та від 02.12.2015 р. (справа № 826/17403/14), щодо правильного способу захисту позивача за обставин протиправної бездіяльності податкового органу в умовах наявного права позивача на таке бюджетне відшкодування.

Не погоджуючись із постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року в частині скасування частини задоволених позовних вимог і прийняття в цій частині рішення про відмову в задоволенні позову, відповідно до приписів статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаю за необхідне викласти цю окрему думку, як полягає в наступному.

Вважаю, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено обставини у справі та нормативні акти, як здійснюють правове регулювання спірних правовідносин, проте зроблено помилковий висновок про те, що позовна вимога про зобов’язання відповідача надати висновок про бюджетне відшкодування з ПДВ є передчасною, а отже й безпідставною.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом ДКСУ з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п’ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Контролюючий орган зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12 статті 200 ПК України).

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу, орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Частиною другою пункту 200.15 статті 200 ПК України визначено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п’яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п’яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

З огляду на те, що позивачем було вчинено всі дії, направлені на отримання бюджетного відшкодування, передбачені статтею 200 ПК України та Порядком № 39, вважаю, що вимога позивача про зобов’язання СДПІ ОВП у м.Львові прийняти висновок про виплату з бюджету заборгованості з відшкодування ПДВ в розмірі 932 188,73 грн на його користь та надати цей висновок до органу ДКСУ правомірно грунтується на приписах цих нормативних актів, не суперечить їм і забезпечує повний та ефективний захист його прав шляхом їх відновлення, є адекватною наявним обставинам.

Водночас, у випадку невиконання в добровільному порядку відповідачем вимог цих нормативних актів щодо прийняття висновку про виплату з бюджету заборгованості з відшкодування ПДВ в розмірі 932 188,73 грн на користь ДП «ЛДАРЗ» та надання цього висновку до органу ДКСУ, позивач змушений буде повторно звертатися до суду для захисту своїх прав.

Тобто, при прийнятті Львівським апеляційним адміністративним судом постанови від 02 листопада 2016 року не було забезпечено ефективне відновлення прав позивача.

Суддя Р.Й.Коваль