Постанова № 62610469, 09.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/7645/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочко І.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Шелест С.Б.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, заступника начальника Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві Шушкової Ольги Василівни про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач 1), заступника начальника Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві Шушкової Ольги Василівни (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дії заступника начальника Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві Шушкової Ольги Василівни щодо направлення на адресу позивача вимоги про надання копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з відміткою територіального підрозділу Державної міграційної служби про реєстрацію місця проживання; зобов'язання Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві запросити пенсійну справу позивача в управлінні Пенсійного фонду України Київського району міста Донецька; переведення вищевказаної пенсійної справи на облік за місцем проживання позивача та почати виплату пенсії ОСОБА_2 у встановлений законом строк.

Деснянський районний суд міста Києва своєю постановою від 29 вересня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо направлення на адресу ОСОБА_2 вимоги про надання копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з відміткою територіального підрозділу Державної міграційної служби про реєстрацію місця проживання. Зобов'язав Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві запросити пенсійну справу ОСОБА_2 в управлінні Пенсійного фонду України Київського району міста Донецька та перевести вищевказану пенсійну справу на облік за місцем реєстрації фактичного проживання ОСОБА_2 В іншій частині позовних вимог - відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року в частині відмови в позові та в цій частині постановити нову про задоволення позовної вимоги. На думку апелянта, зазначену постанову суду в частині відмови в задоволені позовної вимоги про зобов'язання відповідача почати виплату пенсії позивачу, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що оскільки в даному випадку представником позивача оскаржується постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовної вимоги, яка є похідною від інших позовних вимог позивача, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне надати правову оцінку всім обставинам справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до пенсійного посвідчення, виданого Пенсійним фондом України, позивач перебуває на пенсії з 01.09.2010 року.

Згідно копії паспорту, місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки № 3004014731 від 25.04.2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, на даний час позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2.

26.04.2016 року позивач звернувся з заявою до відповідача 1, а якій просив запросити його пенсійну (архівну) справу з УПФУ в Київському районі міста Донецька, перевести його пенсійну справу та почати виплату пенсії з 01.05.2016 року, а також надав заяву про перерахування коштів на його поточний рахунок.

Листом від 28.04.2016 року за № 792/01 відповідач повідомив позивача про необхідність надати копію довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово з окупованої території України з відміткою територіального підрозділу Державної міграційної служби про реєстрацію місця проживання.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо-переміщених осіб на пенсійне забезпечення регулюється Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-VII (далі Закон № 1706).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 1706 громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 1706 (у редакції, що була чинною до 13.01.2016 року) територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), проставляє у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітку про реєстрацію місця проживання, в якій зазначається:

1) адреса фактичного проживання, за якою внутрішньо переміщеній особі може бути вручено офіційну кореспонденцію (місце фактичного проживання); або

2) адреса структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення; або

3) адреса територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції).

При цьому відмітка про реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщеної особи не вноситься до її паспортного документа.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 р. № 921-VIII частини другу - шосту статті 5 було виключено.

Вказані зміни набрали чинності з 13.01.2016 року.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з відповідною заявою (26.04.2016 року), стаття 5 Закону № 1706 передбачала, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність необхідності проставляння у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітки про реєстрацію місця проживання територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції).

Що стосується позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача 2, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач 2 діяла від імені самого управління, а тому дана вимога позивача є необґрунтованою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання дій відповідача 1 протиправним за зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача 1 почати виплату пенсії, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки в заяві від 26 квітня 2016 року позивач жодним чином не просив відповідача розпочати виплату пенсії, то дана позовна вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.

Як убачається з заяви позивача від 26.04.2016 року, в ній міститься текст наступного змісту: «Прошу перевести мою пенсійну справу та почати виплату пенсії з 01.05.2016 року у зв'язку з тимчасовим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2». Даний запис спростовує висновок суду першої інстанції про те, що в заяві від 26 квітня 2016 року позивач жодним чином не просив відповідача розпочати виплату пенсії.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскільки судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправними дії відповідача 1 та зобов'язано вчинити певні дії, то вимога позивача про зобов'язання відповідача розпочати пенсійні виплати також підлягає задоволенню, як похідна.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві почати виплату пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) у встановлений законом строк.

В решті постанову Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Шелест С.Б.

Файдюк В.В.