Ухвала суду № 62609612, 10.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

10.11.2016 Справа № 904/5645/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 року у справі № 904/5645/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 553 154, 76 грн.

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 року у справі № 904/5645/16 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами 536 585, 16 грн. та збір за зберігання вантажу в сумі 16 569, 60 грн., судовий збір 8 297, 32 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" подало апеляційну скаргу про скасування цього рішення та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Подана апеляційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З 01.01.2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 378, 00 грн.

Пунктами 2.1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 2.4. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Тобто, розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку становить 9 127, 05 грн. ((553 154, 76 грн. х 1, 5 %) х 110%).

Разом з тим, відповідач надав в якості доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі платіжне доручення № НОМЕР_1 від 01.09.2016 року на суму 1 515, 80 грн., яке вже було подано до суду разом з апеляційною скаргою по справі № 904/5111/16, що підтверджується актом відділу документообігу і контролю Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року № 103/16.

У зв'язку з наведеним, вказане платіжне доручення не може бути належним доказом оплати судового збору у встановленому законом розмірі та порядку за поданою апеляційною скаргою у справі № 904/5645/16.

Викладене є підставою для повернення апеляційної скарги на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

У даному випадку, рішення, що оскаржується, складено у повному обсязі відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 22.08.2016 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.08.2016 року), отже останній день подачі апеляційної скарги 01.09.2016 року.

02.09.2016 року на виконання рішення у справі видано наказ.

Апеляційна скарга на вказане рішення, згідно з штампом "Укрпошти" на конверті, в якому апеляційна скарга надійшла на адресу господарського суду Дніпропетровської області, подана 28.10.2016 року, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого для її подання (майже два місяці).

Згідно ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В поданій апеляційній скарзі наведене клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги. Клопотання мотивоване тими обставинами, що 16.08.2016 року у судовому засіданні судом було оголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення; повний текст рішення по справі отримано відповідачем 18.10.2016 року; відповідач зазначає, що строк на апеляційне оскарження спливає 28.10.2016 року. За таких обставин, відповідач вважає, що реалізує своє право на апеляційне оскарження в межах строків передбачених ст. 93 ГПК України.

Однак, враховуючи доводи відповідача, колегія суддів не вбачає поважності причини пропуску строку подання апеляційної скарги у зв'язку з наступним.

Законодавством встановлено обчислення строку для оскарження рішення суду з дня його підписання, а не отримання стороною.

У судовому засіданні 16.08.2016 року при винесенні оскаржуваного рішення були присутні представники відповідача за довіреністю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що підтверджується змістом як протоколу судового засідання, так і рішення місцевого господарського суду від 16.08.2016 року.

З урахуванням наведеного, відповідач був обізнаний як про результати розгляду позовної заяви у справі, так і про винесення 16.08.2016 року відповідного рішення по справі.

За приписами статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Отже, надіслання повного тексту рішення особам, які були присутні у судовому засіданні, не передбачено процесуальним законодавством. Водночас ці сторони (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з частиною другою статті 22 ГПК України знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень (п. 3.18. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Як вбачається з матеріалів справи, з заявою про видачу копії судового рішення відповідач звернувся лише 17.10.2016 року, а копію рішення отримано нарочно 18.10.2016 року.

Поважності причин щодо неможливості отримання копії оскаржуваного рішення протягом майже двох місяців та, відповідно, своєчасного оскарження цього рішення, відповідач не наводить.

Своєчасне отримання зазначеного рішення чи своєчасне ознайомлення з його змістом на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень залежало виключно від волевиявлення та дій відповідача.

Відтак, несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені відповідачем, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

Таким чином, оскільки відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які у даному випадку відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, відповідно, апеляційна скарга підлягає поверненню відповідачу.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Керуючись статтею 86, пунктами 3, 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Відхилити клопотання Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 року у справі № 904/5645/16 та відмовити у поновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 року у справі № 904/5645/16 повернути апелянту.

Додаток: апеляційна скарга № 600/81 від 27.10.2016 року з додатками всього на 15-ти аркушах, в тому числі платіжне доручення № НОМЕР_1 від 01.09.2016 року про сплату судового збору у сумі 1 515, 80 грн.; конверт; акт відділу документообігу і контролю Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року № 103/16.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко