Рішення № 62608725, 07.11.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2016 року Справа № 913/964/16

Провадження №4/913/964/16

За позовом

Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Іріда-Україна”, м. Луганськ

про стягнення 674825 грн. 44 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Старкова Г.М.

Секретар судового засідання – помічник судді Наумова В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012 в сумі 674825 грн. 44 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 601115 грн. 21 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 73710 грн. 23 коп.

Представник позивача у судові засідання 19.09.2016, 28.09.2016, 31.10.2016 та 07.11.2016 не прибув.

Вимоги ухвали господарського суду Луганської області від 05.09.2016, від 19.09.2016, від 28.09.2016 та від 31.10.2016 у справі № 913/964/16 сторонами не виконані.

Позов мотивований фактом несвоєчасного виконання відповідачем умов кредитного договору (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012 в частині оплати у встановлені строки суми кредиту та процентів за користування кредитом.

Представник відповідача відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь повноважних представників у судових засіданнях не скористалися.

Так, відповідно до витягу Товариство з обмеженою відповідальністю “Іріда-Україна” зареєстровано за адресою: 91047, м. Луганськ, вулиця Оборонна,будинок 103.

В ухвалах господарського суду Луганської області від 19.09.2016, від 28.09.2016 та від 31.10.2016 явка учасників процесу в судові засідання не визнавалася обов’язковою.

При цьому, відповідачем не заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз’яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов’язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв’язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв’язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ “Укрпошта” повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 “Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях” та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення” (зі змінами), органи поштового зв'язку не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється.

Разом з тим, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача 07.11.2016 на електрону пошту господарського суду направив пояснення, за якими зазначив періоди нарахування заявлених сум за позовом до стягнення та копію скрін- шоту про повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Надані документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі за текстом - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Іріда-Україна” (далі за текстом - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012 (далі за текстом – кредитний договір).

Банк встановлює позичальнику ліміт кредитної лінії в межах суми 649000,00 грн., а позичальник зобов’язаний прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти надані і межах ліміту кредитної лінії, та сплатити плату за користування кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі. Сторони домовились, що банк надає кредит у формі кредитної лінії, ліміт якої встановлюється у розмірі, зазначеному в цьому пункту договору, а позичальник має поновлюване право на отримання кредитних коштів (траншів), в межах вищевказаного ліміту кредитної лінії та протягом строку кредитування, визначених цим договором (п.1.1 кредитного договору).

Ліміт кредитної лінії - гранично допустима сума заборгованості відповідача перед позивачем за загальною сумою наданих кредитних послуг за всіма Індивідуальними угодами (без обліку процентів і комісій) у будь-який момент дії договору.

Транш - сума кредиту повністю, або чистка суми кредиту що надається відповідачу в межах встановленого ліміту кредитної лінії на строк, в порядку та па умовах, що визначені договором. Згідно умов договору, позичальник мас право отримувати кредит в рамках ліміту кредитної лінії у вигляді одного або декількох траншів.

Згідно із п. 1.1.1. кредитного договору, банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Позичальник зобов’язаний виконувати свої грошові зобов’язання за цим договором шляхом перерахування/переказу відповідної суми коштів на користь банка за рахунками, вказаними у п. 1.1.2 цього договору(п.1.1.3 кредитного договору).

Відповідно до умов кредитного договору позичальник (відповідач у справі) отримав у банка (позивач у справі) кредитні кошти (кредит) в сумі 649 000,00 грн. строком до 28.02.2013 (п.1.1 та п. 1.2.2 кредитного договору).

Згідно із п. 1.5.1. кредитного договору за користування кредитними коштами, наданими у межах кредитної лінії га строку кредитування, визначених цим договором, встановлюється процентна ставка в розмірі 21% річних.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору виконання зобов'язань позичальника забезпечується наступним чином, а саме: застава нерухомості(будівлі/споруди/приміщення), порука.

Позивач у позові зазначив, що ним виконано свої зобов'язання у повному обсязі, і в порядку, передбаченому кредитним договором, 30.03.2012 надав відповідачу кредитні кошти в сумі 41 205, 00 грн. та 600000,00 грн. та 09.04.2012 в сумі 7795,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник повинен повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до кредитного договору.

Крім того, 27.02.2013 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012, відповідно до умов якої, сторони домовились про те, що позичальник зобов’язаний повернути всю суму кредиту, наданого в межах такого ліміту кредитної лінії, не пізніше 28 лютого 2014 року, та за користування кредитними коштами, наданими у межах ліміту кредитної лінії та строку кредитування, визначених цим договором, встановлена процентна ставка в розмірі 24% річних .

Між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 2 від 12.09.2013 до кредитного договору (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012, відповідно до умов якої, сторони домовились про те, що у разі не виконання або неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором та іншими кредитними договорами, договорами поруки, укладеними між банком і позичальником, банк в праві вважати термін кредиту таким, що настав.

Також, між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 2 від 27.02.2014 до кредитного договору, відповідно до умов якої, сторони домовились про те, що позичальник зобов'язаний повернути всю суму кредиту, наданого в межа такого ліміту кредитної лінії, не пізніше 28 лютого 2015 року, якщо інший термін повернення суми кредиту та сплати інших грошових зобов'язав позичальника не встановлюється згідно умов цього договору та/або відповідних додаткових угод на нього та за користування кредитними коштами, наданими у межах ліміту кредитної лінії та строку кредитування, визначених цим договором, встановлюється процентна ставка в розмірі 23,5% річних. Відповідно до п. 4 додаткової угоди сторони погодили, що станом на укладання цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за сумою кредиту (яка надана позичальнику та не повернута кредитору) за договором становить 648867, 60 грн.

Між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 3 від 26.11.2014 до кредитного договору, відповідно до якої сторони погодили, що станом на 26.11.2014 фактична заборгованість позичальника в рамках кредитної лінії, вказаної в п. 1.1. цієї додаткової угоди, становить 645692,20 грн., та за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування цією додатковою угодою з 01.07.2014 по 28.02.2015 включно - 0, 00% річних, а починаючи з 01.03.2015 – 23,5% річних.

Так, між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 4 від 16.06.2015 до кредитного договору, відповідно до якої, станом на 16.06.2015 фактична заборгованість позичальника становить 623558,23 грн., строкова заборгованість позичальника станом на 16.06.2015 становить 551093, 83 грн.. За використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування встановлюється наступна процентна ставка :з 01.06.2015 по 30.11.2015 включно - 10% річних; а починаючи з 01.12.2015 - 23,5% річних. Кінцевий термін погашення – 01.11.2016.

На умовах кредитного договору позивач надав відповідачу кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № 16007000965949.

Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджено меморіальними ордерами та не оспорюється відповідачем.

Однак, позичальник (відповідач) належним чином не виконує покладене на нього зобов’язання за кредитним договором та додаткових угод, а саме в обумовлені строки не здійснює повернення банку (позивач) кредиту, процентів за користування кредитом у розмірах та термінах, що передбачено умовами додаткової угоди.

Тому, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012 станом на 08.04.2016 складає 674825 грн. 44 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 601115 грн. 21 коп., в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом в сумі 251854 грн. 50 коп. за період з 02.06.2014 по 01.11.2014, з 01.04.2015 по 08.04.2016, сума дострокового стягнення кредиту - 349260 грн. 71 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 73710 грн. 23 коп. за період з 02.06.2014 по 01.11.2014, з 01.04.2015 по 08.04.2016.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 601115 грн. 21 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 73710 грн. 23 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови кредитного договору (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012 та положення ст.ст. 525, 526, 610, 611, 612, 625, 651, 1049, 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, під час слухання справи не заперечував щодо наявності заборгованості за кредитом та процентами за спірним договором перед позивачем.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представника позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за позовом, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують кредитні відносини.

За своєю правовою природою кредитний договір (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012 є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитні кошти було видано позивачем відповідачу за позовом згідно меморіальних ордерів (а.с.49-50) та підтверджується випискою з особистого рахунку позичальника за кредитним договором (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012 за період з 29.03.2012 по 30.03.2016 та з 26.11.2014 по 20.09.2016, з 25.11.2014 по 20.09.2016 (а.с. 42-48, 143-186).

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов’язань за кредитним договором (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012 не надав.

Відповідно до умов п.15 додаткової угоди №4 від 16.06.2015 до кредитного договору (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012 кінцевий термін погашення – 01.11.2016 .

Тобто, станом на момент винесення даного рішення у справі відповідач повинен був здійснити повернення суми кредиту у повному обсязі.

Проте відповідачем доказів повернення суми кредиту за кредитним договором у повному обсязі до суду не надано, тому з урахуванням умов кредитного договору (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012 та додаткових угод, наявності заборгованості відповідно до графіку погашення кредиту у позивача виникло право щодо стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми заборгованості за кредитом.

Відповідач умови договору виконував неналежно та не в повному обсязі, здійснював повернення кредиту не в повних сумах та припускав порушення строків оплати. У зв’язку з чим, за відповідачем перед позивачем станом на 08.04.2016 утворилась загальна заборгованість за кредитним договором в сумі 601115 грн. 21 коп., згідно наданого позивачем розрахунку.

Також, відповідач здійснював повернення процентів за користування кредитом не в повних сумах та припускав порушення строків оплати, тому станом на 08.04.2016 утворилась заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 73710 грн. 23 коп. за період з 02.06.2014 по 01.11.2014, з 01.04.2015 по 08.04.2016, згідно наданого позивачем розрахунку.

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов’язань за кредитним договором (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012, а саме: відповідач не виконав зобов’язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків в терміни, передбачені вищезазначеним договором та додатковими угодами, а саме відповідно до умов додаткової угоди № 4 від 16.06.2015 до кредитного договору (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012 кінцевий термін погашення – 01.11.2016 .

Відповідач доказів належного виконання умов кредитного договору не надав, доказів оплати заборгованості за кредитами та процентами суду також не представив.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України відповідно до яких, якщо договором передбачений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, які належать йому згідно ст. 1048 ЦК України.

На час прийняття рішення у цій справі відповідачем не подано допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом.

Наведеними вище обставинами та матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до суду, у останнього виникло право вимоги з відповідача суми заборгованості за кредитом у розмірі 601115 грн. 21 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 73710 грн. 23 коп.

Вказана вище сума заборгованості за кредитом та за процентами підтверджена матеріалами справи та неспростована відповідачем.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення у справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача загальної заборгованості за кредитним договором (кредитна лінія плюс, фіксована процентна ставка) № BL 13625 від 29.03.2012 в сумі 674825 грн. 44 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 601115 грн. 21 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 73710 грн. 23 коп. нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 10122 грн. 38 коп. покладаються на відповідача.

У судовому засіданні 07.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись, ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю “Іріда-Україна” про стягнення 674825 грн. 44 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Іріда-Україна”, вул. Радіальная, буд.31, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 37109147 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, код ЄДРПОУ 21133352, заборгованість за кредитом в сумі 601115 грн. 21 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 73710 грн. 23 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 10122 грн. 38 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено і підписано – 10.11.2016.

Суддя Г.М. Старкова