Ухвала суду № 62608241, 04.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

04.11.2016Справа № 904/3266/16

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду міста Києва справу

За скаргоюПриватного акціонерного товариства "Телесистеми України"надії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава"доПриватного акціонерного товариства "Телесистеми України"простягнення 42 412, 35 грн.

за участю представників:

від стягувача: не зявився

від боржника: не зявився

від ДВС: не зявився

СУТЬ ПИТАННЯ: Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення заборгованості у сумі 33 000, 00 грн.; стягнення пені у розмірі 9 412, 35 грн.

30.08.2016р. до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" надійшла скарга на дії Державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області в якій скаржник просить:

- визнати незаконними дії Державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_1;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 51805454 від 01.08.2016 р.;

- скасувати постанови про стягнення виконавчого збору від 08.08.2016 р. та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.08.2016 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 01.09.2016 р. скаргу Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" на дії Державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області призначено до розгляду на 21.10.2016р.

10.10.2016р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника стягувача надійшли заперечення на скаргу, за змістом яких просили відмовити у задоволені скарги.

У судове засідання 21.10.2016 р. представники сторін та органу виконання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, у звязку із чим ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2016 р. розгляд скарги відкладено на 04.11.2016 р.

Представники стягувача, боржника та органу виконання у судове засідання 04.11.2016р. не зявились, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Учасників виконавчого провадження було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для розгляду скарги на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом, тому не зявлення до судового засідання представника стягувача, боржника та Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області не перешкоджає розгляду скарги по суті, у звязку з чим вона розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 121-2 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, скаргу, мотиви її обґрунтування, суд встановив:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2016 року у справі № 904/3266/16 припинено провадження у справі щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" пені у розмірі 9 412, 35 грн.; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" заборгованість у розмірі 33 000, 00 грн. та судовий збір у розмірі 1 072, 20 грн.

29.06.2016 р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2016р. у справі № 904/3266/16 було видано відповідний наказ.

19.07.2016р. стягувачем на адресу Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області, надалі Жовтневий ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області, направлено заяву про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області від 01.08.2016р. наказ №904/3266/16 від 29.06.2016р. прийнято до виконання, відкрито виконавче провадження №51805454, встановлено строк для добровільного виконання до 07.08.2016р.

Згідно інформації про виконавче провадження станом на 25.08.2016 р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області 01.08.2016 р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Також, 08.08.2016 р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 3 407, 22 грн.

Скаргу боржника мотивовано тим, що згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням боржника є бул. Русанівський, 7, м. Київ. Також, боржник вказує на неотримання постанов Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.08.2016 р. та про стягнення виконавчого збору в розмірі 3 407, 22 грн., у звязку із чим просить визнати дії державного виконавця незаконними, а постанови скасувати.

Надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, дослідивши її фактичні обставини, повязані зі виконанням рішення суду, суд дійшов висновку, що доводи викладені у скарзі є неправомірними, а скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", чинного на час прийняття виникнення спірних правовідносин, далі Закон.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб ( ч. 1 ст. 6 Закону).

Відповідно до заяви стягувача від 19.07.2016 р. спрямованої на адресу Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області, орган виконання було повідомлено про знаходження майна боржника за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова,7а.

Разом із цим, відповідно до відомостей які містяться в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням боржника є бул. Русанівський, 7, м. Київ.

Проте, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій (ч.ч.1, 2 ст.20 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постановою Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області від 01.08.2016 р. про відкриття виконавче провадження № 51805454, встановлено строк боржнику для добровільного виконання до 07.08.2016р.

Таким чином, звернувшись до Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області стягував реалізував надане йому право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, а державний виконавець в межах наданих йому повноважень відкрив виконавче провадження.

Одночасно, в заяві про відкриття виконавчого провадження від 19.07.2016 р. стягувач просив накласти арешт на майно та кошти боржника за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова,7а та на грошові кошти на розрахункових рахунках боржника.

Згідно інформації про виконавче провадження станом на 25.08.2016 р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області 01.08.2016 р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно пунктів 5 і 6 ч. 3 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей тощо.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Статтю 57 Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Таким чином, під час винесення спірної постанови від 01.08.2016 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.08.2016 р. державний виконавець Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області, також діяв у спосіб та у межах визначених Законом.

Окрім того, боржник просить суд скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 08.08.2016 р., у звязку із чим суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору приймається при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Як вказано у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 р., витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

При цьому, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст. 32 Закону).

Постановою Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області від 01.08.2016 р. про відкриття виконавче провадження № 51805454, встановлено строк боржнику для добровільного виконання до 07.08.2016 р.

Стягувачем до матеріалів справи додано платіжні доручення від 18.05.2016 р., від 06.06.2016 р., від 01.12.2015 р. про перерахування боржником грошових коштів на користь стягувача, з матеріалів справи вбачається, що боржник обов'язку з перерахування коштів у визначений державним виконавцем строк добровільно не виконав.

От же, держаним виконавцем після спливу строку на добровільне виконання, та вчинення заходів примусового виконання, зокрема накладення арешту на майно боржника, за висновком суду правомірно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 08.08.2016 р.

Відповідно до п. 9.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже за таких обставин доводи боржника, викладені у скарзі, слід визнати неправомірними, а скаргу відхилити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 11, 27, 30 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 42, 43, 33, 34, 43, 115, 121-2 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Доводи боржника у справі Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України", викладені у скарзі, визнати неправомірними.

2. Скаргу Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області відхилити.

Суддя Ю.О. Підченко