Постанова № 62606419, 02.11.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року №813/2825/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Олійника Ю.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Хомин Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

19 серпня 2016 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області із вимогами:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 24.02.2016 року №0001331702»;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 02.08.2016 року №0005251702».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки та рішень контролюючого органу.

Ухвалою судді від 22 серпня 2016 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалами судді від 02 вересня 2016 року було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

На заперечення позовних вимог відповідачем було подано до суду письмове заперечення на адміністративний позов, в якому обгрунтовується законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача і відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.02.2016 року Державною податковою інспекцією у м.Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №109/1720/2288601876 від 11.02.2016 року, у якому зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені позивачем:

1)п.164.1 ст.164, п.п.170.2.1, п.п.170.2.2 п.170.2 ст.170, ст.167, п.п.168.2.1 п.168.2, п.п.168.4.5 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 8 100,00 грн.

Загалом, перевіркою правильності визначення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником самостійно, встановлено заниження загального річного оподатковуваного доходу на 54 000,00 грн. та суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті платником самостійно в розмірі 8 100,00 грн.

Як випливає зі змісту акту №109/1720/2288601876 від 11.02.2016 року, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем у декларації про доходи не відображено доходу у розмірі 54 000,00 грн., який був отриманий ОСОБА_1 внаслідок повернення Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Рінг» останньому внеску до статутного капіталу, попередньо внесеного ним як засновником цього господарського товариства внаслідок зменшення розміру його статутного капіталу.

При цьому, позивач, не погодившись із висновками акта перевірки, подав відповідачу заперечення на акт перевірки від 11.02.2016 року, однак заперечення на акт перевірки було залишено без задоволення, а висновки акта - без змін.

У подальшому, на підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 року №0001331702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 10 125,00 грн. (у т.ч. основний платіж - 8 100,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2 025,00 грн.).

Не погоджуючись із рішенням Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, позивачем було оскаржено таке в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Львівській області. Однак, скарга позивача була розглянута і залишена без задоволення за рішенням №2253/10/13-01-10-01-05 від 06.05.2016 року.

Загалом, не погоджуючись із рішенням, прийнятим за результатом розгляду первинної скарги, ОСОБА_1 подав скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 року №0001331702 та рішення ГУ ДФС у Львівській області про результати розгляду первинної скарги. Рішенням ДФС України про результати розгляду вторинної скарги від 25.07.2016 року №7753/П/99-99-11-02-01-14 було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 року №0001331702 і рішення ГУ ДФС у Львівській області, повторну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, однак, при цьому, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 23 786,00 грн. й штрафні санкції на 5 947,00 грн., визначені у податковому повідомленні-рішенні Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 24.02.2016 року №0001331702.

Таким чином, на підставі вищевикладеного контролюючим органом було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 02.08.2016 року №0005251702, у зв'язку із чим, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 29 733,00 грн.

Так, позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення та висновки акту перевірки такими, що суперечать нормам чинного законодавства й порушують його охоронювані законом права та інтереси, звернувся з означеним адміністративним позовом до суду.

В силу п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до п.п.163.1.1 і 163.1.2 п.163.1 ст.163 розділу IV цього Кодексу, об'єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено ст.168 розділу IV Податкового кодексу України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року (абз.1 - 3 п.164.1 ст.164 ПК України).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (п.п.164.1.1 п.164.1 ст.164 цього Кодексу)

При цьому, п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 зазначеного Кодексу визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.164.2.9 п.164.2 ст.164 ПК України, зокрема, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається в тому числі інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

В розумінні норми п.п.14.1.90 п.14.1 ст.14 ПК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168 вказано, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку в терміни, передбачені п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 Кодексу.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку врегульований спеціальними нормами ПК України - нормами п.170.2 ст.170 цього Кодексу.

Згідно із п.п.170.2.7 п.170.2 ст.170 ПК України, для цілей п.170.2 цього Кодексу термін інвестиційний актив трактується як пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Відповідно до п.п.170.2.1 п.170.2 ст.170 ПК України, облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Абзацом першим п.п.170.2.2 п.170.2 ст.170 ПК України передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Згідно абз.5 і 6 п.п.170.2.2 п.170.2 ст.170 цього Кодексу, до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Також придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Нормою п.п.170.2.3 п.170.2 ст.170 ПК України визначено, що якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

В силу норм п.п.170.2.6 п.170.2 ст.170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу.

Обмеження щодо врахування інвестиційного збитку платником податків або податковим агентом під час обрахунку загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами визначенні у п.п.170.2.4, 170.2.5 п.170.2 ст.170 ПК України.

Податок розраховується шляхом застосування до бази оподаткування ставки податку, встановленої пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

Загалом, суд зауважує, що чинним податковим законодавством віднесено повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, до продажу інвестиційного активу лише за однією з двох умов: -коли такий платник податку виходить з числа засновників (учасників) такого емітента корпоративних прав; - у випадку ліквідації такого емітента.

Спільною ж ознакою для цих двох випадків є те, що за наслідками настання відповідних обставин в кожному з них припиняються корпоративні правовідносини особи-учасника та юридичної особи як емітента корпоративних прав. Таким чином, суд вважає, що у тому разі, коли корпоративні правовідносини тривають, то повернення платнику податку коштів, попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав не відноситься до операцій із продажу інвестиційного активу.

У цьому ж випадку емітентом корпоративних прав у корпоративних правовідносинах виступає ТзОВ ВКФ «Рінг».

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач станом на день звернення до суду із позовом був учасником ТзОВ ВКФ «Рінг», яким також і був у період з 03.04.2014 року по 03.07.2014 року, коли йому в безготівковому порядку цим Товариством було переказано грошові кошти й таким чином ОСОБА_1 набув таке майно як об'єкт цивільних прав.

У процесі розгляду справи судом з'ясовано, що протягом спірного періоду запису про ліквідацію ТзОВ ВКФ «Рінг» до Єдиного державного реєстру не вносилося, так як і запису про рішення засновників даного господарського товариства чи рішення суду щодо ліквідації, як невід'ємного початку ліквідаційної процедури.

Загалом, за результатами дослідження наявних матеріалів справи судом встановлено, що розпорядженням голови Виконавчого комітету Червоноградської міської ради №387 від 01.09.1997 року було прийнято рішення про реєстрацію установчих документів ТзОВ ВКФ «Рінг». Згідно п.п.3.1, 3.2 Статуту, для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків засновників утворився статутний фонд; всі засновники якого, у тому числі і позивач, внесли свої частки.

У 1998 році розпорядженням голови Виконавчого комітету Червоноградської міської ради №31 від 26.01.1998 року було зареєстровано зміни та доповнення до Статуту ТзОВ ВКФ «Рінг», згідно з п.3.2 якого, його засновники вносять в статутний фонд свої частки у загальному розмірі 75 000,00 грн. (у т.ч. позивач - 90,6% - 68 000,00 грн.).

Згідно наступних змін і доповнень до Статуту Товариства, які вносились на підставі протоколів зборів засновників ТзОВ ВКФ «Рінг» збільшувався за рахунок внесків його засновників розмір статутного фонду.

Однак, як стверджується матеріалами справи, у 2014 році було проведено Збори засновників ТзОВ ВКФ «Рінг», на яких виносилась й також розглянута пропозиція про зменшення статутного фонду Товариства.

Судом з'ясовано, що частка позивача в статутному фонді Товариства за весь період була більшою серед інших засновників і складала 90% статутного фонду.

Із відповіді Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м.Львів №114/27-33 від 28.01.2016 року, наданої на запит позивача щодо отримання довідки про сплату внесків до статутного фонду ТзОВ ВКФ «Рінг» за період з 01.08.1997 року по 31.10.1997 року вбачається, що у банку відсутня запитувана інформація з вказаний період, оскільки строки зберігання виписок з особових рахунків та касових документів в силу п.661 Р.2 та п.303 Р.2 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання сплив строк.

Однак, довідкою відділення ВАТ «Промінвестбанк» у м.Червонограді Львівської області №517 від 22.12.2003 року підтверджено, що станом на 22.12.2003 року засновниками фірми ТзОВ ВКФ «Рінг» в статутний фонд внесено 250 000,00 грн.

На обґрунтування позову позивачем надано суду, копію декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік та розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами, де зазначена сума доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу - 189 000,00 грн., сума витрат на придбання інвестиційного активу - 189 000,00 грн., найменування і характеристика «Повернення коштів з статутного фонду».

За зазначеною операцією різниця між доходом, отриманим платником податків від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, дорівнює нулю, що підтверджується додатком №3 до декларації.

Тобто, отримавши від господарського товариства грошові кошти у розмірі 189 000,00 грн. в якості повернення частини внеску за рахунок зменшення як самого розміру статутного капіталу, так і розміру самого внеску учасника ТзОВ ВКФ «Рінг», позивач не отримував інвестиційного прибутку. Позаяк, позивач, збільшуючи розмір статутного капіталу господарського товариства, як учасник, поніс витрати на придбання інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав, що, у свою чергу, за розміром не є меншим за суму у розмірі 189 000,00 грн., а навпаки - є більшими. Тож, суд, погоджуючись із твердженнями позивача, відзначає, що ОСОБА_1 отримав негативне (від'ємне) значення від різниці між доходом, отриманим ним як платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу та його вартістю, що є інвестиційним збитком.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2014 року №К/800/63529/13, 10.06.2014 року №К/800/5358/14, 28.11.2013 року № К/800/40471/13.

Щодо тверджень відповідача про збільшення розміру статутного капіталу протягом 2003-2004 років саме за рахунок нерозподіленого прибутку Товариства, то суд такі оцінює критично та погоджуючись із позивачем зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, яка була чинною на день виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Даній статті кореспондує п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (в редакції, яка була чинною на день виникнення спірних правовідносин), згідно якого, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тож, суд відзначає, що законодавцем чітко визначено, що здійснення господарської операції як дії чи події, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань повинні бути підтверджені лише первинними документами, оскільки інші документи не можуть вважатись належним підтвердженням здійснення певної господарської операції.

Зважаючи на те, що збільшення та зменшення статутного капіталу господарського товариства як суб'єкта господарювання є господарськими операціями, а тому такі операції повинні відображатись в бухгалтерському обліку юридичної особи.

Водночас, судом з'ясовано, що позивач був позбавлений будь-якої можливості надати контролюючому органу первинні документи щодо господарської операції наповнення статутного капіталу ТзОВ ВКФ «Рінг» протягом 1998-2004 років, у зв'язку із знищенням таких документів (первинні банківські документи, графіки і табелі виходу працівників на роботу, первинні касові документи по прибутку і видатку грошових коштів, книги обліку розрахунків з постачальниками і покупцям, книги обліку розрахункових операцій, касові книги), про що свідчить акт на списання первинних бухгалтерських документів, які після 3-х річного зберігання підлягають знищенню від 26.01.2008 року, затвердженого директором Товариства ОСОБА_1 26.01.2008 року.

У відповідності до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п.44.1 цієї статті, а також документів пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені у п.44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Пунктом 44.4 ст.44 цього Кодексу визначено, що якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

З аналізу норм податкового законодавства вбачається, що на платника податку покладено обов'язок зберігати первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів лише 1095 днів, тобто контролюючий орган мав право вимагати від позивача подання документів за три роки, що передують періоду, за який здійснювалась перевірка.

Таким чином, враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що позивачем з дотриманням вимог законодавства було виділено до знищення первинну бухгалтерську документацію за 1998-2004 роки, при цьому, у відповідача було відсутнє право вимагати представити такі документи для перевірки.

Щодо ненадання первинної документації за 2011-2013 року, а також прибуткових касових ордерів, квитанцій банку, на підставі яких вносились кошти на поповнення статутного фонду Товариства, які би підтверджували його поповнення коштами засновника, то суд звертає увагу на те, що саме п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів тощо чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн., а ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1 020 грн.

Окрім того, з приводу доводів контролюючого органу як на одну з істотних підстав для винесення оскаржуваних рішень є ненадання до перевірки ОСОБА_1 книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, суд зазначає, що юридична відповідальність, яку може понести платник податків-фізична особа, що пов'язана з веденням книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу є виключно адміністративна відповідальність, передбачена ст.164-1 КУпАП.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності винесення ним оскаржуваних рішень.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не вповні дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 24, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 24.02.2016 року №0001331702.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 02.08.2016 року №0005251702.

Присудити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 листопада 2016 року.