Постанова № 62605763, 10.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року 810/2396/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації

про визнання протиправною відмову та зобовязання вчинити певні дії,-

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі позивач або ОСОБА_1П.) до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (далі - відповідач 1), Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі відповідач 2) Київської обласної державної адміністрації (далі відповідач 3), у якому позивач просить суд:

- Визнати протиправною відмову Департамента соціального захисту населення обласної державної адміністрації у прийнятті документів щодо оформлення ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії;

- Зобовязати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та видати ОСОБА_1 відповідне посвідчення.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Ірпінського міського суду Київської області від 03.07.2015 визнано бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області протиправною та зобовязано оформити та направити подання на ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для видачі посвідчення постраждалої першої категорії з числа постраждалих категорії 4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду постанову від 03.07.2015 залишено без змін.

11 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача 2 із заявою про видачу їй посвідчення постраждалої категорії 1, разом з тим 24.05.2016 відповідач 2 листом №05-49-1016 знову відмовив у видачі посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, посилаючись на Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2012 №76-VII (далі закон -№76-VII), яким виключено абзац пятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, і що 01.01.20015 позивач не проживає на забрудненій території.

Позивач зазначає, що внаслідок вказаних неправомірних дій, вона протиправно обмежена в реалізації своїх законних прав та не має можливості скористатися своїм правом, передбаченим ст..ст. 11, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.01.1997 №51. Наголошує, що посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії видається інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Представник відповідачів 2 та 3 через службу діловодства суду надав письмові заперечення, в яких зазначив, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії та відповідне посвідчення діє на час постійного проживання або роботи чи постійного навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Причинний зв'язок захворювання з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлено ОСОБА_1, як потерпілій від Чорнобильської катастрофи, на підставі посвідчення четвертої категорії, яке видане Київською облдержадміністрацією.

Разом з тим, на підставі Закону України №76-VII виключено абзац пятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону радіоекологічного контролю.

Зазначає, що з 01.01.2015 ОСОБА_3 не проживає на території забрудненої зони, а тому відсутні правові підстави для віднесення ОСОБА_3 до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи 2 категорії та видачі відповідного посвідчення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №810/2396/16 та призначено справу до судового розгляду.

29 вересня 2016 року від позивача через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, 30.09.2016 через службу діловодства суду надав заяву, в якій просив розглядати справу призначену на 10.10.2016 без участі представника Управління, у звязку з неможливістю прибути на час розгляду справи. Своїми правами на подання заперечення проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач 1 не скористався.

Представник відповідачів 2 та 3 в наданих письмових запереченнях також просив справу розглядати без участі їх представника.

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 відповідно до довідки №371 від 03.07.2014 з 04.03.1978 по 13.02.2002 постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, територію якого віднесено до зони посиленого радіологічного контролю, а з 19.03.2002, відповідно до довідки №20 від 12.01.2015, проживає в м. Ірпінь. (а.с. 15,17).

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС на засіданні №20 від 16.12.2014 встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язане із впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 13).

ОСОБА_2, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0206173, дата огляду 30.12.2014, має другу групу інвалідності (захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС). Інвалідність встановлена довічно (а.с. 14).

Позивачу видане посвідчення серії №296772 від 12.06.2008 потерпілої категорії 4, яке діє на час проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю (а.с.14).

Позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області з заявою щодо видачі посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії із числа постраждалих категорії 4, на підставі розгляду якої листом №1336 від 26.03.2015 відповідач 1 повідомив що починаючи з 01.01.2015 року, з дати набрання чинності Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 року №76-УІІІ, Департаментом не будуть прийматись подання райдержадміністрацій та міськвиконкомів для оформлення громадянам посвідчень постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, тому на час звернення щодо видачі посвідчення немає підстав для оформлення подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для видачі позивачу посвідчення постраждалого першої категорії із числа постраждалих категорії 4 (а.с. 11-12).

Позивач оскаржила дану відмову до Ірпінського міського суду Київської області, який своєю постановою від 03.07.2015 визнав бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області в частині безпідставної відмови у оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для видачі ОСОБА_1 посвідчення постраждалого першої категорії із числа постраждалих категорії 4 протиправною та зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області оформити та направити подання на ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для видачі ОСОБА_1 посвідчення постраждалого першої категорії із числа постраждалих категорії 4 (а.с. 19-21).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 постанова Ірпінського міського суду Київської області від 03.07.2015 залишена без змін (ас. 22-24).

11.05.2016 позивач звернулася до відповідача 2 із заявою про видачу їй посвідчення постраждалої категорії 1 повторно (а.с. 25).

Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації листом №05-49-10-16 від 24.05.1016 повідомив про відсутність підстав для видачі ОСОБА_1 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, посилаючись на Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2012 №76-VII (далі закон -№76-VII), яким виключено абзац пятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, і що 01.01.20015 позивач не проживає на забрудненій території (а.с. 26-27).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.

Так, за приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до пункту 1, 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1. До четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Судом встановлено, що позивач постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю і її було видане посвідчення потерпілого категорії 4, яке діє на час проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).

За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 Посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Статтею 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Положення статті 15 Закону Закону № 796-XII кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку № 51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).

Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом № Закону № 796-XII.

Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом з тим, Законом України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII абзац п'ятий частини другої (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключений.

Цим же Законом статтю 2 («Визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій») та 23 («Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4») Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключені, вказані зміни до Закону вступили в силу з 01.01.2015.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач на час встановлення 19.12.2014 Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ ТА МНС України та 30.12.2014 медико-соціальною експетроною комісією заключного діагнозу, який став підставою встановлення причинного зв'язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС, проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю (набуття чинності Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-УІІІ-01.01.2015), на той момент позивач мала статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд наголошує, що відповідно до приписів ст.12 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") встановлено, що право на отримання статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, пов'язане саме з фактом встановлення причинного зв'язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС.

Окрім того, суд звертає увагу, що вказані зміни стосуються виключно питання правового режиму відповідної території, яка зазнала радіоактивного забруднення та не відносяться до інших питань, врегульованих законодавчими актами, зокрема, щодо визначення статусу та пільг осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд також акцентує увагу, що жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відбулось.

Крім того, з аналізу приписів вказаних нормативно-правових актів вбачається, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу повязана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.

Аналогічної правової позиції дотримується і Київський апеляційний адміністративний суд, про що зазначалось в ухвалі від 07.12.2015 в адміністративній справі № 810/2623/15.

Таким чином, з огляду на зазначене, судом встановлено, що позивач має всі юридичні підстави передбачені діючим законодавством на отримання посвідчення категорії 1.

Окрім того, як зазначено судом раніше, постановою Ірпінського міського суду Київської області від 03.07.2015, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015, визнано бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області в частині безпідставної відмови у оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для видачі ОСОБА_1 посвідчення постраждалого першої категорії із числа постраждалих категорії 4 протиправною та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області оформити та направити подання на ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для видачі ОСОБА_1 посвідчення постраждалого першої категорії із числа постраждалих категорії 4.

Абзацом третім пункту 10 № 51 передбачено, що видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова Департамента соціального захисту населення обласної державної адміністрації у прийнятті документів щодо оформлення ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги позивача зобовязання Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та видати ОСОБА_1 відповідне посвідчення, суд зазначає наступне

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача 2 та 3 як суб'єкта владних повноважень щодо надання особі статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 на етапі, коли особа, яка звернулась, є інвалідом та вже має статус потерпілого 4 категорії, а також має докази на підтвердження причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою, досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, а тому зазначені відповідачем підстави відмови, зокрема, пов'язані із набранням чинності змінами, внесеними Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" про виключення зони посиленого радіоекологічного контролю із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, що на думку відповідача взагалі позбавляє позивача статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, - не належить до передбачених законом підстав відмови в наданні позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідачів 2 та в розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача 2 прийняти документи позивача для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідача 3 прийняти рішення щодо надання позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати відповідне посвідчення, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволеню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, задовольняючи адміністративний позов суд враховує, що завдяки правовій позиції, обраній відповідачами, позивач був позбавлений можливості на належний розгляд документів про присвоєння статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи першої категорії та отримання пільг та компенсацій, передбачених для осіб цієї категорії.

При цьому суд бере до уваги, що позивач є інвалідом другої групи, за станом здоров'я та діагнозом є особою, яка першочергово та невідкладно потребує судового захисту, який має бути ефективним та результативним.

Відповідно до змісту статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Приймаючи до уваги обставини справи суд вважає за необхідне зобов'язати відповідачів 2 та 3, які є суб'єктами владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 КАСУ, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації у прийнятті документів щодо оформлення ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Зобовязати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1.

Зобовязати Київську обласну державну адміністрацію прийняти рішення про встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та видати ОСОБА_1 відповідне посвідчення.

Встановити для Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації та Київської обласної державної адміністрації строк для надання суду звіту про виконання судового рішення - один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова