Рішення № 62600630, 03.11.2016, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/661/16-ц

провадження №2/457/300/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Грицьківа В.Т.

при секретарі Ринді О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Кей-Колект», ПАТ "УкрСиббанк", третя особа на стороні позивача ОСОБА_3; приватний нотаріус Трускавецького нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 «Кей-Колект», ПАТ "УкрСиббанк", третя особа на стороні позивача ОСОБА_3; приватний нотаріус Трускавецького нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним.

Свої вимоги мотивує тим, що 06 березня 2007 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №11125926000 (надалі Кредитний договір) на підставі якого ОСОБА_3 отримав грошові кошти в сумі 180 000,00 доларів США

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір від 06 березня 2007 року, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно - квартира № 7 (сім) яка знаходиться у м. Трускавці, вул. Стебницька, буд. 9 і складається з шести житлових кімнат та кухні, житлова площа квартири - 98,8 м.кв., загальна площа квартири 150,3 кв.м.

У зв'язку з укладенням сторонами Іпотечного договору, до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено заборону відчуження зазначеного у ньому нерухомого майна (квартира № 7, яка знаходиться у м. Трускавці, вул. Стебницька, буд. 9), що накладена при посвідченні цього договору від 06 березня 2007 року заборона за № 322.

12 грудня 2011 року між ОСОБА_2 «Кей-Колект» та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір факторингу №1, за яким право вимоги за Кредитним договором відступлено ОСОБА_2 «Кей-Колект».

Згідно Інформаційної довідки №60657980 від 04.06.2016 року, квартира №7 що знаходиться у м. Трускавці по вул. Стебницька, буд. 9 набута ОСОБА_3 06.03.2007 року за договором-купівлі продажу, тобто на момент перебування останнього у шлюбі з ОСОБА_1 та є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Про існування Іпотечного договору позивачка довідалась у 2014 році, після того, як її чоловік - ОСОБА_3 повідомив її листом- зверненням від 05.11.2014 року про розгляд у Трускавецькому міському суді Львівської області справи №457/1551/13-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до прокуратури Львівської області, ОСОБА_3 про зняття арешту із заставленого майна. В межах даної справи вирішувалось

зокрема питання про зняття арешту з квартири №7 що знаходиться у м. Трускавці по вул. Стебницька, буд. 9 та перебуває в іпотеці за Іпотечним договором від 06.03.2007 року, що знаходить своє відображення у Рішенні Трускавецького міського суду Львівської області від 24 квітня 2014 року. Таким чином дана позовна заява подана з дотриманням строку позовної давності.

Позивачка вважає, що іпотечний договір укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 06 березня 2007 року не містить жодних позначок щодо надання згоди на його укладення з сторони ОСОБА_1. Крім цього, іпотечний договір укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 06 березня 2007 року виходить за межі дрібного побутового у розумінні ст. 31 ЦК України, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав, а 03.11.2016 року подав додаткові пояснення, з яких вбачається уточнення позовних вимог в частині визнання недійсним розділу 5 (пункти 5.1, 5.2, 5.3, 5.4) іпотечного договору від 06.03.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 321.

Представник відповідача ОСОБА_2 «Кей-Колект» в судове засідання не зявився, однак від нього на електронну адресу суду надійшло заперечення від 18.10.2016 року та 03.11.2016 року, згідно якого він просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» в судове засідання зявилась, вважає що даний позов безпідставний та такий, що не підлягає задоволенню.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Трускавецького нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, хоча була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача ПАТ «УкрСиббанк», дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

В судовому засіданні встановлено, що 06 березня 2007 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», укладено договір про надання споживчого кредиту №11125926000 на підставі якого ОСОБА_3 отримав грошові кошти в сумі 180 000,00 доларів США, що підтверджується копією договору, який знаходиться в матеріалах справи.

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» (податковий номер - 09807750, місцезнаходження: 61050, місто Харків, проспект Московський, буд. 60), - правонаступник ВАТ «УкрСиббанк»», яке в свою чергу було правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», уклало з ОСОБА_2 «Кей-Колект» (податковий номер - 37825968, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 22, п/рах. 26506359049000 в ПАТ «УкрСиббанк». МФО 351005) договір факторингу № 1, за яким відступило право вимоги по Кредитному договору № 11125926000, та на підставі Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого 12.12.2011 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, відступило право вимоги за Договором іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира, що знаходиться за адресою: 82200, АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,п'ятоюташостою статті 203цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 578 ЦК України, майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Позивачка по справі ОСОБА_1 являється дружиною ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серія І-СГ № 370484 від 13.05.1978 року, яке знаходиться в матеріалах справи.

Як вбачається з іпотечного договору від 06.03.2007 року, то предметом іпотеки стало нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2, на яку було внесено заборону відчуження, що накладена при посвідченні договору 06 березня 2007 року заборона за №322.

Дана квартира була придбана ОСОБА_3 06.03.2007 року за договором-купівлі продажу, що і підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 04.06.2016 року, тобто на момент перебування останнього у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Спірна квартира АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та даний факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Отже, за змістом ст. 578 ЦК України дана квартира могла стати предметом застави тільки за згодою ОСОБА_3 та ОСОБА_1

У судовому засіданні помічником третьої особи приватного нотаріуса Трускавецького нотаріального округу ОСОБА_4 для огляду було представлено матеріали справи по нотаріальному посвідченню іпотечного договору від 06.03.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, у яких знаходиться заява позивачки ОСОБА_1від 06.03.2007 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Трускавецького нотаріального округу ОСОБА_4 (зареєстрована в реєстрі за № 317), зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 надала свою згоду на купілю з одночасною передачею в іпотеку її чоловіком ОСОБА_3 квартири № 7, що розташована в м. Трускавеці по вул. Стебницькій, 9, Львівської області, на умовах на його розсуд.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_4, була передана ОСОБА_3 в іпотеку 06.03.2007 року за згодою позивачки ОСОБА_1 і відповідає вимогам ст.ст. 368, 578 ЦК України та ст. 65 СК України.

Наступне, як вбачається зі змісту додаткового пояснення від 03.11.2016 року, то позивачка також зазначила, що вона не давала окремої згоди на включення до договору іпотеки відповідного застереження, а тому вона вважає, що відсутність згоди на включення до договору іпотеки відповідного застереження, щодо їхнього спільного майна, порушило її права.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що відповідно до п. 5.1 договору іпотеки від 06.03.2007 року, у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Відповідно до п. 5.2 договору іпотеки від 06.03.2007 року, в повідомленні про яке йдеться в п. 5.1, Іпотекодержатель зазначає який зі способів задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовується Іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.

Відповідно до п. 5.3 договору іпотеки від 06.03.2007 року, у разі застосування передачі Предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя як способу задоволення вимог Іпотекодержателя (абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») право власності переходить до Іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в п. 5.1 цього договору іпотеки.

Відповідно до п. 5.4 договору іпотеки від 06.03.2007 року, у разі застосування права Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки як способу задоволення вимог Іпотекодержателя (абз. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»), Іпотекодержатель реалізує норми ст. 38 Закону України «Про іпотеку» і повідомлення про яке йдеться в п. 5.1, вважається повідомленням Іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу Предмету іпотеки.

Відтак, за нормою ч. 1 ст. 36 «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема із застереженням, що містяться в іпотечному договорі.

Беручи до уваги вищезазначену заяву ОСОБА_1 про надання згоди, яка посвідчена приватним нотаріусом Трускавецького нотаріального округу ОСОБА_4 (зареєстрована в реєстрі за № 317), та аналізуючи зміст абзацу 3, де зазначено: що такі правочини відповідають інтересам їхньої сімї та вона погоджується з тим, щоб умови договору купівлі-продажу та іпотечного договору визначалися її чоловіком самостійно і вимоги ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», суд вважає, що застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, які зазначені у пунктах 5.1.- 5.4. договору іпотеки від 06.03.2007 року відбулися за згодою позивачки.

Крім цього, посилання позивачки на те, що відповідач ОСОБА_2 «Кей-Колект» почав позасудове врегулювання спору посилаючись на лист ОСОБА_2 «Кей-Колект» за № 408 від 12.05.2016 року, адресованого ОСОБА_3 не відповідає дійсності, оскільки зі змісту листа вбачається попередження ОСОБА_3 про необхідність повернення кредитних коштів та відсотків і наслідки неповернення цих коштів.

Отже, проаналізувавши усі зібрані докази в процесі судового розгляду, суд приходить до переконання, що слід відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 «Кей-Колект», ПАТ «УкрСиббанк», третя особа на стороні позивача ОСОБА_3; приватний нотаріус Трускавецького нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 256, 257, 575, 578 ЦК України, ст. 65 СК України, ст. ст. 10, 60, 209, 212, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 «Кей-Колект», ПАТ «УкрСиббанк», третя особа на стороні позивача ОСОБА_3; приватний нотаріус Трускавецького нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_6