Ухвала суду № 62592961, 02.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 листопада 2016 року м. Київ К/800/29253/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України , військової частини А1546 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Генерального штабу України та військової частини А1546 про визнання протиправними та скасування наказу командира військової частини від 26.01.16, п.2 наказу начальника Генштабу від 21.01.16 в частині звільнення зі служби у запас за пунктом «е» (через службову невідповідність) ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», наказу начальника Генерального штабу від 14.12.15 №488 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», поновити на посаді командира взводу зв'язку батареї управління військової частини А1546 з 26.02.15.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.

ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України з 01.08.2009, мав військове звання старший лейтенант та з 23.07.2013 займав посаду командиру взводу зв'язку батареї управління військової частини А1546.

Службовим розслідуванням встановлено, що позивач самовільно припинив виконання своїх службових обов'язків щодо несення чергування у добовому наряді, покинув військову частину, на вимогу чергового військової частини відмовився терміново повернутися в її розташування, а по поверненню мав ознаки вживання алкоголю.

Вказані обставини підтверджені, у тому числі, поясненням очевидців подій: військовослужбовців військової частині А1546: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідка ОСОБА_7, актом огляду на наявність алкогольного сп'яніння від 15.09.2015.

Крім того, ОСОБА_1 погодився з висновком лікаря про наявні ознаки алкогольного сп'яніння, про що свідчить його власноручний запис на акті.

14.12.2015 начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України видано наказ №488 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким вирішено за порушення статутних правил несення внутрішньої служби, що не спричинило тяжких наслідків, вимог ст.11, 17, 59, 291 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Інструкції чергового вузлу зв'язку «Разгар», на командира взводу зв'язку батареї управління частини А 1546 старшого лейтенанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

26.01.2016 наказом командира військової частини А1546 №26 на підставі наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України видано наказ №488 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 14.12.15 року, виключено старшого лейтенанта ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Отже, з огляду на те, що на час вчинення зазначеного правопорушення у позивача було 6 (шість) не знятих дисциплінарних стягнень, 26.11.2015 під час проведення службового розслідування позивачем було допущено новий факт не виходу на службу, у відповідачів були підстави для застосування стовно нього такої міри дисциплінарного відповідальності, як звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що суди фактично проігнорували і не надали належної оцінки його доводам про те, що його особисті пояснення про обставини по факту порушення порядку несення служби були надані ним за домовленістю з командиром, який пообіцяв обмежитись доганою.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Ознак необґрунтованого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в касаційній скарзі не зазначено та викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Кірм того, доводи та зміст касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування рішень.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України , військової частини А1546 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка