Ухвала суду № 62592561, 02.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2016 р. м. Київ К/800/56283/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Борисенко І.В., Бухтіярової І.О.,

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника відповідача Зюбанова В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 у справі №802/3457/13-а за позовом Фермерського господарства «Фальборково» до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013, позовні вимоги Фермерського господарства «Фальборково» до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 №0000102200.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області 01.11.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.11.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпунктів 14.1.172 та 14.1.173 пункту 14.1 статті 14, статей 269, 270, 288 Податкового кодексу України, статей 125, 206 Земельного кодексу України, статей 13, 15, 20, 21 Закону України «Про оренду землі».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Крижопільську міжрайонну державну податкову інспекцію Вінницької області її правонаступником - Могилів-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Крижопільською міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області проведено позапланову виїзну перевірку Фермерського господарства «Фальборково» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2010 по 05.06.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.172 та 14.1.173 пункту 14.1 статті 14, статей 269, 270, 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання за орендною платою за землі у період з 16.07.2012 по 05.06.2013 на суму 27681,68грн.

За результатами перевірки Крижопільською міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області складено акт від 19.06.2013 №917/2200/35160327 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 №0000102200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 34942,10грн., у тому числі 27681,68грн. основного платежу та 7260,42грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пунктів 288.1-288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме, з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Ямпільською РДА (орендодавець) та Фермерським господарством «Фальборково» (орендар) 16.07.2012 було укладено 40 договорів оренди землі, відповідно до умов яких позивачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років передаються земельні ділянки із земель невитребуваних часток (паїв) на території Слободо-Підлісівської сільської ради загальною площею 62,72га.

Всі договори оренди землі, укладені 16.07.2012 були зареєстровані відділом Держкомзему в Ямпільському районі Вінницької області 09.10.2012, про що свідчать відповідні відмітки на кожному з договорів.

Таким чином, обов'язок зі сплати орендної плати виник у позивача з 09.10.2012 з моменту державної реєстрації вищезазначених договорів оренди.

Враховуючи викладене, визначення податковим органом грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної (комунальної) власності за період з 16.07.2012 по 09.10.2012 є безпідставним, натомість після 09.10.2012 позивач зобов'язаний був сплачувати орендну плату за землю.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 27.06.2013 №0000102200 суди попередніх інстанції вказали на те, що відповідачем необґрунтовано визначено позивачу зобов'язання з орендної плати за землю за період, коли договір оренди не був зареєстрованим, проте дійшов висновку, що спірне рішення не може бути частково скасоване.

Разом з тим, зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими, оскільки у випадку встановлення за результатами розгляду справи порушення позивачем вимог податкового законодавства сума донарахувань за відповідне порушення має бути виокремлена із загальної суми за відповідним податковим повідомленням-рішенням, що судами враховано не було та не встановлено яка сума нарахування здійсненна відповідачем обґрунтовано, а яка підлягає скасуванню у зв'язку з протиправністю.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вимоги процесуального законодавства щодо законності та обґрунтованості судового рішення не виконано, обставини справи встановлені неповно.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 у справі №802/3457/13-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ І.В. Борисенко

___ І.О. Бухтіярова