Ухвала суду № 62592102, 10.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2016 рокусправа № 804/3670/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

за участю:

представника позивача: Вошколуп В.Г.,

представника відповідача: Гагарського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі №804/3670/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

13 червня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дніпро» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило: скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000051401 від 09.03.2016 року, яким ТОВ «ФК Дніпро» збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 1 421 399.32 грн., в т.ч. за основним платежем 947 599.55 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 473 799.77 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що зміна розміру земельного податку (мінімального розміру орендної плати) є тільки підставою для перегляду сторонами суми орендної плати за договорами, а не її зміни в односторонньому порядку. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012 року по справі 8/5005/3760/2012, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову Дніпропетровській міській раді про внесення змін в п. 4.1 договору оренди земельної ділянки щодо встановлення нового розміру орендної плати за землю. Таким чином п. 4.1. яким визначено розмір орендної плати 1.5% від нормативної оцінки, є діючим і ТОВ «ФК «Дніпро» зобов'язано виконувати його умови. Отже, збільшення відповідачем орендної плати за землю всупереч умовам договору є втручанням у діяльність органу місцевого самоврядування та господарську діяльність Позивача, оскільки визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, відноситься до функцій органів місцевого самоврядування та не може здійснюватися іншим способом ніж угодою сторін та шляхом внесення змін у договір оренди земельної ділянки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 201 6 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ФК Дніпро» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову, також заявник зазначає, що при розрахунку податкового зобов'язання податковим органом неправомірно взято довідку «Дані Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю» №743 від 07.04.2011 року, яка діяла лише протягом 2011 року, наразі нормативну грошову оцінку земельних ділянок по м. Дніпропетровську проведено не було, відтак будь-які розрахунки є незаконними. Крім того, заявник наголошує, що наразі рішенням Дніпропетровської міської ради №56/8 було надано ТОВ «ФК Дніпро» дозвіл на розроблення проекту землеустрою із зміною цільового призначення земельної ділянки, відтак визнаним є факт того, що земельну ділянку відповідач використовував не в комерційних цілях, а в спортивно-оздоровчих цілях, в свою чергу, позивач для визначення грошового зобов'язання використав коефіцієнт як для земель комерційного призначення. Все вищезазначене, на думку відповідача свідчить про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та необхідність його скасування в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 жовтня 2007 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «ФК Дніпро» укладено договір оренди земельної ділянки площею 2.5375 га, строком на 15 років, який зареєстровано у Дніпропетровській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру 19.03.2008 року.

У період з 02.02.2016 року по 08.02.2016 року посадовими особами ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документу позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ФК Дніпро» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, за наслідками якої складено акт перевірки №238/04-62-1432813827 від 15.02.2016 року.

Перевіркою встановлено порушення пп. 16.1.4, п. 16.1 ст. 16 та п. 288.5 ст. 288 ПК України від 02.12.2010 року№2755-УІ (зі змінами та доповненнями), рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 року, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території Бабушкінського району, за 2015 рік - на 947 599.55 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.03.2016 року №0000051401 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку з юридичних осіб всього на суму 1421399.32 грн., в тому числі за основним платежем на суму 947599.55 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 473799.77 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення від 09.03.2016 року №0000051401 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що прийняте у відношенні позивача податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим, оскільки з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає зарахуванню до бюджету має відповідати вимогам п.п. 288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, в разі якщо податок сплачується у розмірі меншому від мінімального це є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, зокрема, пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 визначено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів та в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

А відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, пп. 14.1.136. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що кореспондується зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Так, дійсно розмір та умови внесення орендної плати встановлюються сторонами у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК).

Проте, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 вказаного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 п. 288.5ст. 288 Податкового кодексу України).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 вказаного Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати визначеної у договорі.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності (п. 5.2 ст. 5), до моменту внесення до договору оренди відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку згідно податкового повідомлення-рішення від 09.03.2016.

Вказаний висновок узгоджується також із практикою Верховного Суду України. Так, у справі № 21-274а14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення у своєму рішенні від 02.12.2014, Суд зазначив, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, до моменту внесення до договору відповідних змін розмір орендної плати не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що засобом забезпечення верховенства Конституції України є діяльність Конституційного Суду України щодо вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційності) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, а також правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ця діяльність здійснюється Конституційним Судом України на підставі частини першої статті 150 Конституції України, а також пункту 1 статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування фактів визнання окремих положень ПК неконституційними та такими, що не підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що якість закону та його відповідність на предмет чіткості, передбачуваності та зрозумілості полягає в тому, що особа має розуміти правові наслідки прийнятого Закону відносно себе та свого майна, розуміти свої права та обов'язки при майбутньому виконанні вимог Закону, розуміти наслідки невиконання Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває в договірних відносинах з Дніпропетровською міською радою з 2007 року, в той же час, 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, яким впроваджено нові норми грошової оцінки при оренді земельної ділянки, відтак в 2015 році, позивач був обізнаний про свої нові права та обов'язки як орендаря земельної ділянки, а наслідки невиконання ним вимог Закону мали бути очікуваними та зрозумілими.

Таким чином, настання несприятливих наслідків у вигляді збільшення податкового зобов'язання позивачу є результатом діяльності суб'єкта владних повноважень щодо приведення у відповідність Закону розміру орендної плати за землю та не може розцінюватись як доказ протиправності дій суб'єкта владних повноважень який зобов'язаний контролювати особою приписів ПК.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що доводи позивача щодо неправомірного обрахування відповідачем суми податку з огляду на не проведення нормативної грошової оцінки земель в м. Дніпропетровську з 2007 року, а також те, що фактично позивач землю використовував в інший спосіб ніж її функціональне (цільове) призначення є необґрунтованими, оскільки в 2015 році цільове призначення земельної ділянки не змінювалось, натомість, відповідачем при розрахунку грошового зобов'язання було взято існуючи нормативи оцінки земельної ділянки, з урахуванням її призначення, що в повній мірі узгоджується з вимогами Закону.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо правомірності дій відповідача при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, вказане зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК Дніпро».

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а підстави для її зміни або скасування - відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі №804/3670/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко