Ухвала суду № 62591991, 10.11.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

Справа № 819/1317/16

10 листопада 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

при секретарі судового засідання Заблоцька І.І.

за участю:

представника позивача Франчук М.М.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_3 у сумі 13065 грн. 26 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільський міськрайонний центр зайнятості (надалі позивач, Тернопільський МРЦЗ) звернувся до суду із позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі відповідач), в якому просить стягнути з Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виплачену допомогу по безробіттю ОСОБА_3 на суму 13065 грн. 26 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 перебував на обліку в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості та був зареєстрований як безробітний з 27.10.2015 року по 31.03.2016 року. Згідно інформації, отриманої від Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 29.04.2016 року № 2033/06 встановлено, що в управлінні перебуває на обліку як одержувач пенсії гр. ОСОБА_3, якому відповідно до протоколу про призначення пенсії № 270 від 17.02.2016 року призначена пенсія по віку з 02.09.2015 року згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відтак необхідно стягнути в судовому порядку з Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області кошти виплачені безробітному ОСОБА_4, як допомога по безробіттю за період з 27.10.2015 року по 31.03.2016 року у сумі 13065,26 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні подав письмове клопотання про закриття провадження у даній справі, оскільки позивачем не наведено жодних правових підстав про порушення прав позивача діями, рішенням чи бездіяльністю Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Крім того, суб'єкт владних повноважень Тернопільський міскрайонний центр зайнятості має право звернутися з позовом до суду лише у випадках чітко визначених у ст.50 КАС України, однак у даному випадку позивачем не наведено правових доказів щодо звернення до суду з позовом визначеним статтею 50 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення даного клопотання, оскільки з вини Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області неправомірно виплачено ОСОБА_3 13065 грн. 26 коп. допомоги по безробіттю, а відтак дані кошти повинні бути відшкодовані особою, яка нанесла дану шкоду, а саме Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся за сприянням у працевлаштуванні у Тернопільський міськрайонний центр зайнятості та зареєструвався 20.10.2015 року. Згідно наказу від 20.10.2015 року №НТ151020, з 20.10.2015 року відповідно до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_4 надано статус безробітного.

Згідно наказу від 27.10.2015 року № НТ151027 ОСОБА_3 призначена допомога по безробіттю як застрахованій особі з 27.10.2015 року по 20.10.2016 року. Виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_4 розпочата з 27.10.2015 року.

В подальшому, ОСОБА_3 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 607/16681/15-а від 24 грудня 2015 року зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільському районі призначити ОСОБА_3 пенсію із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 02.09.2015 року.

ОСОБА_4 04.04.2016 року подав Тернопільському міськрайонному центру зайнятості довідку № 1/10 від 31.03.2016 року об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про те, що він дійсно одержує пенсію по віку як учасник ліквідації на ЧАЕС з 02.09.2015 року довічно.

Згідно наказу від 05.04.2016 року №НТ160405 ОСОБА_4 припинена виплата допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію безробітного у зв'язку з досягненням особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку.

Тернопільським міськрайонним центром зайнятості видано наказ від 11.05.2016 року № 104 «Д» про стягнення з Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області коштів, виплачених безробітному ОСОБА_4 як допомога по безробіттю за період з 27.10.2015 року по 31.03.2016 року у сумі 13065 грн. 26 коп. у зв'язку з призначенням пенсії безробітному за рішенням суду.

Претензію на суму 13065 грн. 26 коп. разом із копією наказу від 11.05.2016 року № 104 «Д» направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 24.05.2016 р. за № 07/1486.

Тернопільський міськрайонний центр зайнятості отримав відповідь на претензію від Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області за № 4073/02 від 02.06.2016 року, з якої вбачається, що громадянину ОСОБА_4, було відомо про постанову Тернопільського міськрайонного суду від 24.12.2015 року, оскільки він був позивачем у даній справі та дана постанова була прийнята на його користь, а тому зобов'язаний був повідомити про це Тернопільський міськрайонний центр зайнятості.

У добровільному порядку відповідач не повернув кошти на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Пункт 5 ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків "превентивного" судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту п. 5 ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

Згідно п.4 ч.4 ст.50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

В даному випадку, позов заявлений про стягнення грошових коштів з Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, тобто спір має ознаки цивільно-правового та має розглядатися в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з врахуванням того, що позивач та відповідач у даному спорі є юридичними особами.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 22.09.2015 року по справі п/811/3781/14. Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з п.1 ч. 1, ч. 2 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки судом встановлено, що даний спір не носить публічно-правового характеру, відтак, суд приходить до переконання, що дану справ не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у даній справі слід закрити.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157, 160 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - задовольнити.

2. Закрити провадження у справі за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_3 у сумі 13065 грн. 26 коп.

Роз'яснити позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та може бути вирішена господарським судом Тернопільської області.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.