Ухвала суду № 62591298, 10.11.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 431/5088/16-к

Провадження № 11-сс/782/243/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» листопада 2016 року Апеляційний суд Луганської області в складі:

Головуючого Павленко Т.І.

Суддів: Шапки В.В., Сахаріленко О.Г.

при секретарі Магомедові Ш.Х.

за участю прокурора СопівникА.В., ОСОБА_1.

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Старобільского районного суду Луганської області від 29 жовтня 2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, старшого інструктора військової частини 3035, /Національна гвардія України/, неодруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачних ст.368ч.3, ст.190ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону ст. лейтенант юстиції ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Старобільського районного суду з клопотанням, погодженим прокурором першого відділу військової прокуратури Луганського Гарнізону ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3.

В клопотанні зазначено, що ОСОБА_3 на даний період часу проходить військову службу у військової частини 3035 (Національна гвардія України)-на посаді старший інструктор. При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12. 16. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, забов'язаний сумлінно і чесно виконувати військовий обовязок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі.

Наприкінці серпня 2016 року, сержант ОСОБА_3 перебуваючи за адресою: вул. Автомобілістів, 39, м. Лисичанськ, Луганська область, зустрів біля під'їзду вищевказаного будинку громадянина ОСОБА_6. та пред'явивши посвідчення військовослужбовця Національної гвардії України, наказав вивернути зміст кишень громадянина ОСОБА_6В, до огляду.

У цей час, сержант ОСОБА_3 самостійно протягнув руку до кишені громадянина ОСОБА_6, із якої у подальшому витягнув згорток із речовиною зеленого кольору рослинного походження, ззовні схожу на "канабіс", після чого почав погрожувати кримінальною відповідальністю за зберігання наркотичних, заборонених до вільного обігу речовин. Разом з цим, сержант ОСОБА_3 запропонував уникнути ОСОБА_7 кримінальної відповідальності, та пообіцяв не повідомляти про вищевказаний факт до правоохоронних органів, за умови, що ОСОБА_6 реалізує наданий йому сержантом ОСОБА_3 "канабіс" на загальну суму 1500 грн.

Після передачі громадянином ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 1500 грн. сержанту ОСОБА_3 останній повідомив, що має намір звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення громадянином ОСОБА_6, у випадку якщо останній відмовиться "співпрацювати" з ним у подальшому. 06 жовтня 2016 року; громадянин ОСОБА_6 звернувся за допомогою до представників правоохоронних органів із повідомленням про вчинення військовослужбовцем військової частини 3035 (Національна гвардія України) сержантом ОСОБА_3 кримінального правопорушення. 27 жовтня 2016 року. сержант ОСОБА_3 у ході телефонної розмови із громадянином ОСОБА_6 повідомив останньому про необхідність передати грошові кошти у розмірі 1000 грн. та придбати "стакан канабісу" за ціну, визначену ОСОБА_3 27 жовтня 2016 року громадянин ОСОБА_6 на вимогу ОСОБА_3 зустрівся із останнім за адресою: вул. Південна, 61, м. Лисичанськ, Луганська область. При цьому сержант ОСОБА_3, вийшовши із припаркованого біля під'їзду автомобіля ВАЗ-2114 із державними номерними знаками ВВ 8528 АН та підійшовши до ОСОБА_6, отримав від останнього грошові кошти у сумі 2500 грн., з яких 1000 грн. призначалося за неповідомлення ОСОБА_3 до правоохоронних органів про факт виявлення у ОСОБА_6 наркотичної речовини, а 1500 грн. із метою придбати наркотичну речовину - канабіс. Однак, діючи умисно, ОСОБА_3 отримав вказану суму коштів у розмір 1500 грн. та не передав ОСОБА_6 обумовлену кількість наркотичної речовини, покинувши місце зустрічі.

Ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 29 жовтня 2016 року задоволено клопотання старшого слідчого першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 25 грудня 2016 року.

Встановлено ОСОБА_3 заставу в розмірі 87000 гривень.

В разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_3 обовязки, передбачені ст.194 КПК України.

В апеляційній скарзі, як вбачається з її смислу, захисником- адвокатом ОСОБА_2 ставиться питання про скасування ухвали за її необґрунтованістю та постановлення нової ухвали, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого першого відділу військової прокуратури, про негайне звільнення з-під варти ОСОБА_3; просить визнати порушеним право підозрюваного ОСОБА_3, закріплене ст.5 Конвенції на законне увязнення під час затримання та закріплене ст.6 Конвенції право на справедливий суд та ст.3 Конвенції право на заборону катувань та жорстокого відношення до затриманого, просить розглянути апеляційну скаргу в його присутності та присутності підозрюваного ОСОБА_3, який утримується в СІ міста Старобільська.

Адвокат посилається на те, що під час розгляду клопотання слідчий суддя не виконав вимоги ст.370 КПК України та істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону України, Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, вважає, що слідчий суддя упереджено поставився до підозрюваного під час розгляду клопопотання слідчого; вказує на те, що захисник мала зустріч з затриманим ОСОБА_3, який був зі слідами побоїв, оскільки ОСОБА_8 по дорозі до м.Старобільська катували, вчиняли психологічний тиск з метою зізнання ним у скоєнні злочину, якого він не вчиняв; слідчий суддя залишив поза увагою зауваження захисника, яка наголошувала на застосуванні фізичного і психологічного насильства до затриманого з боку працівників військової прокуратури, вважає, що наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, не доведена досудовим слідством; слідчий суддя відхилив клопотання про витребування доказів, вважає, що ОСОБА_3. не є особою, яка може нести відповідальність за ст.368 КК України, вказує на те, що слідчий суддя позбавив сторону захисту можливості спростувати доводи слідчого та прокурора, на які захисник посилалася у своїх клопотаннях.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу слідчого судді, ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого відділу військової прокуратури, думку прокурорів Сопівник А.В. та Артеменко О.М., які заперечували проти доводів апеляційної скарги і вважали ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, підлягаючого залишенню без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ухвалу слідчого судді такою, що підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слідчий суддя обґрунтовано послався в ухвалі на те, що досудовим слідством встановлена наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду, ризику знищити, сховати та спотворити документи предмети та речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції навів переконливі мотиви, з яких він дійшов висновку щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши на недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_9., який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду слідчий суддя, відповідно до вимог ст.178 КПК України, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_3 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік, стан здоровя, репутацію, майновий стан.

Крім того, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оціни сукупності отриманих доказів повинен визначити чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства стосовно ОСОБА_3, будь чого явно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і апеляційним судом.

Суд першої інстанції мотивував свій висновок, який апеляційний суд вважає обґрунтованим, щодо застосування вимог ч.3ст.183 КПК України та визначив розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання старшого слідчого першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3

Зазначені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_2. доводи стосовно невиконання вимог ст.370 КПК України, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, упередженості слідчого судді та порушення прав ОСОБА_3, в тому числі і права на захист, щодо фізичного та психологічного впливу на ОСОБА_3Р з боку працівників військової прокуратури, а також підстави, з яких він просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Надана захисником ОСОБА_2 апеляційному суду довідка від 08.11.2016 року, яку видано на імя захисника ОСОБА_2. щодо виявлених тілесних ушкоджень у вигляді маленького синця у правій вушній раковині у гр..ОСОБА_3, не може бути прийнято до уваги апеляційним судом, оскільки довідка не має належного оформлення, так як відсутня на ній печатка закладу, яким її видано

За таких обставин апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 і вважає ухвалу слідчого судді такою, що підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Ухвалу слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 29 жовтня 2016 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2. - залишити без задоволення.

СУДДІ:

------------------------------ ---------------------------- --------------------------