Рішення № 62586993, 02.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-11350 Головуючий у 1-й інстанції - Батрин О.В.

Доповідач - Пікуль А.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 листопада 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, Театрально-видовищного закладу культури "Київський експериментальний театр "Золоті ворота" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального закладу "Театрально-видовищний заклад культури "Театр пластичної драми на Печерську", третя особа - Театрально-видовищний заклад культури "Київський експериментальний театр "Золоті ворота", про стягнення середнього заробітку,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_4 пред'явила позов в суд до КП "Театрально-видовищний заклад культури "Театр пластичної драми на Печерську".

З урахуванням уточнень позовних вимог позивач просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 7липня 2015 року по 15 січня 2016 року у розмірі 17 219 грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 18 грн. 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 79 грн.92 коп., пеню у розмірі 276 грн. 90 коп. та проценти за користування коштами у розмірі 138 грн. 44 коп.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд стягнув з КП "Театрально-видовищний заклад культури "Театр пластичної драми на Печерську" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 17 219 грн. 25 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та процентів за користування коштами, судом відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та процентів за користування коштами, ОСОБА_4 через свого представника, ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду в цій частині змінити і зазначені позовні вимоги задовольнити (а.с.94-95).

Театрально-видовищний заклад культури "Київський експериментальний театр "Золоті ворота" також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.96-100).

В суд апеляційної інстанції позивач та її представник не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, подали заяву про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.118-119).

Суд ухвалив розглядати справу у їх відсутність, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представників відповідача та третьої особи, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача та просили суд задовольнити апеляційну скаргу Театрально-видовищного закладу культури "Київський експериментальний театр "Золоті ворота", з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а скаргу третьої особи - задовольнити, з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

ОСОБА_4 до 8 червня 2015 року працювала у Комунальному закладі "Театрально-видовищний заклад культури "Театр пластичної драми на Печерську".

З позивачем у день звільнення не проведено остаточного розрахунку.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2 423 грн. 45 коп. за період з 8 червня по 6 липня 2015 року з розрахунку середньоденної заробітної плати позивача - 127 грн. 55 коп. (а.с.3-4).

Вказане рішення суду було виконане третьою особою лише 15 січня 2016 року (а.с.12).

Рішенням Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 12/877 вирішено реорганізувати Комунальне заклад "Театрально-видовищний заклад культури "Театр пластичної драми на Печерську" шляхом його приєднання до Театрально-видовищного закладу культури "Київський експериментальний театр "Золоті ворота", який є правонаступником театру пластичної драми (а.с.13).

Відповідач Комунальний заклад "Театрально-видовищний заклад культури "Театр пластичної драми на Печерську" на сьогодні є діючою юридичною особою, яка не виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що стверджується відповідною випискою.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та процентів, районний суд виходив з того, що спірні правовідносини між сторонами є трудовими, а не цивільному-правовими, відтак відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положень ст.625 ЦК України.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та процентів за користування коштами відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин у цій частині застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що районним судом при вирішенні позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та процентів за користування коштами проведена неправильна оцінка доказів та невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.

Висновки суду першої інстанції у цій частині та мотиви, з яких суд вважав встановленою відсутність правових підстав для задоволення цієї частини позову, повністю узгоджуються із наступною правовою позицією, висловленою Верховним Судом України під час розгляду справи № 6-2759цс15, яка в силу положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та процентів за користування коштами немає.

Водночас, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, зокрема - видаткових касових ордерів про отримання позивачем 13 603 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за позовною заявою (а.с.33-35; 50-51), суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Указана обставина, ураховуючи положення ст. 309 ЦПК України, дає суду апеляційної інстанції підстави для скасування оскаржуваного рішення в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 12/877 Комунальне заклад "Театрально-видовищний заклад культури "Театр пластичної драми на Печерську" реорганізоване шляхом приєднання до Театрально-видовищного закладу культури "Київський експериментальний театр "Золоті ворота", який є правонаступником театру пластичної драми (а.с.13).

Комунальний заклад "Театрально-видовищний заклад культури "Театр пластичної драми на Печерську" на сьогодні є діючою юридичною особою, яка не виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Однак, оскільки має місце не ліквідація у прямому сенсі, а реорганізація шляхом приєднання, тому, незважаючи на те, що юридична особа, яка реорганізована, ще не припинила своє існування - не виключена з єдиного державного реєстру, її права та обов'язки за договорами (за виключенням тих, що пов'язані із процедурою припинення) вже перейшли до правонаступника.

З огляду на цю обставину саме Театрально-видовищний заклад культури "Київський експериментальний театр "Золоті ворота" провів позивачу 4 та 5 травня 2016 року виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 13 603 грн. 20 коп. відповідно до вимог позовної заяви, поданої ОСОБА_4 до суду 28 березня 2016 року (а.с.2).

Виплачена сума складає різницю між нарахованими 17 219 грн. 25 коп. та утриманими 3 099 грн. 47 коп. податку на доходи фізичних осіб (18%) і 258 грн. 30 коп. військового збору (1,5%) (а.с.107).

Ураховуючи наведене, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Керуючись ст.303, 307-309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та процентів за користування коштами залишити без змін.

Апеляційну скаргу Театрально-видовищного закладу культури "Київський експериментальний театр "Золоті ворота" задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома