Вирок № 62586525, 02.11.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/1703/16-к

Провадження № 1-кп/653/207/16

ВИРОК

іменем України

02 листопада 2016 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Крапівіна О.П.

при секретарі Пшенична В.М.

за участю:

прокурора Черната К.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

адвоката Гринечко С.Б.

законний представник

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

представник служби

у справах дітей Малецький Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ кримінальне провадження № 12016230140000275 від 21.02.2016 року по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Партизани, Генічеського району, Херсонської області, громадянин України, освіта загальна середня, студент 2 курсу ВПУ № 17, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 21.02.2016 року близько 02:00 години, переслідуючи прямий злочинний умисел та корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись на території ринку, розташованого за адресою Генічеський район, смт. Партизани, вул. 50 років Жовтня, 19, шляхом механічного пошкодження ролету, а саме підриву вручну підйомного механізму на ролеті торгівельного ларьку незаконно проник всередину приміщення вказаного ларьку, який належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, де таємно викрав 5 мобільних телефонів, а саме:

-«Nokia 130 Dual SIM RM 1035 IMEI 1 НОМЕР_2, IMЕI 2 НОМЕР_3», вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 2255 від 04.04.2016 року становить 633 грн.,

-«Nokia 130 Dual SIM RM 1035 IMEI 1 НОМЕР_4, IMЕI 2 НОМЕР_5», вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 2255 від 04.04.2016 року становить 633 грн.,

-«Nokia 220 DS RM 969, IMEI 1 НОМЕР_6, IMЕI 2 НОМЕР_7», вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 2142 від 28.03.2016 року становить 700 грн.,

-«Nokia 220 DS RM 969, IMEI 1 НОМЕР_8, IMЕI 2 НОМЕР_9», вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 2142 від 28.03.2016 року становить 700 грн.,

-«Nokia 105 DS NV EAC 4A, IMEI 1 НОМЕР_10, IMЕI 2 НОМЕР_11», вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 2142 від 28.03.2016 року становить 392 грн., а також дві комп'ютерні миші «Wireless mouse» безпровідні, вартість кожної згідно висновку товарознавчої експертизи № 2255 від 04.04.2016 року становить 299,67 грн., загальною вартістю 599,34 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 3657,34 грн.

Таким чином ОСОБА_1 своїми умисними діями скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. З ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення.

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, пояснив, що дійсно перебуваючи на ринку проник до ларьку де викрав мобільні телефони та миші для комп'ютеру. В вчиненому щиро розкаюється.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що наразі жодних претензій до обвинуваченого не має. Також пояснив, що обвинуваченим було надано йому в рахунок завданої шкоди та пошкодженого ролету грошові кошти в розмірі 2400 грн. У зв'язку із чим, матеріальна шкода йому відшкодована.

05.09.2016 року потерпілим було подано до суду цивільний позов, в якому просив стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальний збиток у розмірі 2466 грн.

В судовому засіданні 01.11.2016 року просив залишити свій цивільний позов без розгляду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що знайома із ОСОБА_1 та що взимку він приїхав та сказав, що знайшов три мобільних телефони та дав один з них їй та її матері. Потім приїхала міліція.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що її дочка зустрічалась з ОСОБА_1 та у лютому він запропонував купити телефон та той придбав його за 200 грн. Потім працівники міліції сказали, що телефон крадений. Гроші за телефон обвинувачений повернув.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 пояснили суду, що нічого не знають.

Крім показань обвинуваченого ОСОБА_1 який вину у інкримінованому йому правопорушенні визнав повністю, потерпілого та свідків, в судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази:

-Витяг з ЄРДР за № 12016230140000275 від 21.02.2016 року;

-рапорт чергового від 21.02.2016 року, в якому викладені обставини повідомлення ОСОБА_4 відділу поліції про пошкодження вхідних дверей його торгівельного ларьку та крадіжки товару;

-протокол прийняття заяви від 21.02.2016 року відповідно до якої ОСОБА_4 просить прийняти заходи щодо крадіжки в його ларьку;

-заява про дозвіл на вхід на територію домоволодіння від 21.02.2016 року;

-протокол огляду місця події від 21.02.2016 року, згідно до якого об'єктом огляду є ларьок;

-заява від 18.03.2016 року, згідно до якої ОСОБА_7 добровільно віддає працівникам поліції мобільний телефон Nokia IMEI 1 НОМЕР_10, IMЕI 2 НОМЕР_11;;

-протокол огляду місця події від 18.03.2016 року, згідно до якого предметом огляду є мобільний телефон Nokia IMEI 1 НОМЕР_10, IMЕI 2 НОМЕР_11;

-заява ОСОБА_1 від 22.03.2016 року, згідно до якої він добровільно віддав працівникам поліції в якості речових доказів мобільні телефони та безпровідні миші;

-протокол огляду місця події від 19.03.2016 року, згідно до якого оглядом являється мобільний телефон Nokia НОМЕР_6, IMЕI 2 НОМЕР_7, який пошкоджень немає;

-протокол огляду предмета від 20.03.2016 року об'єктами огляду якого були мобільні телефони Nokia , безпровідні миші без зовнішніх пошкоджень;

-постанова про визнання речовим доказом від 29.03.2016 року, згідно якої мобільні телефони , IMEI 1 НОМЕР_8, IMЕI 2 НОМЕР_9; IMEI 1 НОМЕР_6, IMЕI 2 НОМЕР_7 та дві комп'ютерні миші були визнанні речовими доказами та переданні під відповідальне зберігання потерпілому;

-постанова про визнання речовим доказом від 29.03.2016 року, згідно якої мобільний телефон IMEI 1 НОМЕР_10, IMЕI 2 НОМЕР_11були визнано речовим доказом та переданий під відповідальне зберігання потерпілому;

-висновок експерта товарознавчої експертизи № 2142 від 28.03.2016 року із довідкою про витрати у сумі 351,84 грн. Згідно до висновків експертизи - ринкова вартість мобільних телефонів станом на лютий 2016 року могла складати 700 грн. за Nokia 220 Дуат та 392 грн. за Nokia 105;

-висновок експерта товарознавчої експертизи № 2255 від 04.04.2016 року із довідкою про витрати у сумі 245,52 грн. Згідно до висновків експертизи - ринкова вартість мобільних телефонів станом на лютий 2016 року могла складати 633 грн. за Nokia ДС-130 та 299,67 грн. за комп'ютерну мишу «Wireless mouse»;

-розписка потерпілого про те, що ним було отримано мобільні телефони та комп'ютерні миші на відповідальне зберігання до рішення суду;

-матеріали, що характеризують ОСОБА_1 згідно до яких ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, проживає в багатодітній родині разом з батьками, раніше не судимий. За місцем проживання характеризується з позитивної сторони, навчається, займається спортом. З акту обстеження матеріально-побутових умов сім*ї вбачається, що законний представник обвинуваченого - ОСОБА_3 мешкає з чоловіком та трьома дітьми у власному будинку, отримує допомогу як багатодітна малозабезпечена родина. З характеристики з місця навчання вбачається, що ОСОБА_1 навчається в ВПУ № 17 м. Генічеська та зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень.

Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони кожний окремо, а також в сукупності прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України.

За встановлених обставин та даючи оцінку наведеним вище доказам в їх сукупності, а також враховуючи роз'яснення, які містяться у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз'яснено, що під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на ринку пошкодив ролет та незаконно проник всередину приміщення ларьку, який правомірно належить ОСОБА_4 з метою викрасти майно.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", при призначенні покарання неповнолітньому підсудному відповідно до ст. 103 КК України крім обставин, передбачених у статтях 65-67 КК України, необхідно брати уваги умови життя й виховання неповнолітнього, вплив на нього дорослих, рівень розвитку та інші особливості його особи.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд не встановив обставин, визначених у ст. 67 КК України, які обтяжує покарання обвинуваченого. Обставинами, які пом'якшують покарання, визначених ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, усунення заподіяної шкоди, вчинення злочину неповнолітнім, крім того судом враховуються умови життя і виховання неповнолітнього, а саме виховання його в багатодітній родині, рівень його розвитку, соціально-психологічні риси та особливості його особи.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд керується ст. 65 КК України і враховує ступінь тяжкості скоєного ним діяння, дані про особу обвинуваченого, який наразі є неповнолітнім, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, вину у вчинені злочину визнав, відшкодував завдану шкоду.

З урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, його наслідків, позицію прокурора, потерпілого, який не має до обвинуваченого жодних претензій ні матеріального ні морального характеру, позицію обвинуваченого, який вину у вчиненні злочину визнав повністю, його захисника, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 та наведені обставини кримінального провадження та приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання в межах санкції інкримінованої статті у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 104 КК України, звільнення від відбуття покарання з випробовуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею. Звільнення від відбуття покарання з випробовуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі. Іспитовий строк встановлюється тривалістю від одного до двох років.

Суд керуючись ст. 50 КК України згідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, прийшов до висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, та вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.104, 75 КК України та прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілим цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - суд залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно до ст. 207 ЦПК України, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення її без розгляду.

Оскільки потерпілий у кримінальному провадженні - позивач ОСОБА_4 надав заяву, в якій просить залишити свій позов без розгляду - підстави для відмови у такому клопотанні відсутні.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 не обиралась

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Судові витрати за проведені у справі експертизи, а саме висновок експерта № 2142 від 28.03.2016 року у сумі 351,84 гривні, № 2255 від 04.04.2016 року у сумі 245, 52 гривні, а разом 597,36 (п'ятсот дев'яносто сім гривень 36 копійок) - слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1

Долю речових доказів та документів, які були надані суду, вирішити в порядку, визначеному ст. 100 КПК України

Керуючись ст.ст.368-371,373,374, 105, 104, 103 ,102, КПК України, суд -

З АС У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити неповнолітнього ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, та повідомляти його про зміну місця проживання та навчання.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою АДРЕСА_1, ІНПП НОМЕР_1) на користь держави (р/р 31118115700002, код ЄДРПОУ 37959779, МФО 852010, банк одержувач УДКСУ у м. Херсоні) витрати за проведення експертизи в загальній сумі 597,36 (п'ятсот дев'яносто сім гривень 36 копійок).

Речові докази:

«Nokia 105 DS NV EAC 4A, IMEI 1 НОМЕР_10, IMЕI 2 НОМЕР_11, «Nokia 220 DS RM 969, IMEI 1 НОМЕР_8, IMЕI 2 НОМЕР_9», «Nokia 220 DS RM 969, IMEI 1 НОМЕР_6, IMЕI 2 НОМЕР_7», дві комп'ютерні миші «Wireless mouse» , що передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 згідно розписки від 20.03.2016 року - вважати повернути ОСОБА_4

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція в апеляційний суд Херсонської області через Генічеський районний суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його оголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя Генічеського районного суду О. П. Крапівіна