Ухвала суду № 62585268, 01.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7314/16

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О.Д., Станкевича В. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні спільним майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02. 09. 2016 р.,

в с т а н о в и л а:

08. 02. 2016 р. Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні спільними приміщеннями і просила зобов'язати ОСОБА_4 за власний рахунок знести незаконно зведену перегородку між кімнатами, закрити окремий вихід, привести приміщення квартири у попередній стан, відповідно до технічної документації будинку і зобов'язати ОСОБА_4 не перешкоджати сім'ї ОСОБА_3 у користуванні спільними приміщеннями комунальної неприватизованої квартири (кухнею та ванною кімнатою) в подальшому.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в комунальній загальною площею 44 кв. м., житловою площею 27,7 кв. м., 2 кімнатній неприватизованій АДРЕСА_1 одну житлову кімнату площею 17 займає ОСОБА_2 разом з матір'ю ОСОБА_3, а другу житлову кімнату площею 10,4 кв. м. - ОСОБА_4 і на квартиру відкрито 2 особові рахунки для сплати комунальних платежів: один на ОСОБА_3, а другий на ОСОБА_4

За заявою ОСОБА_4 Одеською філією НДІ Проектреконструкція було виготовлено Технічний висновок «Збереження реконструйованої комунальної квартири АДРЕСА_1», на підставі якого відповідачем ОСОБА_4 було збудовано перегородку між кімнатами, яка розділила квартиру комунального заселення на дві квартири посімейного заселення. В результаті проведеної відповідачем самовільної реконструкції утворилися 2 однокімнатні квартири з частковим набором підсобних приміщень, коли ОСОБА_4 стала користувачем житлової кімнати площею 10,4 кв. м., кухні площею 5,0 кв. м., туалету площею 1,4 кв. м., ванної кімнати площею 2,2 кв. м. з самовільно організованим входом в приміщення шляхом самовільного демонтажу віконного пройому в кухні та додатковим облаштуванням сходів, а ОСОБА_3 стала користувачем житлової кімнати площею 17,3 кв. м., коридору розміром 4,9 кв. м., об'єднаного санвузла площею 1,8 кв. м., кухні-ніші площею 1,5 кв. м. зі збереженим входом в квартиру.

Виготовлення технічного висновку, проведення реконструкції комунальної квартири виконано ОСОБА_4 за відсутності згоди ОСОБА_3 та без отримання відповідного дозволу місцевої влади, незважаючи на те, що за технічним висновком цей висновок підлягає погодженню в установленому порядку та затвердженню на МВК.

Суворовська районна адміністрація категорично заперечувала щодо прийняття в експлуатацію вказаної квартири після її самовільної реконструкції, але рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14. 06. 2005 р. було відмовлено в позовних вимогах ОСОБА_4 щодо зобов'язання Суворовської районної адміністрації м. Одеси прийняти в експлуатацію квартиру посімейного типу, але залишено в користуванні ОСОБА_4 новозбудовану перегородку між кімнатами комунальної квартири № 17 і № 17-а в будинку АДРЕСА_1.

На момент ухвалення цього рішення ОСОБА_3 хворіла на психічне захворювання, а ОСОБА_2 як член її сім'ї, зважаючи на її вік та обставини, що склалися не мала ані досвіду, ані належної освіти, ані достатніх засобі до існування.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03. 06. 2014 р. ОСОБА_3 була визнана недієздатною, значиться на обліку в ОПНД як душевно хвора людина, а піклувальником призначена її донька ОСОБА_2

Починаючи з 2002 р. сім'я ОСОБА_2 позбавлена можливості і права користуватися спільними приміщеннями в комунальній неприватизованій квартирі, тобто кухнею та ванною кімнатою, що має триваючий характер.

Вказано, що в плані квартири, складеному ЖКС «Північний» зазначено, що в користуванні сім'ї ОСОБА_2 знаходиться кухня-ніша та суміщений санвузол, що не відповідає дійсності адже кухнею-нішею названа комора, в якій за технічними умовами не може бути облаштована кухня, що підтверджується актом дослідження ПАТ «Одесагаз» від 12. 10. 2015 р., в якому зазначено, що встановити газову плиту в помешканні неможливо, а так званий суміщений санвузол по суті представляє собою крихітне приміщення, в якому крім унітазу нічого встановити неможливо.

Зазначається, що ДСТУ до житлових будинків передбачає вимоги, зокрема, що мінімальний розмір площі суміжного санвузла має складати 3,8 кв. м., а ширина кухні має бути не менше 1,8 кв. м., а приміщення в якому проживає сім'я ОСОБА_2 наразі не відповідає таким вимогам і своїми самочинними діями зі зведення перегородки та відокремленням кімнат ОСОБА_4 порушила норми чинного законодавства України і єдиним способом поновити право щодо користування спільними приміщеннями є звернення рай адміністрації до суду з вимогою зобов'язати відповідача знести незаконно зведену перегородку в неприватизованій комунальній квартирі.

Вказується, що саме Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради здійснює управління нерухомим майном у вигляді вказаної комунальної неприватизованої квартири.

У заяві від 05. 05. 2016 р. представник ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні вказаного позову у даній справі у зв'язку з пропущеними строками позовної давності посилаючись на наявність рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14. 06. 2005 р. про залишення у користуванні зведеної перегородки між кімнатами комунальної квартири № 17 і № 17а в будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02. 09. 2016 р. залишено без задоволення клопотання представника відповідачки ОСОБА_4 про закриття провадження по справі.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02. 09. 2016 р. задоволено зазначений позов Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Зобов'язано ОСОБА_4 за власний рахунок знести зведену перегородку між кімнатами, закрити окремий вихід з приміщення на вулицю, привести приміщення АДРЕСА_1 в попередній стан відповідно до технічної документації будинку АДРЕСА_1 і зобов'язано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуватися спільними приміщеннями - кухнею та ванною кімнатою комунальної неприватизованої АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, ставиться питання про скасування рішення суду як незаконного та необґрунтованого і ухвалення нового рішення суду про відмову у задоволенні позову. Зокрема, вказано, що між сім'ями сторін у справі постійно виникали конфлікти та сварки з вини ОСОБА_3 у зв'язку з чим ОСОБА_4 неодноразово зверталася зі скаргами з проханням надати житло сім'ї ОСОБА_3 з підстав неможливості сумісного проживання, але отримувала відповіді, що ОСОБА_3 як мати-одиначка та інвалід 2 групи з 20. 10. 1983 р. буде забезпечена житлом при підході черговості, і, що за станом здоров'я ОСОБА_3 не може проживати ні в загальній кімнаті, ні в одній кімнаті з членами родини. Зазначала, що за станом на 2002 р. у зв'язку з неможливістю проживати в одній квартирі з ОСОБА_3 і повним ігноруванням проблеми зі сторони Суворовської районної адміністрації відповідач була змушена провести реконструкцію квартири, встановивши перегородку, тобто замурувавши дверний прохід (ширина 80 см), вказала про існуючу усну домовленість між сусідами по квартирі щодо цієї перегородки і, що відповідач взяла на себе усі витрати щодо перегородки за відсутності коштів у ОСОБА_3, а також, що відокремившись від ОСОБА_3 таким чином частина квартири, де проживає відповідач, має окремий вхід і ніяк не пов'язана з окремою частиною квартири ОСОБА_3. Послалася на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14. 06. 2005 р., який на той час вважав, що побудовану перегородку можливо залишити у користуванні ОСОБА_4 Ставить під сумнів чи мала право райадміністрація подавати позов в інтересах ОСОБА_3 тому, що ОСОБА_3 є недієздатною про що свідчить відповідний документ, а стосовно ОСОБА_2 до суду не надавалися документи, що підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють її звернення до суду самостійно. Вказує, що до суду з боку відповідача надавалися заяви про закриття провадження у справі і про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку позовної давності. Звертається увага, що внаслідок рішення суду про знесення перегородки зруйнуються комунікації і ОСОБА_4 буде змушена користуватися ванною кімнатою та кухнею ОСОБА_2 і знову буде конфліктна ситуація, враховуючи недієздатність/психоневрологічне захворювання ОСОБА_3, яка є небезпечною для оточуючих, а її донька веде аморальний спосіб життя, що спричиняє постійні конфлікти та унеможливлює факт сумісного проживання в комунальній квартирі, що спонукало до будування перегородки, а також, що суддя суду першої інстанції вийшла за межі позову про усунення перешкод в користуванні спільними приміщеннями, а не про усунення перешкод в користуванні спільним майном.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_6, представник Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, та ОСОБА_2 вважають рішення суду правильним і з додаткових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що раніше були конфлікти з ОСОБА_4, але на теперішній час ОСОБА_2 стала віруючою і повністю змінила свою поведінку, на підтвердження чого представила суду довідку пастора, у приєднанні якої до матеріалів справи судом було відмовлено.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи позов Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.

Встановлено, що ОСОБА_3 на підставі ордеру на житлове приміщення № 85 серії СР від 03. 08. 1995 р. на склад сім'ї 2 особи - вона та донька ОСОБА_2 на право зайняття жилого приміщення площею 17,0 кв. м., що складається із однієї кімнати, в комунальній АДРЕСА_1, вселилася в це приміщення, а ОСОБА_4 на підставі ордеру на житлове приміщення № 86 серії СР від 22. 08. 1995 р. на склад сім'ї одну особу - її на право зайняття жилого приміщення площею 8 кв. м., що складається із однієї кімнати, вселилася в це приміщення в комунальній АДРЕСА_2.

З довідки дільниці № 4 КП ЖКС «Північний» від 26. 10. 2015 р. № 2980 ОСОБА_2 проживає постійно та зареєстрована в АДРЕСА_1 і займає жилу площу 1 кімнати площею 17,0 кв. м. на 1 поверсі 5-поверхового будинку належного місцевим радам і особовий рахунок відкрито на ОСОБА_3 і на цій площі зареєстровані ОСОБА_3, 1953 р. народження, з 20. 02. 1985 р., і її донька ОСОБА_2, 1983 р. народження, з 06. 12. 1999 р.

Згідно відповіді заступника голови Суворовської райадміністрації Одеської міської ради від 29. 09. 2004 р. ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 повідомлено, що прийняти в експлуатацію квартиру після реконструкції не передбачається можливості у зв'язку з відсутністю згоди жильців по комунальній квартирі і питання, викладені в її заяві необхідно вирішувати в судовому порядку.

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Суворовської райадміністрації м. Одеси про зобов'язання прийняти в експлуатацію квартиру посімейного заселення і залишені в користуванні побудованої перегородки.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14. 06. 2005 р. задоволено частково позов ОСОБА_4 Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Суворовської районної адміністрації м. Одеси про прийняття в експлуатацію квартири посімейного заселення, розташованої в АДРЕСА_1. Залишено в користуванні ОСОБА_4 перегородка створена між кімнатами комунальної квартири № 17 і 17а в будинку АДРЕСА_1.

Як зазначено в цьому рішенні суду: судом встановлено, що сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживають в 2-кімнатній комунальній квартирі № 17 і № 17а в будинку № АДРЕСА_1, з 1995 р. відкрито 2 окремих особистих рахунка на ці сім'ї; між сім'ями постійно виникають конфлікти і скандали з вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3, внаслідок чого ОСОБА_4 неодноразово зверталася зі скаргами та заявами в Суворовський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області і Суворовську райоадміністрацію м. Одеси з проханням надати окреме житло сім'ї ОСОБА_3; і у зв'язку з неможливістю сумісного проживання ОСОБА_4 у 2002 р. здійснила реконструкцію квартири, встановивши перегородку, відділившись від сім'ї ОСОБА_3, таким чином, що частина квартири, де проживає сім'я ОСОБА_4 має окремий вихід і ніяк не пов'язана з виділеної окремо квартири сім'ї ОСОБА_3 з зазначенням, що в технічному висноку «НІІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» 2002 р. вказано, що утворені самостійні квартири придатні для подальшої експлуатації як квартири посімейного заселення, але рекомендовано затвердити в МВК. В цьому рішенні вказано, що у зв'язку з неможливістю сумісного проживання в загальній комунальній квартирі, загрозою для здоров'я ОСОБА_4 суд вважає, що побудовану перегородку можливо залишити в користуванні ОСОБА_4 і з урахуванням встановленого суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

З викопіровки з поетажного плану будинку АДРЕСА_1 (квартира комунальна - 2 особистих рахунку), складеного майстром ділянки № 4 і затвердженої начальником цієї ділянки КП ЖКС «Північний», з зазначенням на цій викопіровці і АДРЕСА_1 видно, що кв. 17 загальною площею 24,8 кв. м. з окремим виходом складається з житлової кімнати площею 17,3 кв. м., коридору площею 4,2 кв. м., кухні-ніші площею 1,6 кв. м., суміщеного санвузла площею 1,8 кв. м., а кв. 17а загальною площею 19,0 кв. м. з окремим виходом складається з житлової кімнати площею 10,4 кв. м., кухні площею 5,0 кв. м., туалету площею 1,4 кв. м., ванної кімнати площею 2,2 кв. м.

Згідно акту обстеження від 12. 10. 2015 р. за заявою абонента ПАТ «Одесагаз» СЕВГО за адресою АДРЕСА_1 (абонент ОСОБА_3.) проведено обстеження щодо плити газової, яка відключена з серпня 2004 р., з вказівкою про відсутність можливості її встановлення.

З наявних у справі листа заступника голови Суворовської районної адміністрації Одеського міської ради від 04. 02. 2013 р. № С-1 видно, що розглядалося звернення ОСОБА_2 з питання реконструкції АДРЕСА_1, представниками КП ЖКС «Північний» неодноразово здійснювалися виходи на місце, але ОСОБА_4 була відсутні тому, що по вказаній адресі не проживає, і КП ЖКС «Північний», яке є балансоутримувачем будинку вказано на необхідність підготовки матеріалів відносно ОСОБА_4, яка здійснила реконструкцію АДРЕСА_1, а згідно відповіді прокуратури Суворовського району м. Одеси від 19. 06. 2014 р. з урахуванням вимог законодавства та рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14. 06. 2015 р. ОСОБА_2 роз'яснено щодо захисту її житлових прав, що орган державної влади або місцевого самоврядування може звернутися до суду з позовом про зобов'язання ОСОБА_4 провести відповідну перебудову.

ОСОБА_3 є недієздатноюі за змістом посвідчення № 740 від 11. 07. 2014 р. ОСОБА_2 є опікуном над ОСОБА_3 на підставі рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 03. 06. 2014 р. № 523/7166/14-ц.

На час розгляду справи відсутні дані про аморальну/антисоціальну поведінку ОСОБА_2, ОСОБА_3

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи і сторонами не спростовані.

Аналізуючи матеріали справи в сукупності доказів, встановлені обставини справи з урахуванням позицій сторін у справі і вищенаведених правових положень апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно та обгрунтовано з урахуванням доводів сторін прийшов до висновку про наявність незаконно створеної відповідачем перегородки між кімнатами ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та утворення відповідачем додаткового окремого входу в квартиру, внаслідок чого самовільно створені 2 ізольовані квартири, в яких проживають окремо відповідач та ОСОБА_3, які позбавлені можливості користуватися допоміжними приміщеннями комунальної квартири, зокрема, кухнею та ванною кімнатою, і про необхідність приведення приміщення комунальної квартири у попередній стан відповідно до технічної документації будинку і зобов'язання ОСОБА_4 не перешкоджати сім'ї ОСОБА_3 у користуванні спільними приміщеннями комунальної неприватизованої квартири (кухнею та ванною кімнатою) в подальшому.

Свій висновок апеляційний суд обґрунтовує наступним.

Відповідно до ст. 50 ЖК України жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має відповідати встановлених санітарним і технічним вимогам.

ДСТУ до житлових будинків передбачає вимоги щодо рівня комфорту і його параметри, спеціалізованого житла для осіб похилого віку і інвалідів, гуртожитків, нежитлових приміщень, санітарно - гігієнічні вимоги, пожежної безпеки, інженерного обладнання будівель (ліфтів, сміттєпроводів, вентиляції і кондиціювання), газопостачання, електротехнічних пристроїв, автоматики, системи зв'язку і сигналізації, енергозбереження.

Склад приміщень у квартирах, їхні розміри виходять із санітарно - гігієнічних нормалей, демографічних, соціальних і економічних умов. В квартирах мають бути наступні приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передня, санвузол, внутрішні квартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, балкон (лоджія).

Так, мінімальний розмір площі суміжного санвузла (обладнаного ванною, умивальником, унітазом, місцем для пральної машини) має складати 3,8 кв. метрів. Ширина кухні має бути не менше 1.8 метра.

Згідно зі ст. 61 ЖК УРСР к ористування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення; договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності -відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

За змістом ст. 62 ЖК УРСР д о відносин, що випливають з договору найму жилого

приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства.

За ст. 63 ЖК УРСР п редметом договору найму жилого приміщення в будинках

державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення ( кухня, коридор, комора тощо).

В ч. 1 статті 100 ЖК УРСР (в редакції, що діяла до внесення змін Законом від 12. 02. 2015 р.) зазначено, що переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

За діючою на теперішній час редакцією ст. 100 ЖК УРСР в иконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального

користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується (ч. 1 статті); а в иконання робіт, визначених частиною першою цієї статті, внаслідок яких змінюється площа, кількість чи склад приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду, допускається за письмовою згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не передбачено договором найму (оренди) (ч. 2 статті).

Тобто, у будь-якому разі проведення робіт, внаслідок яких з комунальної квартири з одним входом створюються 2 ізольовані квартири з окремими входами з порушенням санітарних та технічних норм та без згоди наймодавця та відповідного оформлення такого перетворення органом місцевої влади є самовільним та незаконним.

Недотримання ж при цьому технічних та санітарних норм, що має місце у даному випадку, вказує на порушення прав та інтересів не лише наймодавця, але й осіб, у даному випадку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, права яких порушено внаслідок такого перетворення квартири, оскільки останні позбавлені можливості у встановленому законом порядку користуватися приміщеннями загального користування у комунальній квартирі, в тому числі ванною та кухнею.

Відповідно ж до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення.

Посилання з боку відповідача на наявність вказаного рішення суду від 14. 06. 2005 р. про надання ОСОБА_4 у користування перегородки між кімнатами не має правового значення, оскільки цим рішенням не було узаконено у встановленому законом порядку цю перегородку, а навпаки було відмовлено у прийняті до експлуатації реконструйованої квартири ОСОБА_4

Факт існування домовленості між сусідами по квартирі ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7 щодо спірної перегородки між їх житловими кімнатами нічим не підтверджено і до того ж навіть за наявності такої домовленості вона не мала б правового значення, оскільки питання узаконення створення окремих квартир з комунальної квартири відноситься до компетенції місцевих органів влади, а не до компетенції наймачів житлових кімнат у такій комунальній квартирі.

Враховуючи, що ОСОБА_3 є недієздатною, а її донька ОСОБА_2 відповідно опікуном над нею, апеляційний суд вважає, що Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради вправі звернутися до суду із заявою щодо захисту прав, свобод та інтересів цих осіб в силу ст. 45 ЦПК України, за якою органи державної влади, органи місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом, можуть звертатися до суду із заявами по захист прав, свобод та інтересів інших осіб.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.

Одночасно при розгляді даної справи апеляційний суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

За викладених обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційних скаргах доводи висновки суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.

Викладене не позбавляє можливості сторін вирішити спірні питання щодо комунальної квартири у встановленому законом порядку, в тому числі з урахуванням повноважень Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради щодо неприватизованого комунального житлового фонду.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_4,відхилити, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02. 09. 2016 р. залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

О. Д. Варикаша

В. А. Станкевич