Ухвала суду № 62585241, 12.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4927/16

Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В.

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.,

секретаря Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Одеської області апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Економіст - 2013» та ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 травня 2016 року, в цивільній справі за позовною заявою Виробничого кооперативу «Організація орендарів Одесавторесурси» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Економіст - 2013» про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання незаконним акту прийому - передачі майна та протоколу про передачу майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Виробничого кооперативу «Організація орендарів Одесавторесурси» про визнання добросовісним набувачем та визнання майна таким, що не підлягає поверненню, -

встановила;

19.12.2014 року ВК «Організація орендарів Одесавторресурси» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і ТОВ «Економіст-2013», в якому просив:

- визнати за ним право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 90,4 кв. метри, що розташована на земельній ділянці загальною площею 1183 кв. метри на АДРЕСА_1;

- витребувати це майно у ТОВ «Економіст-2013» із незаконного володіння;

- визнати недійсним акт прийому-передачі вказаного вище майна від 03.03.2015 року, яким ОСОБА_2 передала його у власність ТОВ «Економіст-2013», як внесок до Статутного фонду;

- визнати недійсним протокол загальних зборів засновників ТОВ «Економіст-2013» від 03.03.2015 року за №03-03-15/2, яким прийнято у власність ТОВ «Економіст-2013» спірні нежитлові приміщення, посилаючись на такі обставини:

ВК «Організація орендарів «Одесавторресурси», як правонаступник Організації орендарів «Одесавторресурси», є власником майна, яке розташоване у АДРЕСА_2, і яке було придбане за договором купівлі-продажу №47 від 05.01.1994 року. До складу цього майнового комплексу входить також нежитлова будівля загальною площею 90,4 кв. метри, що розташована на земельній ділянці загальною площею 1183 кв. метри у АДРЕСА_3, якими незаконно заволоділи інші особи, і які у подальшому ними розпорядилися. На теперішній час спірне майно знаходиться у власності ТОВ «Економіст-2013», яке відмовляється добровільно повернути це майно позивачу

Представник ОСОБА_2 позовні вимоги ВК «Організація орендарів «Одесавторресурси» не визнав у повному обсязі вказуючи, що спірне майно ОСОБА_2 придбала за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, і про те, що це майно вибуло із незаконного володіння позивача вона не знала. Тому вона є добросовісним набувачем цього майна.

У зв'язку із цим 21.03.2016 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ВК «Організація орендарів «Одесавторресурси», в якому просила визнати її добросовісним набувачем спірного майна, та визнати це майно таким, що не підлягає витребуванню у добросовісного набувача. При цьому вона вказувала на те, що 30.07.2010 року за нотаріально посвідченим договором вона придбала спірні нежитлові приміщення.

ОСОБА_2 вважає, що позивач у справі не є належним власником спірного майна, а тому не може його витребувати у неї. В якості доказу вона посилається на Постанову Вищого господарського суду України від 26.02.2009 року стверджуючи, що цим судовим рішенням суд не визнав за ВК «Організація орендарів «Одесавторресурси» право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 90,4 кв. метри, що розташована на земельній ділянці загальною площею 1183 кв. метри на АДРЕСА_1.

Представник ВК «Організація орендарів «Одесавторресурси» зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав у повному обсязі зазначивши, що право власності на спірне майно за кооперативом доведене як матеріалами кримінальної справи так і рішеннями виконавчого комітету Одеської міської ради та судовими рішеннями.

Представник ТОВ «Економіст-2013» в судове засідання суду не з'являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд до відома не ставив.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.05.2016 року позовні вимоги ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» задоволені частково. Суд визнав за ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» право власності на нежитлову будівлю загальною площею 90,4 кв. метри, що розташована на земельній ділянці загальною площею 1183 кв. метри на АДРЕСА_1, витребував її на користь позивача із незаконного володіння ТОВ «Економіст-2013». В задоволенні інших позовних вимог ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» - відмовлено. Судом також відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, оскільки вони не ґрунтуються на законі та не доведені у встановленому порядку.

В апеляційній скарзі ТОВ «Економіст-2013» просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та провадження у справі закрити посилаючись на те, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки виник між юридичними особами. В іншій частині ТОВ «Економіст-2013» рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувало.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині задоволення задоволення позовних вимог ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - скасувати, у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у визнанні права власності на спірне майно та витребування його із незаконного володіння ТОВ «Економіст-2013», та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» просить апеляційні скарги ТОВ «Економіст-2013» і ОСОБА_2 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін вказуючи, що суд першої інстанції у повному обсязі встановив обставини, які мають значення для розгляду справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, якими врегульовані правовідносини, що виникли між сторонами у справі.

За правилами ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційні скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційні скарги ТОВ «Економіст-2013» і ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, за наступних підстав;

Відповідно до вимог ч.1ст.310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 ЦПК України.

Згідно п.1ч.1ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Задовольняючи частково позовні вимоги ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» і визнаючи за кооперативом право власності на нежитлову будівлю загальною площею 90,4 кв. метри, що розташована на земельній ділянці загальною площею 1183 кв. метри на АДРЕСА_1, та витребуючи її у ТОВ «Економіст-2013», суд першої інстанції виходив із того, що позивач є власником цього майна, і спірне майно вибуло із його володіння не з його волі.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, так як судом при вирішенні цього спору були порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду у цій частині підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання її добросовісним набувачем спірного майна та у визнанні цього майна таким, що не підлягає витребуванню у добросовісного набувача суд першої інстанції виходив із того, що ці вимоги не ґрунтуються на законі та не доведені наданими позивачем доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині, так як вони відповідають матеріалам справи та нормам матеріального і процесуального права.

В іншій частині рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку не оскаржувалося та апеляційний судом не перевірялося.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:

1). захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

2). інших правовідносин, крім випадків, коли такий розгляд справ проводиться за правилами іншого судочинства - п.1ч.1ст.15 ЦПК України.

Як роз'яснено у п.3 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ за №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією із сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Економіст-2013» є власником нежитлової будівлі загальною площею 90,4 кв. метри, що розташована на земельній ділянці загальною площею 1183 кв. метри на АДРЕСА_1, і зазначена обставина підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого станом на 27.05.2015 року вказане майно зареєстроване за цим товариством.

Звертаючись до суду з позовними вимогами до ТОВ «Економіст-2013», позивач - ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» зазначив, що він є власником цього майна, а тому просив суд визнати за ним право власності на це майно, та витребувати його у товариства із чужого незаконного володіння.

Отже, між юридичними особами - ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» та ТОВ «Економіст-2013» виник спір з приводу нерухомого майна.

З урахуванням вказаних вище норм процесуального права цей спір підсудний господарському суду, оскільки сторонами у цьому спорі є юридичні особи.

Суд першої інстанції порушив норми процесуального права та прийняв до розгляду позов, який повинен розглядатися в порядку господарського судочинства. Тому відповідно до ч.1ст.310, п.1ч.1ст.205 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням ухвали про закриття провадження у справі.

Колегія суддів вважає необхідним відповідно до вимог ч.2ст.206 ЦПК України повідомитиВК «Організація орендарів Одесавторесурси» про те, що цей спір підлягає розгляду господарським судом Одеської області.

Відповідно до вимог ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно п.3ч.1ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_2 просила визнати її добросовісним набувачем нежитлової будівлі загальною площею 90,4 кв. метри, що розташована на земельній ділянці загальною площею 1183 кв. метри на АДРЕСА_1, яку вона придбала у власність на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2010 року, укладеного з ТОВ ВЗФ «Унікум» і посвідченого нотаріально. При цьому, вона вказує, що спірне майно не було власністю ВК «Організація орендарів Одесавторесурси», і в якості доказу посилається на Постанову Вищого господарського суду України від 26.02.2009 року у справі №20-31-6-25-16-30/477-06-140888, яким було відмовлено виробничому кооперативу у судовому захисті його права власності на це майно.

Відмовляючи у задоволенні цієї частини позовних вимог суд першої інстанції правомірно виходив із того, що спірне майно вибуло із законного володіння ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» 10.03.1994 року в результаті шахрайських дій колишнього керівника цього кооперативу - ОСОБА_3, та працівників кооперативу - ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Вказана обставина підтверджена ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року у справі №522/1283/13-к.

З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_2 у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання її добросовісним набувачем нежитлової будівлі загальною площею 90,4 кв. метри, що розташована на земельній ділянці загальною площею 1183 кв. метри на АДРЕСА_1, оскільки це майно може бути витребуване у добросовісного набувача (п.3ч.1ст.388 ЦК України). Не ґрунтуються на законі і вимоги ОСОБА_2 про визнання спірного майна таким, що не підлягає витребуванню у добросовісного набувача.

Підлягає скасуванню рішення суду в частині стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору у розмірі 4506 грн., оскільки провадження у справі за позовними вимогами ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» підлягає закриттю.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ВК «Організація орендарів Одесавторесурси» не є власником спірного нежитлового приміщення не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються доказами, наданими позивачем у суді першої інстанції, а саме - матеріалами кримінального провадження та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року у справі №522/1283/13-к постановленою за цими матеріалами. Не приймає до уваги колегія суддів і посилання апелянта на Постанову Вищого господарського суду України від 26.02.2009 року у справі №20-31-6-25-16-30/477-06-140888, оскільки у зазначеній справі ОСОБА_2 не була стороною, а тому встановлені у постанові факти не мають значення для розгляду цієї справи.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції також не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 і ухвалення нового рішення про задоволення її позову у повному обсязі.

Керуючись ст.304, п.4ч.1ст.307, ч.1ст.310, п.1ч.1ст.205 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила;

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Економіст - 2013» та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 травня 2016 року:

- в частині визнання за Виробничим кооперативом «Організація орендарів Одесавторесурси» права власності на нежитлову будівлю загальною площею 90,4 кв. метри у АДРЕСА_3, розташовану на земельній ділянці загальною площею 1183 кв. метри;

- в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Економіст - 2013» на користь Виробничого кооперативу «Організація орендарів Одесавторесурси» нежитлової будівлі загальною площею 90,4 кв. метри у АДРЕСА_3, розташовану на земельній ділянці загальною площею 1183 кв. метри;

- в частині стягнення з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Економіст - 2013» судового збору у розмірі 4506 гривен (по 2253 гривні 30 коп. - з кожного) - скасувати, цивільне провадження у цій частині справи - закрити .

Роз'яснити представнику Виробничого кооперативу «Організація орендарів Одесавторесурси» про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П.Фальчук

Ю.І. Кравець

О.Г. Журавльов