Рішення № 62581935, 07.11.2016, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/5210/16-ц

2/303/2418/16

Номер рядка стат.звіту - 4

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Фозекош І.І.,

за участю представника відповідача Логай І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Зняцівської сільської ради Мукачівського району, третя особа Мукачівська районна державна нотаріальна контора про встановлення юридичних фактів та визнання права власності в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в якому просить встановити факти, що мають юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом вступу у володіння будинком за адресою АДРЕСА_1, а також просить визнати за нею право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1. За життя батько заповіт не склав, а тому єдиним спадкоємцем за законом вважає себе, оскільки після смерті батька фактично вступила у володіння будинком. В той же час при зверненні до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки у встановлений законом строк не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини по закону після смерті батьків. Крім того у свідоцтві про її народження батько зазначений як «ОСОБА_3», тоді як у свідоцтві про смерть вказано «ОСОБА_3». Зазначені анкетні дані батька з відмінністю у написанні імені ускладнюють оформлення документів щодо оформлення спадщини.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи Мукачівська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явилась, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у вирішенні позову покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 30.01.1979 року, батьками позивача ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2, виданого 25.12.1998 року виконкомом Зняцівської сільської ради, Мукачівського району, актовий запис № 57.

Також судом встановлено, що відповідно до довідки, виданої виконкомом Зняцівської сільської ради Мукачівського району № 1329/02-21 від 26.07.2016 року, згідно з погосподарської книги забудовником будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до технічного паспорту на будинок за адресою АДРЕСА_1 від 22.06.2016 року до складу останнього входить житловий будинок позначений під літ. «А» (рік побудови - 1965) та господарські будівлі (рік побудови - 1970).

09.08.2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Мукачівської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батьків. 09.08.2016 року державний нотаріус Мукачівської районної державної нотаріальної контори Шпеник М.Ю., розглянувши подані документи, відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний будинок, оскільки ОСОБА_2 у встановлений законом строк своєчасно не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини по закону після смерті батьків про, що прийняла відповідну постанову.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, які мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

У зв'язку з цим судом встановлено наступне. Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 виконкомом Зняцівської сільської ради Мукачівського району, батько позивача зазначений як «ОСОБА_3». В той же час, згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 30.01.1979 року батько позивача зазначений як «ОСОБА_3». При цьому факт, про встановлення якого просить позивач, має для нього юридичне значення, оскільки надає право для подальшого оформлення спадщини.

З огляду на зазначене, враховуючи наявні розбіжності у написання імені батька позивача, слід прийти до висновку про наявність підстав для встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з ст. 328 ЦК України громадянин набуває права власності на майно на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як ч. 2 ст. 1220 ЦК України, так і ст. 525 ЦК України 1963 визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Також як роз'яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Отже за змістом указаних норм відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК України 1963 року.

Як вже було зазначено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а таму саме цей момент слід вважати часом відкриття спадщини. За таких обставин суд приходить до висновку, що відносини у цій справі регулюються зокрема нормами чинного на момент відкриття спадщини законодавства в тому числі ЦК України 1963 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК України 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Згідно з ст. 525 ЦК України 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК України 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 548 ЦК України 1963 року визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Аналогічні норми також містить і ЦК України. При цьому для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно з ст. 549 ЦК України 1963 року визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 553 ЦК України 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом в праві був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Слід заначити, що Верховний Суд України висловив правову позицію в постанові від 06.02.2013 року в справі № 6-167цс12 відповідно до якої прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Таким чином для встановлення тієї обставини, чи прийняв спадкоємець спадщину, необхідно встановити чи фактично такий вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як показала допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, що позивач ОСОБА_2 є її бабусею, а померлий ОСОБА_3 - прадідусем. При цьому показала, що з народження проживала в будинку за адресою АДРЕСА_1. На момент смерті ОСОБА_3 у 1998 році та тривалий час після цього в будинку також проживала бабуся ОСОБА_2

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заява про встановлення факту прийняття спадщини може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. При вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Із врахуванням наведеного вище, оскільки ОСОБА_2 на момент смерті свого батька хоч і не була зареєстрована у спірному будинку, разом з тим встановлено, що проживала в ньому до дня та після смерті ОСОБА_3, оцінивши в сукупності всі докази, суд приходить до висновку, що як воля так і дії позивача свідчили про те, що остання фактично вступила у володіння спадковим майном, а саме будинком за адресою АДРЕСА_1, в порядку та строк, визначених законом, а тому слід встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом вступу у володіння будинком за адресою АДРЕСА_1.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Як роз'яснив Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ в інформаційному листі від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

На підставі зазначеного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів, із врахуванням того, що судом встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_3 шляхом вступу у володіння будинком за адресою АДРЕСА_1 приходить до висновку також про наявність підстав для задоволення позову і в частині заявлених вимог про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, у зв'язку з чим слід також визнати за ОСОБА_2 право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 256, 294 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 528, 529, 548, 549 ЦК України 1963 року, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановити факт факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом вступу у володіння будинком за адресою АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотний