Рішення № 62580370, 19.10.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/229/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючої судді Гончарука В. П.

з секретарем Красновою І.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до ОСОБА_1, третя особа: Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація про виселення із житлового приміщення,-

В с т а н о в и в:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» через свого представника звернулось до ОСОБА_1, третя особа: Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація про виселення із житлового приміщення. Просить суд виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 03.06.2015 року № 250 «Про закріплення будівлі гуртожитку на АДРЕСА_1 переданої до сфери управління Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації» за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» закріплено на праві господарського відання приміщення будівлі - гуртожитку на АДРЕСА_1 та передано на баланс підприємства, що підтверджується Актом приймання-передачі основних засобів від 12 листопада 2015 року. Відповідач безпідставно займає кімнату № 14 гуртожитку, загальною площею 17,20 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Ордер про вселення у ОСОБА_1 відсутній так як і відсутня реєстрація за вище вказаною адресою. В Комунальному підприємстві «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» відповідач не працювала, що підтверджується довідкою кадрів підприємства. Разом з тим був наданий термін для добровільного звільнення спірної кімнати відповідачем згідно припису, однак дані вимоги виконанні не були.

Представник позивача у судове засідання не з'явилася, хоча повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надала письмову заяву з прохання слухати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує. В разі неявки відповідача до суду просила розглянути справу в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явилася, хоча повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надала письмову заяву з прохання слухати справу за її відсутності, просила прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

На підставі ст.197 ч.2 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів що у даному випадку вбачається за доцільне.

Дослідив в судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення сторін по справі та свідків, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Тобто, виступаючи гарантом реалізації законних прав, держава тим самим забезпечує одночасно і виконання громадянами обов'язків, покладених на них державою, а також власними договірними та іншими зобов'язаннями.

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 03.06.2015 року № 250 «Про закріплення будівлі гуртожитку на АДРЕСА_1 переданої до сфери управління Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації» за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» закріплено на праві господарського відання приміщення будівлі - гуртожитку на АДРЕСА_1 та передано на баланс підприємства, що підтверджується Актом приймання-передачі основних засобів від 12 листопада 2015 року.(а.с. 6,7).

В даному гуртожитку знаходиться кімната № 14, в якій проживає відповідач.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005р. (преамбула), балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно довідки Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 21.12.2015 року за № 449, ОСОБА_1 на підприємстві не працювала.(а.с. 8).

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 25.12.2015 року за № 109/32-5815, відповідач згідно поверхневого плану займає кімнату АДРЕСА_1. Ордер на право зайняття вищезазначеної кімнати відсутній та дана квартира не зареєстрована.(а.с. 9,10).

Згідно припису Житлово-експлуатаційної дільниці № 405 від 22.12.2015 року за № 02-1045 було запропоновано ОСОБА_1 в добровільному порядку до 27.12.2015 року звільнити кімнату АДРЕСА_1.(а.с. 11).

Відповідно до Акту Житлово-експлуатаційної дільниці № 405 від 30.12.2015 року, відповідач відмовилася отримати припис Житлово-експлуатаційної дільниці № 405 від 22.12.2015 року за № 02-1045 та поставити на другому примірнику свій підпис, у зв'язку з чим даний припис зачитано в голос.(а.с. 12).

Відповідно до ч. 3 ст. 98 Житлового кодексу УРСР тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 Житлового кодексу УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Самоправно зайнятим вважається приміщення, в якому мешкає особа без відповідного рішення про надання їй цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЖК України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватися гуртожитки.

Норми ч. 2 ст. 128 ЖК України передбачають, що житлова площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Стаття 129 ЖК України встановлює, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до ОСОБА_1, третя особа: Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація про виселення із житлового приміщення підлягають задоволенню, оскільки відповідач користується спірним житловим приміщенням без договору оренди (найму), рішення про надання йому спірної кімнати в порядку ст. ст. 128, 129 ЖК України не приймалось, ордер на вселення у житлове приміщення не видавався, а також враховуючи, що відповідач не працював в Комунальному підприємстві «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що ОСОБА_1 займає спірну кімнату АДРЕСА_1, без законних підстав, а тому підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі поданих ними доказів.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 218 грн. 00 коп. (а.с. 5), відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1 218 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 98, 109, 116, 127-129 Житлового кодексу України та керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 294, 296 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в:

Позовну заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до ОСОБА_1, третя особа: Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація про виселення із житлового приміщення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (ЄДРПОУ 39606435, МФО 351005) витрати по оплаті судового збору в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя