Рішення № 62580102, 02.11.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/5442/16

В справі № 760/14277/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої

за участю секретаря - Бугайчука О.Р.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дорожинської А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 100 000 грн. 00 коп. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що проходив військову службу в Збройних Силах України та був звільнений з займаної посади 06 березня 2009 року.

31 липня 1992 року при патрулюванні території Гончарівського учбового центру його було поранено в м'які тканини обох гомілок.

26 листопада 1997 року під час слідування з документами по території частини він був побитий невідомими особами, в результаті чого отримав проникаюче корне-осклеральне поранення лівого ока з випадінням оболонок та середовища ока.

У зв'язку з цим його зір з часом погіршувався, на оці з'явилися ознаки атрофії. Ліве око частково замінив протез, гострота зору не покращилася, а через завантаженість гострота зору правого ока теж знизилася, в його скловидному тілі з'явилися помутніння, судини звузилися.

В 2007 році під час стаціонарного обстеження в нього було діагностовано цукровий діабет 2 типу, гіпертонічна хвороба 2 ступеня, дифузійний кардіосклероз, сечосольовий діатез, деформуючий спондильоз шийного, грудного, поперекового відділів без порушення функцій, хронічний гастрит, хронічний крипто генний гепатит, облітеруючий атеросклероз артерій, деформуючий артроз 1 ступеня обох скокових суглобів без порушення функції.

Згідно свідоцтва про хворобу №2267 зазначені захворювання пов'язані з виконанням ним службових обов'язків військової служби.

В зв»язку з цими захворюваннями він неодноразово проходив лікування в амбулаторних умовах та стаціонару в Головному клінічному госпіталі МОУ та в Центрі мікрохірургії ока м. Києва.

Після лікування зір не покращився.

За результатами огляду 23 жовтня 2008 року за висновками медико-соціальної експертної комісії йому була встановлена IIІ група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Від травм, отриманих під час проходження військової служби, в нього встановлено 50% втрати професійної працездатності.

У зв'язку із погіршенням стану здоров'я він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, у нього постійно виникають проблеми зору.

Він постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт.

Вся пенсія, яку він отримує як інвалід IIІ групи, витрачається на придбання ліків та оздоровлення, постійні медичні огляди, лікування.

Вважає, що статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» на відповідача, як центральний орган виконавчої влади і військового управління, покладається обов'язок відшкодувати йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я внаслідок поранення, отриманого під час проходження військової служби.

Виходячи з цього, з посиланням на норми ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. ст. 23, 1167 ЦК України просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала.

Зазначила, що підставою для відповідальності за завдану моральну шкоду є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина.

Вважає, що вини МО України в завданні позивачу моральної шкоди немає, а тому просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини 4 даної статті моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

З цього випливає, що особа, якій завдано моральної шкоди, має право на її відшкодування незалежно від інших виплат, які вона отримала, чи могла б отримати.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України.

06 березня 2009 року наказом №180 виданого Міністерством оборони України полковника ОСОБА_3, заступника начальника відділу ракетного, зенітно-ракетного озброєння та радіотехнічних засобів управління постачання ракетно-артилерійського озброєння Центрального ракетно-артилерійського управління озброєння Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України звільнено у запас за станом здоров'я.

Відповідно до довідки №1013 медичного пункту №2 АГУ ГШ ЗС України 26 листопада 1997 року о 19:00 ОСОБА_3 під час слідування в управління з документами по території частини був побитий невідомими особами, в результаті чого отримав проникаюче корне-осклеральне поранення лівого ока з випадінням оболонок та середовища ока, та зазначено, що отриманні травми під час здійснення обов'язків військової служби.

З витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №357 від 10 вересня 2008 року вбачається, що травми ОСОБА_3, які призвели в подальшому до анофтальму зліва та підтверджено військово-обліковими та військово-медичними документами, травма та її наслідки пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК до довідки від 22 жовтня 2008 року серії КИО-1 №338289 ОСОБА_3 встановлено 3 групу інвалідності.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії КИО 2 №007929 ОСОБА_3 визначено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби.

/ а.с. 10 - 11; 14 - 16; 18; 21 /

Згідно свідоцтва про хворобу №2267 захворювання позивача пов'язані з виконанням ним службових обов'язків військової служби.

23 жовтня 2008 року за висновками медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_3 була встановлена IIІ група інвалідності, яка потягла за собою 50% втрати професійної працездатності.

/а.с.14 - 25 /

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено та підтверджено наданими позивачем доказами, причиною встановлення позивачу інвалідності стали травми, які пов'язані з проходженням ним військової служби.

Наявність причинно-наслідкового зв'язку між виконанням обов'язків військової служби та наслідками (у тому числі і у заподіянні позивачеві моральної шкоди) підтверджується також призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Виходячи з цього суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Збройні сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України.

З цього випливає, що на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління, покладається обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану йому моральну шкоду.

В пунктах 3,9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз»яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з викладеного вище,с уд приходить до висновку про стягнення в відшкодування моральної шкоди на користь позивача 20 000, 00 гр.

Відповідно до ч .ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Виходячи з даної норми закону, звільнення позивача від сплати судового збору при зверненні до суду, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави пропорційно задоволеним вимогам судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст.11, 15,16,23,170,1167 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 3 Закону України «Про Збройні сили України»,ст. ст. 3,4, 10,11,57-60,88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 20 000,00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України 551, 20 гр. судового збору на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя