Ухвала суду № 62577469, 03.11.2016, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1004/16-ц

Провадження № 8/487/9/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого-судді Карташевої Т.А.,

секретаря Уманського І.В.,

за участю представника АГК Парма ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.07.2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Автогаражного кооперативу Парма про визнання рішення правління недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просив переглянути рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.07.2016 р. у зв*язку з нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви зазначив, що 23.01.2016 р. за його участю було проведено засідання правління АГК Парма, де було прийнято рішення в позові під №1, яке написане і оголошено позивачу ОСОБА_3, тому і в позовній заяві і в апеляційній скарзі позивач вказував як члена правління ОСОБА_3. Через деякий час він поштою отримав ще одне рішення від 23.01.2016 р. вже надруковане (в позові під №2), яке було прийнято без його участі. Відповідно до рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.07.2016 р. суд прийшов до висновку, що правління прийняло тільки одне рішення, тобто ОСОБА_3 в рішенні під №1 і №2 це одна і та сама особа ОСОБА_3, який був обраний членом правління згідно протоколу №1/2 і є членом кооперативу згідно з установчим договором. Проте оскільки ОСОБА_3 був виключений з числа членів кооперативу згідно з протоколом загальних зборів №4 від 29.08.2012 р. позивач в апеляційній скарзі вказав на це, як на одну з підстав для скасування рішення місцевого суду. Те, що в протоколі №1/2 загальних зборів учасників АГК Парма від 03.05.2013 р. було зазначено, що членом правління був обраний ОСОБА_4, позивач вважав за описку. Але апеляційний суд залишив рішення місцевого суду без змін. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що рішення від 23.01.2016 р. приймав член правління, який виключений з членів кооперативу, були відхилені, встановлено, що виключений з членів кооперативу згідно з протоколом загальних зборів №4 від 29.08.2012 р. ОСОБА_3, а згідно протоколу №1/2 загальних зборів учасників АГК Парма від 03.05.2013 р. членом правління, який приймав рішення був обраний ОСОБА_4. Про те що в прийнятті рішення правління брав участь крім ОСОБА_3 ще і ОСОБА_4 позивачу стало відомо тільки з ухвали апеляційного суду, з якою він ознайомився 09.09.2016 р.

У судовому засіданні заявники підтримав доводи заяви, просив переглянути рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.07.2016 р.

Представник АГК Парма ОСОБА_1 в судовому засіданні посилався на відсутність підстав для перегляду рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.07.2016 р. за нововиявленими обставинами, а ті обставини, на які вказує ОСОБА_2 як на нововиявлені, досліджувалися судами під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2

Заслухавши ОСОБА_2, представника АГК Парма, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, 1950 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною законодавства України, не гарантує право на поновлення розгляду у справі, в якій винесено остаточне рішення (справи: Brumarescu V. Romania, Козак проти України «21291/02, 17.12.2002 р., Кучеренко проти України, № 41974\98, рішення у справі «Х проти Австрії», № 7761/77, DR 14, 08.05.78, с. 171, 174; рішення у справі «ОСОБА_5 Руїз Матеос та інші проти Іспанії», № 24469/94, DR 79, 2.12.94, с. 141).

Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з Прав Людини») у справах «Рябих проти Росії» та «Науменко проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обовязкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.

Згідно ст. 361 ЦПК України , рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у звязку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду рішення у звязку з нововиявленими обставинами згідно п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є, у тому числі, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦПК України, розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 21.07.2016 року було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до Автогаражного кооперативу Парма.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 05.08.2016 року рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 21.07.2016 року було залишено без змін.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами» №4 від 30.03.2012 року, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обовязки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у звязку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не повязані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для предявлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами.

Обставини, на які посилається ОСОБА_2 в заяві про перегляд судового рішення були предметом дослідження під час здійснення судового розгляду. Посилань на доказі, які підтверджують, що ці обставини є нововиявленими, не були та не могли бути відомі заявнику на момент прийняття рішення по справі, подана заява не містить. Суб*єктивне розуміння цих обставин заявником не є нововиявленими обставинами, та на висновки суду про права та обовязки осіб, які беруть участь у справі, а також на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, не впливає.

З огляду на викладене, суд вважає заяву ОСОБА_2 такою, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 361-365 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.07.2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Автогаражного кооперативу Парма про визнання рішення правління недійсним залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом п*яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п*яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.А. Карташева