Ухвала суду № 62576410, 08.11.2016, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

Про повернення апеляційної скарги

08.11.2016 рокусправа № 905/666/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької областівід16.07.2015 рокуу справі№ 905/666/15 (суддя О.М. Шилова)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область простягнення 61 615, 65 грн. пені, 120 597, 61 грн. інфляційних втрат, 3 164, 65 грн. 3 % річних В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.07.2015 року по справі № 905/666/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ 61 615, 65 грн. пені, 74 169, 11 грн. інфляційних втрат, 3 164, 65 грн. 3% річних, 2 778, 82 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На вказане рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2015 року надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область, яка не відповідає вимогам розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Порядок сплати судового збору та ставки судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 4, п. 2, ч. 2, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", станом на 01.09.2015 року, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 2.15, пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року встановлено, що Законом України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013р. у справі "ОСОБА_4 проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013р. у справі "ОСОБА_4 проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву (в т.ч. апеляційну скаргу) заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Отже, відповідно до вищезазначених норм, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2015 року до суду у даній справі повинно сплатити судовий збір у розмірі 4 078, 32 грн.

Зазначена сума судового збору сплачена не була. Однак, разом з апеляційною скаргою Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки апелянт перебуває в тяжкому фінансовому стані. На підтвердження тяжкого фінансового стану Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область, надано копію довідки № 232-16з від 09.02.2016р. про штатну чисельність робітників, копію довідки № 1629-16з від 12.10.2016р. про розмір сплаченого судового збору, копію балансу станом на 30.09.2015р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2015р., звіт про фінансові результати за січень 2016р., звіт про фінансові результати за I квартал 2016р., копію балансу станом на 30.06.2016р., звіт про фінансові результати за I півріччя 2016р., копії листів № 680-15з від 05.05.2015р., № 1111-15з від 07.07.2015р. та наказів № 129 від 04.11.2015р., № 148-1 від 30.11.2015р., № 41л від 25.01.2016р., № 11-1 від 29.01.2016р., № 22 від 29.02.2016р., № 545л-1 від 01.08.2016р. як докази вжиття Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область заходів щодо поліпшення фінансового стану підприємства, крім того, відповідно до копії рішення Виконавчого комітету Новгородської селищної ради № 83 від 22.09.2016р. встановлено, що станом на 01.09.2016р. у підприємства скаржника виникла дебіторська заборгованість, яка складає 14019238, 09 грн. Будь-яких інших доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану відповідачем додано не було.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду на відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до пункту 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В обґрунтування поданого клопотання про відстрочення сплати судового збору скаржник посилається на те, що його майновий стан не дозволяє сплатити зазначені судові витрати внаслідок того, що підприємство апелянта знаходиться в тяжкому фінансовому стані, у звязку з тим, що виникла заборгованість через фінансову неспроможність боржників апелянта та політичну ситуацію у країні (втрата ринку збуту, знаходження підприємств у зоні АТО, падіння цін на продукцію тощо).

Розглянувши доводи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено обставин, які б мали виключний характер та свідчили про наявність належних підстав для надання відстрочки сплати судового збору.

Копія балансу станом на 30.09.2015р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2015р., звіт про фінансові результати за січень 2016р., звіт про фінансові результати за I квартал 2016р., копія балансу станом на 30.06.2016р., звіт про фінансові результати за I півріччя 2016р., за підписом керівника та головного бухгалтеру відповідача, копія довідки № 232-16з від 09.02.2016р. про штатну чисельність робітників, копії листів № 680-15з від 05.05.2015р., № 1111-15з від 07.07.2015р. та наказів № 129 від 04.11.2015р., № 148-1 від 30.11.2015р., № 41л від 25.01.2016р., № 11-1 від 29.01.2016р., № 22 від 29.02.2016р., № 545л-1 від 01.08.2016р., за підписом генерального директора відповідача, копія довідки № 1629-16з від 12.10.2016р. про розмір сплаченого судового збору, за підписом в. о. фінансового директора відповідача, копія рішення Виконавчого комітету Новгородської селищної ради № 83 від 22.09.2016р. не є належними та допустимими доказами того, що майновий стан заявника перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. То самі лише обставини, пов'язані із тяжким фінансовим становищем відповідача та відсутністю в нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область про відстрочення сплати судового збору, оскільки вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору не підтверджуються відповідними доказами, про те, що у відповідача дійсно спостерігається тяжкий фінансовий стан та значні витрати на підприємстві.

Отже, з огляду на наведене, відповідно до пункту 3, частини 1, статті 97 Господарського процесуального кодексу України до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, що є підставою для повернення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Приписами пункту 4, частини 1, статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

З огляду ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено. Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на приписи статті 53 ГПК, повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Для вирішення питання про відновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК України (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

За змістом чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Клопотання про відновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Відповідно до п. 39 Рішення Європейського суду з прав людини справа "Устименко проти України" (CASE OF USTIMENKO v. UKRAINE) від 29.10.2015 року зі змінами відповідно до Правил 81 Регламенту Суду, принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справі Dombo Beheer B.V. проти Нідерландів (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, п. 33, Series A № 274). Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу (див. рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пп. 17-20, від 6 лютого 2001 року).

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v.), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року). (п.п. 46, 47 Рішення Європейського суду з прав людини справа "Устименко проти України" (CASE OF USTIMENKO v. UKRAINE) від 29.10.2015 року зі змінами відповідно до Правил 81 Регламенту Суду)

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення оформлений і підписаний господарським судом Донецької області 21.07.2015 року, таким чином, строк на подачу апеляційної скарги, встановлений статтею 93 Господарського процесуального кодексу України, сплив 31.07.2015 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область звернулося з апеляційною скаргою 28.10.2016 року (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла апеляційна скарга та реєстр поштових відправлень Укрпошти), тобто після закінчення строку, встановленого для її подання, та додало до неї клопотання про поновлення строку. При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область не наведено жодних доводів та доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б позбавляли скаржника можливості подати апеляційну скаргу у встановлений ч. 1, ст. 93 ГПК України строк.

В змісті апеляційної скарги скаржник вказує про те, що він не мав можливості подати апеляційну скаргу у встановлені строки, у зв'язку із його скрутним становищем, що не дозволяло своєчасно сплатити судовий збір та звернутися до суду з апеляційною скаргою, наявність об'єктивних підстав такого тривалого терміну для підготовки та направлення апеляційної скарги, відповідач не навів.

З огляду на зазначене, суд вважає, що наведені у клопотанні причини пропущення строку на подання апеляційної скарги не є поважними, тому, немає підстав для поновлення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року (у складі колегії суддів: головуючий - Мартюхіна Н. О., судді - Малашкевич С. А., Кододова О. В.) було повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2015 року у цій справі, зокрема, на підставі п. 4, ч. 1, ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі зазначеного, згідно приписів Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню скаржнику без розгляду.

Керуючись ст. 86, п. 3, п. 4, ч. 1, ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Повернути без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко", м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 16.07.2015 року у справі № 905/666/15.

Справу № 905/666/15 - повернути до господарського суду Донецької області.

Додаток на адресу скаржника: апеляційна скарга № 1634-16з від 19.10.2016 року з дод. усього на 33 арк., поштовий конверт.

ГоловуючийВ.М. Татенко

Судді:Л.Ф. Чернота

ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ДАГС.