Ухвала суду № 62576366, 09.11.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"09" листопада 2016 р.Справа № 922/3617/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі Горбачовій О.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елікор Капітал", м.Київ до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей", м.Дергачі Харківської області, 2. Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ 3-я особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", м.Київ про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 20.10.16р.;

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - ОСОБА_2, довіреність № 2-464д від 01.03.16р.;

3-ої особи - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 29.12.15р.

ВСТАНОВИВ:

24.10.2016 р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елікор Капітал", звернувся до господарського суду Харківської області із позовом про зобов'язання вчинити певні дії, а саме:

- Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей" (відповідача-1) виконати умови договору №2208-1/16 від 22.08.2016 р. шляхом передачі в натурі у власність позивача 3835,098 тис.куб.м. природного газу власного видобутку.

- Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування":

- підписати акти приймання-передачі природного газу видобутку спільної діяльності за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 р.

- видати довіреність уповноваженій особі спільної діяльності за договором №927 з повноваженнями на підписання угод, актів приймання-передачі, представництво спільної діяльності до закінчення терміну договору №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2016 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.11.2016 р., залучивши до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

09.11.2016 р. відповідач-2 у судовому засіданні надав заяву про відвід судді Аріт К.В., мотивуючи її тим, що порушено провадження по справі не зважаючи на те, що позивачем сплачено судовий збір лише за дві майнові вимоги, що свідчить про упередженість судді.

Надаючи юридичну кваліфікацію зазначеним заявником відводу обставинам, з урахуванням вимог процесуального закону, слід виходити з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи, позовна заява містить 2 немайнові та 1 майнову вимоги.

Позивачем до винесення ухвали про порушення провадження надано до суду докази зарахування сплаченого судового збору у розмірі 2756,00 грн. до державного бюджету України.

Щодо судового збору за подання вимоги щодо передачі в натурі у власність позивача 3835,098 тис.куб.м. природного газу, суд при прийнятті до розгляду позовної заяви, не зміг з наявних матеріалів визначити вартість спірного майна, у зв'язку з чим, це питання буде розглянуто в судовому засіданні.

Відповідно до п.2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі-Пленум): "Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача.

Відповідно до абз.2 та абз.3 п.2.7 вказаної постанови Пленуму, у разі коли ...на день подання позову неможливо встановити точну ціну позову... суд за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору. Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).

Відповідно до п.2.23. Постанови - Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може:

зобов'язати позивача доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);

у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Статтею 20 ГПК України визначено перелік обставин, які можуть бути підставою для відводу судді. Зокрема, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору.

Судом встановлено, що вказані заявником відводу обставини, виходячи із змісту зазначених вимог закону не можуть бути правовими підставами для відводу судді. Такий висновок обґрунтовується наступним.

Відповідно до статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору.

Частиною 2 пункту 1.2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.

При цьому розгляд по суті наведених питань є виключним правом суду, який розглядає конкретну судову справу, оскільки відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами і делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Крім того, законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, заява про відвід не містить посилань на належні і допустимі докази, які б підтверджували обставини, що викликають сумнів щодо неупередженості судді Аріт К.В. при розгляді даної справи.

Тому, суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника відповідача-2 про відвід судді Аріт К.В., оскільки заява позбавлена фактичного та правового обґрунтування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

В задоволені заяви відповідача-2 від 09.11.2016 р. про відвід судді - відмовити.

Суддя ОСОБА_4