Постанова № 62576318, 08.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 листопада 2016 року 15 год. 50 хв. № 826/13021/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Градус-Т" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання нечинними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахування усунення виявлених недоліків, надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Градус-Т" (далі - позивач, ТОВ "Градус-Т") до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 28 липня 2016 року №0004291402, яким визначено суму грошового зобов’язання позивача по податку на додану вартість у розмірі 2348994,00 грн.;

- визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 28 липня 2016 року №0004301402, яким визначено суму грошового зобов’язання позивача по податку на прибуток у розмірі 1057838,00 грн.;

- визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 28 липня 2016 року №0004311402, яким зменшено від’ємне значення податку на додану вартість на суму 90472,00 грн. (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/13021/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У ході розгляду справи у порядку письмового провадження до суду через канцелярію від представника позивача надійшли додаткові письмові докази на обґрунтування позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 01 по 08 липня 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження за період з 18 липня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 15 липня 2016 року №312/26-15-14-02-04/38746437 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.п. 44.1, 44.2 та 44.6 ст. 44, пп. 134.1.2 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013-2015 роки на загальну суму 975000,00 грн.;

- п.п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2013 року, квітень-червень, серпень-вересень, листопад-грудень 2014 року та січень-грудень 2015 року на загальну суму 1879195,00 грн., та завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2015 року у розмірі 90472,00 грн.

На підставі акту перевірки 28 липня 2016 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- №0004291402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1879195,00 грн. за основним платежем та у розмірі 469799,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0004301402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 975000,00 грн. за основним платежем та у розмірі 82838,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0004311402, яким позивачу зменшено суму завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2015 року у розмірі 90472,00 грн.

Суд погоджується із доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, у ході розгляду справи судом з’ясовано, що висновок відповідача про заниження податку на прибуток за 2013-2015 роки, заниження ПДВ за грудень 2013 року, квітень-червень, серпень-вересень, листопад-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року та завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2015 року, ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів - ТОВ "Зарін-Груп", ТОВ "Стар-Трек", ТОВ "Атрибут-Компані", ТОВ "Універсал Торг", ТОВ "Торіні", ТОВ "Оптовик Торг Плюс", ТОВ "Дентал ЮА", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ахілес Груп", ТОВ "Бонус Інформ", ПП ВКФ "Крона", ПП "Гілея Інвест", ТОВ "Гетьман", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Діват" та ПП "Родімар".

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, у межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "Зарін-Груп", ТОВ "Стар-Трек", ТОВ "Атрибут-Компані", ТОВ "Універсал Торг", ТОВ "Торіні", ТОВ "Оптовик Торг Плюс", ТОВ "Дентал ЮА", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ахілес Груп", ТОВ "Бонус Інформ", ПП ВКФ "Крона", ПП "Гілея Інвест", ТОВ "Гетьман", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Діват", ПП "Родімар", обставини виконання умов договорів, ділову мету в їх укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює такі види діяльності: роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (основний); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Так, у перевіряємому періоді між позивачем, як орендарем, та ТОВ "Зарін-Груп", ТОВ "Універсал Торг", ТОВ "Оптовик Торг Плюс", ТОВ "Дентал ЮА", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ахілес Груп", ТОВ "Баден Сервіс", ПП "Родімар", як орендодавцями, укладались відповідні договори оренди торгового обладнання, за умовами яких орендодавець передає, а орендар приймає за плату в тимчасове користування (оренду), без права викупу, торгівельне обладнання (прилавки, холодильники, полиці та ін.), з метою здійснення орендарем торговельної діяльності.

Крім того, у перевіряємому періоді між позивачем, як замовником, та ТОВ "Атрибут-Компані", ТОВ "Торіні", ТОВ "Дентал ЮА", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ахілес Груп", ТОВ "Бонус Інформ", ТОВ "Гетьман", як виконавцями, укладались відповідні договори надання послуг, за умовами яких замовник доручив, а виконавець зобов’язався за визначеними в договорі адресами здійснити за плату підготовку товару перед продажем.

При цьому, судом встановлено, що у перевіряємому періоді, з метою забезпечення належного здійснення власної господарської діяльності, між позивачем, як замовником, та ТОВ "Стар-Трек", ТОВ "Дентал ЮА", ТОВ "Бонус Інформ", ПП ВКФ "Крона", ПП "Гілея Інвест", ТОВ "Гетьман", як виконавцями, укладались відповідні договори про надання бухгалтерських послуг (інформаційних послуг по бухгалтерському обліку), за умовами яких замовник дає завдання, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню за плату бухгалтерських послуг.

На підтвердження виконання умов зазначених вище договорів оренди торгового обладнання, надання послуг (бухгалтерських послуг), укладених з ТОВ "Зарін-Груп", ТОВ "Стар-Трек", ТОВ "Атрибут-Компані", ТОВ "Універсал Торг", ТОВ "Торіні", ТОВ "Оптовик Торг Плюс", ТОВ "Дентал ЮА", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ахілес Груп", ТОВ "Бонус Інформ", ПП ВКФ "Крона", ПП "Гілея Інвест", ТОВ "Гетьман", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Діват" та ПП "Родімар", представником позивача надано суду копії відповідних додатків та додаткових угод договорів, рахунків-фактур, договорів про відступлення права вимоги, повідомлень про відступлення права вимоги, договорів переведення боргу, актів прийому-передачі торгового обладнання, актів здачі-приймання виконаних робіт разом з додатками, товарно-транспортних накладних, податкових накладних та банківських виписок.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що усі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами. Відповідачем не зазначено жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних документів та достовірності інформації, відображеної у них.

При цьому, суд критично відноситься до посилань відповідача в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, акти проведення документальних перевірок, складених контролюючими органами щодо контрагентів позивача та контрагентів контрагентів позивача, а також на відсутність у них основних фондів та виробничих потужностей, оскільки це не є належним та достатнім доказом фіктивності правочинів між позивачем та ТОВ "Зарін-Груп", ТОВ "Стар-Трек", ТОВ "Атрибут-Компані", ТОВ "Універсал Торг", ТОВ "Торіні", ТОВ "Оптовик Торг Плюс", ТОВ "Дентал ЮА", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ахілес Груп", ТОВ "Бонус Інформ", ПП ВКФ "Крона", ПП "Гілея Інвест", ТОВ "Гетьман", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Діват", ПП "Родімар". При цьому, належних доказів відсутності у вказаних контрагентів позивача основних фондів та виробничих потужностей відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що ТОВ "Зарін-Груп", ТОВ "Стар-Трек", ТОВ "Атрибут-Компані", ТОВ "Універсал Торг", ТОВ "Торіні", ТОВ "Оптовик Торг Плюс", ТОВ "Дентал ЮА", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ахілес Груп", ТОВ "Бонус Інформ", ПП ВКФ "Крона", ПП "Гілея Інвест", ТОВ "Гетьман", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Діват" та ПП "Родімар" станом на час існування спірних правовідносин були належним чином зареєстровані як платники ПДВ. При цьому, відповідачем не надано суду належних доказів скасування реєстрації позивача та/або його контрагентів платником ПДВ.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Поряд з цим, в акті перевірки не зазначено, а суду не надано, доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, та/або інших судових рішень, в яких була б встановлена фіктивність спірних правочинів.

Поряд з цим, згідно вимог чинного законодавства, обов’язок контролювати звітність контрагентів на суб’єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб’єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Водночас, у ході судового розгляду справи судом з’ясовано, що послуги за вказаними вище договорами придбавались позивачем з метою використання їх у власній господарській діяльності, зокрема торговельне обладнання, підготовка товару перед продажем та бухгалтерські послуги необхідні позивачу у зв’язку із здійсненням ним торгівельної господарської діяльності, на підтвердження чого надано суду копії відповідних договорів оренди (суборенди) приміщень, торгових місць (точок).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, платник податків може формувати валові витрати у разі реального придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності що, у першу чергу, має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, законодавцем визначено підставу виникнення у платника податку права на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених нормами чинного законодавства, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником ПДВ.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як також зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими, за переконанням суду, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Зарін-Груп", ТОВ "Стар-Трек", ТОВ "Атрибут-Компані", ТОВ "Універсал Торг", ТОВ "Торіні", ТОВ "Оптовик Торг Плюс", ТОВ "Дентал ЮА", ПП "Ахілес Груп", ТОВ "Ахілес Груп", ТОВ "Бонус Інформ", ПП ВКФ "Крона", ПП "Гілея Інвест", ТОВ "Гетьман", ТОВ "Баден Сервіс", ТОВ "Діват", ПП "Родімар", у зв’язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо протиправного заниження позивачем податку на прибуток, ПДВ та завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за перевіряємий період.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з’ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані рішення відповідачем прийняті протиправно, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Градус-Т" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання нечинними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 28 липня 2016 року №0004291402, №0004301402 та №0004311402.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Градус-Т" (код ЄДРПОУ 38746437) здійснений ним судовий збір у розмірі 52459,56 грн. (п’ятдесят дві тисячі чотириста п’ятдесят дев’ять гривень п’ятдесят шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин