Ухвала суду № 62575905, 08.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 р. Справа № 815/1959/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Татарин Б.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2015 року №11918-17, яким нараховано грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 гривень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2015 року №11918-17, прийняте ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо нарахування ОСОБА_2 грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 гривень.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1, 2010 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб. см. на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2, виданого 11 грудня 2014 року Центр ДАІ 5102.

10 червня 2015 року ДПІ у Малиновському районі прийнято податкове повідомлення рішення №11918-17, яким визначено податкове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25 000 грн.

02 лютого 2015 року транспортний засіб викрадено, що підтверджується талоном - повідомленням №000448, довідкою Суворовського відділу поліції ГУ Національної поліції в Одеській області та витягом з кримінального провадження №12015160490000527 від 12 квітня 2016 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України), то визначення ОСОБА_2 податкового зобов'язання з транспортного податку за повний 2015 рік, враховуючи, що рішення Одеської міської ради про введення на території міста цього податку було оприлюднене лише 31 січня 2015 року свідчить про протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Приписами п.п.267.2.1 п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до п.п.267.3.1 п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 цієї статті.

Згідно п.267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 цієї статті.

Відповідно до п.п.267.5.1 п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Отже, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового Кодексу України, а саме з 01 січня 2015 року, власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3 000 куб. см є платниками транспортного податку.

Згідно ст. 8 Податкового кодексу України - в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи п.п.10.1.1 п.10.1 та п.10.2 ст. 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.

Згідно п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.12.3.1 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п.12.3.2 ст. 12 Податкового кодексу України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (п.п.12.3.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Відповідно пп.12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З наведеного слідує, що місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 січня 2015 року Одеською міською радою прийнято рішення №6257-VІ, яким встановлено з 01 січня 2015 року на території м. Одеси податок на майно в частині транспортного податку та яке було оприлюднене в газеті «Одесский весник» №3 від 31 січня 2015 року.

Відповідно до п.56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп.4.1.9 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень ст. 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році, а тому податкове повідомлення-рішення №11918-17 від 10 червня 2015 року, яким нараховано грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 гривень є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 листопада 2016 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М. Милосердний