Ухвала суду № 62575885, 03.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року Справа № 876/6320/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю:

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника відповідача Попадюк Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за апеляційною скаргою Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

11 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 1 лютого 2016 року № 0001031700 про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 43286 гривень 77 копійок та № 0001041700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 170 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано, прийняте Самбірською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення № 0001031700 від 01.02.2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодилася Самбірська об'єднана державна податкова інспекція та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати її та прийняти нову, про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що сума анульованого боргу позивача у розмірі 205135 грн 40 коп підлягає оподаткуванню за ставкою 15%, оскільки сума боргу, прощена кредитором, вважається доходом отриманим платником податку, як додаткове благо. А відтак, позивачем податкову декларацію про майновий стан і доходи за ІІ квартал 2014 року не подано, податок з доходів фізичних осіб не сплачено, чим порушено підп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, абзац. «д» підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.1 ст. 179 ПК України. Тому податковим органом правомірно донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі 34629 грн 42 коп за основним платежем та 8657 грн 35 коп за штрафними санкціями.

Представник апелянта Попадюк Н.О. у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги. Додатково пояснила, що відповідано до абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 28 грудня 2014 року, тобто на момент прощення боргу АТ «Райффайзенн Банк Аваль» до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника включається дохід, отриманий платником як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням. У цій статті поняття сума боргу платника податку не містило жодної деталізації та виключень. Отже, позивач повинен був сплатити з цієї суми 15 % пдатку з доходів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 за 2014 рік, Самбірською ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області складено акт від 26.01.2016 року за № 17/17-00/НОМЕР_3, згідно якого встановлено порушення абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 34629,42 грн.

Також виявлено порушення п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 120.1 ст. 120, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України щодо неподання декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.

1 лютого 2016 року Самбірською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001031700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 43286 грн 77 коп, в тому числі, за основним платежем - 34629 грн 42 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8657 грн 35 коп; № 0001041700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 170 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваного повідомленя-рішення № 0001031700 (в межах апеляційного оскарження) з таких підстав.

Як вбачається з акта перевірки, згідно з інформацією АТ «Райфайзен Банк Аваль» в період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року фізична особа - платник податку ОСОБА_2 фактично отримував дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості кредитором, що свідчить про заниження суми його загального річного оподатковуваного доходу за 2014 рік в розмірі 205135 грн 40 коп.

Відповідно до підп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Як передбачено підп. 14.1.47 цього ж пункту додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Базою оподаткування згідно з абзацу «д» підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції чинній на момент отримання додаткового блага), є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З врахуванням положень наведеної норми та визначення поняття доходу, суд вважає, що до складу оподаткованого доходу повинна включатися лише анульована (прощена) кредитором сума основного боргу, оскільки проценти та пеня не можуть вважатись доходом в розумінні Податкового кодексу України.

Висновок щодо застосування зазначених норм у такий спосіб, з приводу пені, викладено у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року за № 21-1364а15, а тому враховується судом при вирішенні даного спору, у відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України. При цьому, суд не знайшов підстав для відступлення від зазначеної правової позиції.

В матеріалах справи наявний договір від 16.05.2014 року про припинення зобов'язань за кредитним договором за № 014/0399/82/58374 від 03.07.2008 року, укладений між ПАТ «Райфайзен Банк «Аваль» та позивачем, відповідно до якого сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на день укладення цього договору становить 205135 грн 40 коп, в тому числі: основна сума боргу (неповернутого кредиту) - 5240 грн 88 коп, проценти, нараховані за користування кредитом - 9920 грн 90 коп, розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором - 189973 грн 62 коп.

В даному ж випадку, як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом при визначенні грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб було враховано повністю всю суму в розмірі 205135 грн 40 коп, яка прощена банком згідно договору від 16.05.2014 року про припинення зобов'язань за кредитним договором.

Як передбачено п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи те, що контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення - рішення від 01.02.2016 року за № 0001031700 не було взято до уваги дохід платника податку у вигляді анульованого (прощеного) кредитором боргу в сумі основного боргу, суд вважає таке рішення прийнятим без дотримання критерію обґрунтованості.

При цьому, суд не може підміняти собою контролюючий орган та визначити суму грошового зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), які підлягають нарахуванню платнику податків.

Також, в матеріалах справи наявна квитанція від 13.10.2015 року за № 53, яка підтверджує сплату позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 1000 грн (а.с. 14) .

Однак, податковий орган не дав оцінки цьому факту в акті перевірки.

Також згідно із Законом України № 71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 1 січня 2015 року, внесено зміни до підп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, згідно яких до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором.

Ця норма поширюється на спірні правовідносини, так як обов'язок нарахування та сплати податку у позивача виник у 2015 році, тобто після набуття чинності вищевказаним нормативним актом.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України № 321-VIII від 09.04.2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07.05.2015 року, внесено зміни до ПК України, а саме пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України (доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) доповнено абзацом другим такого змісту: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності».

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що ці зміни, які покращують становище платника податку, розповсюджуються і на спірні правовідносини, адже обов'язок нарахування та сплати податку за 2014 рік позивач мав у 2015 році.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі № 813/330/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 08 листопада 2016 року.