Постанова № 62575347, 07.11.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.11.2016 справа №908/1900/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 представник за довіреністю № 14-88 від 18.04.2014 р. ОСОБА_6 представник за довіреністю б/н, від 07.11.2016 р. ОСОБА_7 директор, відповідно до наказу №33 від 23.06.2014 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київна рішення господарського суду Запорізької області від03.10.2016 р. у справі№ 908/1900/16 ( суддя Азізбекян Т.А.) за позовом: до відповідача про Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ Приватного акціонерного товариства Василівкатепломережа, м.Василівка, Запорізька область стягнення 75 183, 03 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 р. Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Василівкатепломережа, м.Василівка, Запорізька область про стягнення з відповідача 75 183,03 грн., з яких пені у розмірі 20 303,69 грн., 3% річних у розмірі 3 343,58 грн. та інфляційних у розмірі 51 535,76 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.10.2016р. позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ до Приватного акціонерного товариства Василівкатепломережа, м.Василівка, Запорізька область про стягнення 75 183, 03 грн. по справі № 908/1900/16 задоволено частково. Зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства Василівкатепломережа, м.Василівка, Василівський район, Запорізька область до суми 9 840,53 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Василівкатепломережа, м.Василівка, Василівський район, Запорізька область на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ - 9 840 грн. 53 коп. пені, 3 249 грн. 15 коп. 3% річних, 14 404 грн. 17 коп. інфляції та 684 грн. 29 коп. судового збору.(а.с. 151-153)

Не погодившись з винесеним рішенням, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №14/2-1482 від 13.10.2016р. на рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.16 р. по справі №908/1900/16, за змістом якої останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2016 р. у справі №908/1900/16 в частині зменшення розміру пені на 10 151, 85 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Приватного акціонерного товариства Василівкатепломережа, м.Василівка, Василівський район, Запорізька область на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ 10 151,85 грн., в стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 26.10.2016р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддів Попков Д.О., Стойка О.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2016 р. було прийнято апеляційну скаргу у справі №908/1900/16 до провадження. Справу призначено до розгляду на: 07.11.16 р о 11:15 год.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2016 р. підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники відповідача у судовому засіданні 07.11.2016 р. вважали рішення суду законним та обґрунтованим, тому просили залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1,99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №908/1900/16.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2016 р. відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України продавець- та Приватним акціонерним товариством Василівкатепломережа покупець- укладений договір купівлі-продажу природного газу № 734/14-ТЕ-13 (надалі договір), відповідно до п.п.1.1. якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Розділом 2 договору встановлені кількість та фізико - хімічні показники газу.

Відповідно до п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати покупцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі природного газу , у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний повноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.(п.3.4 договору)

Розділом 6 сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків. Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач на виконання умов договору поставив, а відповідач прийняв природній газ за період з січня-квітня 2014 року, жовтня-грудня 2014 року на загальну суму 2 039 073,80 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу за відповідні місяці. Сторони не мають заперечень та розбіжностей щодо визначених в актах приймання передачі обсягах та сумах.

Оскільки відповідач вартість отриманого від позивача газу оплатив повністю, але із прострочкою оплати, у звязку з чим, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ звернулось до суду з позовом про стягнення пені у розмірі 20 303,69 грн., 3% річних у розмірі 3 343,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 51 535,76 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Сторонами у ч.2, п.6.1. договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач при розрахунку позову невірно визначив період виникнення простроченої заборгованості та сум нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач заявив до стягнення розмір пені у сумі 20 303,69 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невірного розрахунку позивачем суми пені, а саме штрафні санкції нараховуються з дня, наступного за днем просрочки виконання зобовязання. Отже термін прострочення виконання грошового зобовязання починається з 15 числа місяця. Отже, як зазначив господарський суд Запорізької області, позивач при здійсненні розрахунків невірно визначив кількість днів прострочення та помилково зарахував день здійснення оплати до дня суми боргу без врахування часткової оплати відповідачем.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, згідно з пунктами 1,3, якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2, ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає порядок застосування штрафних санкцій, зокрема пункт 6 встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Сторони обумовили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. (п. 7.2 договору)

Положеннями п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачем не було дотримано вищевказаних положень при здійсненні розрахунку сум пені, у звязку із чим, беручи до уваги вищевикладені обставини щодо виникнення спірного боргу, умови договору, суми простроченого боргу, що існували протягом розрахункового періоду, правильно визначені дати початку нарахування та дати закінчення нарахування сум пені, апеляційний суд перевіривши розрахунок суду першої інстанції дійшов до висновку щодо правомірності задоволення стягнення пені у розмірі 19 681,05 грн.

Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення суми пені на 90%, а саме на суму 1 968,10 грн., яке обґрунтовано знаходженням у скрутному матеріальному становищі.

Згідно п.п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 2.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р., розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду. У вирішенні повязаних з цим питань господарський суд враховував викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, а також в абзацах першому - четвертому п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонам докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем допущене незначне прострочення виконання своїх зобовязань з оплати отриманого природного газу у спірному періоді, до того ж з обєктивних причин, а не з вини відповідача.

Відповідно до наданих відповідачем пояснень та доказів, відповідач зобовязаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста, а саме: ПрАТ Василівкатепломережа є єдиним підприємством, розташованим на території м. Василівка Запорізької області, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також надає послуги з централізованого опалення населенню на території міста. Відповідно до затверджених видів діяльності, підприємство використовує природний газ виключно на виробництво теплової енергії. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. На сьогоднішній день підприємство не має права припинити надання послуг з централізованого опалення населенню. Відключення окремих боржників з числа населення, які мешкають у житловому фонді територіальної громади, є неможливим, так як суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правилам користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

У даному випадку, Приватне акціонерне товариство Василівкатепломережа, м.Василівка, Запорізька область зобовязане постійно, в необхідній кількості, виробляти теплову енергію та поставляти її населенню, не дивлячись на наявність у них дебіторської заборгованості за вже отримані комунальні послуги, що призводить до порушення термінів та обсягів плати за надані підприємством комунальні послуги і в свою чергу призводить до порушення термінів оплати по зобов'язанням підприємства за спожитий природній газ.

На сьогоднішній день заборгованість споживачів - населення перед відповідачем складає 1 848,9 тис. грн., що ускладнює нормальну господарську діяльність підприємства.

Фактичний дохід від виробничої діяльності підприємство отримує лише після 100% сплати споживачів за отримані послуги і тільки після цього у підприємства зявляються обігові кошти, якими можливо провести своєчасний розрахунок з контрагентами, у тому числі і за спожитий природний газ.

Станом на 28.01.2015р., відповідач повністю погасив основну заборгованість за отриманий у січні-квітні 2014 р. та у жовтні грудні 2014 р. природний газ. Отже, відповідач вживав всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладені обставини, специфіку діяльності підприємства відповідача, та його фінансовий стан, ступінь його вини у несвоєчасному виконанні зобовязань, незначне порушення строків оплати, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50%, і стягнення з останнього на користь позивача 9 840,53 грн. пені.

Також позивачем було заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 3 343, 58 грн. та інфляційні у розмірі 51 535,76 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як розяснено в п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Це ж стосується і 3% річних.

Пунктом 3.2 цієї постанови визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

У звязку з вищевикладеним, та здійснивши повний розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідача 3 249,15 грн. 3% річних та 14 404,17 грн. інфляції.

За змістом рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2016 р. по справі №908/1900/16 у описовій частині рішення суд зазначив про стягнення 3% річних у сумі 676,99 грн. та стягнення інфляційних у розмірі 18 207,62 грн. Але у подальшому в резолютивній частині рішення вказано до стягнення 3% річних у розмірі 3 249,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 14 404,17 грн. У даному випадку суд першої інстанції припустився описки, що не призвела до помилкових висновків.(а.с. 153)

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2016 року у справі №908/1900/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2016 р. у справі №908/1900/16 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2016 р. у справі №908/1900/16 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_2

Надруковано 5 прим.:

1 позивачу,

1 - відповідачу;

1-у справу;

1 -ДАГС.

1-ГСЗО