Постанова № 62575331, 13.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016 року Справа № 904/3715/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №01-16юр/3210 від 25.04.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 05.01.2016 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 року у справі № 904/3715/16

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис", м. Дніпро

про стягнення 1 613 310,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 року у справі № 904/3715/16 (суддя Колісник І.І.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" грошові кошти у сумі 1 613 310,13 грн., судовий збір у сумі 24 199,65 грн.

Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору банківського рахунку № 1272/3-3/2/21/09 від 21.09.2007 року в частині повернення позивачу його власних грошових коштів після закриття банківського рахунку.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме : ст.ст.1066,1074,1075 Цивільного кодексу України, порушення норм процесуального права, неналежну оцінку доказів, зокрема щодо перерахування під час ліквідаційної процедури Банку усіх грошових коштів на накопичувальний рахунок в Управлінні НБУ в Харківській області; щодо зміни видів економічної діяльності Банку.

Також апелянт посилається на безпідставну відмову відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення судом спору про визнання недійсним договору банківського рахунку № 1272/3-3/2/21/09 від 21.09.2007 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апелянта. Зазначає на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2007 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (далі Клієнт, Позивач) та Акціонерним комерційним банком "Базис", який в подальшому змінив найменування на Публічне акціонерне товариство "АКБ "Базис" (далі Банк, Відповідач) був укладений договір банківського рахунку № 1272/3-3/2/21/09 (далі Договір)( том 1 а.с.9-14).

Відповідно до пункту 1.1 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок в українській гривні № 260033011272 відповідно до Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

За змістом пункту 2.1 договору сторони узгодили, окрім іншого, що клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків, надання інших, обумовлених цим договором послуг (підпункт 2.1.3 договору).

Згідно з підпунктом 2.3.3 договору банк зобовязаний щомісяця нараховувати та сплачувати до п'ятого числа місяця наступного за звітним клієнту 2% річних за користування тимчасово вільними коштами, що знаходяться на рахунку клієнта та зараховувати їх на поточний рахунок клієнта № 260033011272 в Першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599.

Пунктом 8.5 договору сторони передбачили, що закриття та зміна рахунку здійснюється на підставах, передбачених чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати кошів готівкою, перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві, тощо).

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом 10 (десяти) років (пункт 7.1 договору).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови правління Національного банку України від 20.04.2012 року №168 в Публічному акціонерному товаристві "Акціонерний комерційний банк "Базис" була призначена тимчасова адміністрація строком на шість місяців та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 23.04.2012 року до 23.10.2012 року.

Постановою правління Національного банку України № 357 від 23.08.2012 року "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис" з 28.08.2012 року відкликано банківську ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації та призначено ліквідатора ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис".

Відповідно до пункту 6.2 розділу VI постанови Правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001 року "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства" (чинного на час спірних правовідносин) з метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управлінні Національного банку або відповідно до рішення Національного банку в Операційному управлінні Національного банку на підставі договору, укладеного між ними відповідно до законодавства.

Після відкриття накопичувального рахунку за розпорядженням керівника територіального управління Національного банку залишок коштів із кореспондентського рахунку банку перераховується на накопичувальний рахунок і вживаються заходи щодо закриття кореспондентського рахунку банку та виключення його з учасників СЕП у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку, що визначає порядок міжбанківського переказу грошей в Україні в національній валюті, а також повертаються кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, що враховувалися на відповідному позабалансовому рахунку (якщо такий облік мав місце в територіальному управлінні Національного банку за договором з банком).

На накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти банку і надходження на його адресу. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат ліквідатора. Накопичувальний рахунок відкривається як у національній, так і в іноземній валюті, якщо банк здійснював операції з іноземною валютою.

21.09.2012 року позивач у порядку статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" подав до ліквідатора відповідача вимогу № 01-62юр/7258 про повернення на рахунок АК "Харківобленерго" боргу у сумі 7 337 913,99 грн., яка містить у тому числі і кошти, що обліковуються на поточному рахунку позивача за спірним договором у сумі 1610833,60 грн.

За змістом частини другої статті 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (станом на 29.08.2012 року) ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює, серед іншого, такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України.

Повідомленням про акцептування вимог кредитора № 05/01 від 08.01.2013 року т.в.о. ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" акцептував вимоги позивача у загальній сумі 7 337 913,99 грн. за всіма його рахунками, у тому числі й за спірним у цій справі.

Згідно з довідкою відповідача № 1606 від 17.09.2012 року вихідні залишки грошових коштів, що знаходяться на рахунку АК "Харківобленерго" № 260033031272/980 станом на 28.09.2012 року становлять 1 610 833,60 грн. (том 1 а.с.15).

У довідці також зазначено, що за користування тимчасово вільними коштами 29.08.2012 року банком були нараховані на поточний рахунок № 260033031272/980 за період з 31.07.2012 року по 27.08.2012 року відсотки у сумі 2 476,53 грн.

Наявність належних позивачеві вихідних залишків коштів у сумі 1 610 833,60 грн. та нарахованих відсотків у сумі 2 476,53 грн., що складають суму позовних вимог, підтверджується також банківською випискою з особового рахунку № 260033031272 ( том 1 а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 року у справі № 826/2238/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.12.2014 року, визнана протиправною та скасована постанова Правління Національного банку України від 23.08.2012 року № 357 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис".

За таких обставин ліквідаційна процедура, розпочата відносно відповідача, була фактично припинена з дати її прийняття за рішенням суду, яке набрало чинності 21.10.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року у справі № 820/18776/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2015 року, скасовано реєстраційні записи щодо припинення юридичної особи ПАТ "АКБ "Базис".

При цьому, рішенням господарського суду Харківської області від 13.10.2015 року у справі № 922/4783/15 за позовом ПАТ "АКБ "Базис" до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області про стягнення коштів у сумі 19 564 357,34 грн., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області на користь Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" грошові кошти у сумі 19 564 357,34 грн. з рахунку № 32075176500 Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис", який відкрито в Управлінні Національного банку України в Харківській області.

Отримання відповідачем стягнених за рішенням суду грошових коштів у сумі 19564357,34 грн. підтверджується ухвалою господарського суду Харківської області від 28.03.2016 року у справі 922/4783/15, прийнятою за результатом розгляду скарги НБУ в особі Управління НБУ в Харківській області на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮ України.

Таким чином, доводи апелянта про те, що грошові кошти у нього відсутні, знаходяться на накопичувальному рахунку в Управлінні НБУ в Харківській області, спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ч.1 ст. 1075 Цивільного кодексу України позивач 29.03.2016 року звернувся до відповідача листом № 01-16юр/2463 з повідомленням про розірвання договору та проханням закрити банківський рахунок №260033011272, а залишок грошових коштів на рахунку у сумі 1 610 833,60 грн. та відсотки за користування тимчасово вільними коштами у сумі 2 476,53 грн. повернути протягом 7-ми днів з дня отримання цієї вимоги.

Зазначена вимога була надіслана відповідачеві 29.03.2016 року та отримана представником відповідача 01.04.2016 року, що підтверджується фіскальним чеком та повідомленням про вручення поштового відправлення ( том 1 а.с. 21, 22).

Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право, окрім іншого, надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг, зокрема, належить відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

За змістом частини першої та третьої статті 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Абзацом першим пункту 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі - Інструкція НБУ), затвердженої Постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 року № 492 (зареєстровано в МЮ України 17.12.2003 року за № 1172/8493), встановлено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

У своїй відповідній частині пункт 20.5 Інструкції НБУ встановлює, що закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі.

Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного рішення щодо правового обґрунтування підстав для задоволення позову.

Так, суд встановив, що відповідач у даній справі вимоги вищевказанх норм права порушив, грошові кошти позивача не повернув.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами першою та четвертою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що порушене право позивача підлягає захисту.

Апелянт не довів суду апеляційної інстанції, в чому полягала неправильність застосування до правовідносин сторін положень ст.ст. 1066,1074,1075 Цивільного кодексу України. Відповідач зобовязаний повернути вказані кошти на рахунок позивача, що і було встановлено господарським судом Дніпропетровської області під час винесення рішення.

Посилання скаржника на порушення судом процесуальних норм щодо відхилення його клопотання про зупинення провадження у справі колегія суддів також вважає необґрунтованим в силу наступного:

Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження по справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому повязаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають або можуть вплинути на оцінку доказів у справі, щодо якої вирішується питання про зупинення. Зокрема йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 2-4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі ст. 79 ГПК України, господарським судам слід враховувати викладене в підп. 3.16 п. З постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, у якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.

Згідно з положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення про зупинення провадження по справі, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням та на власний розсуд у кожному конкретному випадку, вирішує питання щодо наявності або відсутності підстав для зупинення такого провадження.

Суду апеляційної інстанції апелянт також надав аналогічне клопотання про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення та поділяє аналогічний висновок суду першої інстанції, оскільки згідно ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо доводів скаржника, що він на час розгляду справи судом не є банківською установою, то вони також не приймаються колегією суддів, оскільки зобовязання відповідача визначені умовами договору, повинні виконуватись належним чином, відповідно до його умов та вимог закону,

Жодним нормативним актом не передбачено, що зміна виду економічної діяльності та зміна найменування звільняє сторону від виконання обов'язків за договором.

Отже, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не доведена, задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 року у справі № 904/3715/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецької

Суддя: Ю.Б. Паруснікова

Підписано в повному обсязі 08.11.2016 року.