Постанова № 62575285, 07.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2016 року Справа № 904/6095/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 12.09.2000 року; ОСОБА_2 представник, довіреність №1015 від 12.09.2016 року;

від відповідача: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від третьої особи: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу за позовом Концерну "Стальпромбуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року у справі №904/6095/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Концерну "Стальпромбуд", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про стягнення 1 424 694,31 грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою та з урахуванням уточнення позовних вимог, які прийняті до розгляду місцевим господарським судом, просить суд стягнути з Концерну "Стальпромбуд" заборгованість за виконані за договором №0106/1 від 01.06.2015 року роботи у загальному розмірі 1 424 694,31 грн., яка складається: 1 289 613,50 грн. - основний борг, 92 268,96 грн. - інфляційні втрати, 42 811,85 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року у справі №904/6095/16 (суддя Фещенко Ю.В.) позов задоволений частково: стягнуто з Концерну "Стальпромбуд" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 819 613,50 грн. основного боргу, 63 539,59 грн. інфляційних втрат, 30 881,28 грн. 3% річних, 13 710,52 грн. частину витрат по сплаті судового збору, в решті позовних вимог відмовлено; а також відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову та у задоволенні клопотання Концерну "Стальпромбуд" про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням відповідачем умов договору №0106/1 від 01.06.2015 року в частині своєчасної та повної оплати робіт, виконаних у червні 2015 року у сумі 533 518,50 грн. (580 324,50 грн. (вартість робіт) - 46 806,00 грн. (сума переплати за виконані роботи згідно рахунку №5) та виконаних у липні 2015 року у сумі 286 095,00 грн. (756 095,00 грн. (вартість робіт) - 470 000,00 грн. (часткова оплата). Проаналізувавши умови договору №0106/1 від 01.06.2015 року місцевий господарським суд дійшов до висновку, що за своєю правовою природою, він є договором підряду, яким не визначені порядок строк оплати. Здійснивши системний аналіз норм статті 854 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що вона містить аналогічну конструкцію щодо порядку оплати, що і стаття 692 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим місцевий господарський суд зазначив, що в даному випадку не застосовуються норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання передбачений спеціальною нормою права - замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи. Як зазначено у рішенні місцевого господарського суду виконані у червні та липні 2015 року роботи повинні бути оплачені в день їх прийняття відповідачем, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав 30.06.2015 року та 31.07.2015 року відповідно.

Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, однак здійснив перерахунок вказаних сум із урахуванням часткових оплат та заявлених періодів, та задовольнив позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 30 881,28 грн. та інфляційних втрат у сумі 63 539,59 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Концерн "Стальпромбуд" звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року по справі №904/6095/16 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом правильно визначено, що порядок та строки оплати виконаних робіт умовами договору не встановлені, однак вважає помилковим висновок про те, що статті 854 та 692 Цивільного кодексу України містять аналогічну конструкцію щодо порядку оплати та, як наслідок, неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права щодо визначення строків оплати робіт. Апелянт вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватись приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, тому з урахуванням претензії від 11.07.2016 року, термін грошового зобов'язання за договором №0106/1 від 01.06.2015 року починається з 18.07.2016 року. Також, апелянт вважає безпідставним не зарахування суми 600 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за актом №3009/5 за вересень 2015 року, оскільки договірних відносин між сторонами у вересні 2015 року не існувало, тому вказана оплата повинна бути зарахована в рахунок погашення заборгованості за договором №0106/1 від 01.06.2015 року. Між тим, місцевим господарським судом не прийнято до уваги бухгалтерську довідку відповідача із роз'ясненнями щодо призначення платежів згідно черговості їх виникнення, що призвело до неправильного визначення суми боргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року апеляційну скаргу Концерну "Стальпромбуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року у справі №904/6095/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А, Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 07.11.2016 року.

У судове засідання, яке відбулося 07.11.2016 року, представник апелянта не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали) - судової повістки №4900047092057, яке отримано відповідачем 24.10.2016 року.

04.11.2016 року від представника Концерну "Стальпромбуд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника за основним місцем роботи та неможливістю забезпечити явку іншого представника у судове засідання.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

07.11.2016 року від Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа зазначила, що не є стороною спірного договору, тому просила розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.11.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2015 року між Концерном "Стальпромбуд" (замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір №0106/1, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується протягом строку дії договору надавати транспортні послуги для замовника по перевезенню матеріальних, технічних та інших ресурсів замовника. У відповідності з потребами замовника транспортні послуги будуть виконуватися на території діючого підприємства ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" будівництво хвостосховища "Центральне" в балці Кроква до відмітки 90 м., підготовчі роботи, регулюючі ємності № 1, № 2.

Відповідно до пункту 12.1 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.07.2015 року, а в частині розрахунків - до моменту їх повного завершення.

Сторонами узгоджено та підписано специфікацію (Додаток №1 до договору №0106/1 від 01.06.2015 року), якою визначили вид робіт, а саме надання транспортних послуг автомобілями та механізмами, в тому числі екскаватором, самосвалом та бульдозером, а також вартість таких послуг.

Відповідно до пункту 2.1 договору замовник, по мірі виникнення необхідності в наданні послуг виконавцем, за два робочих дня до дати надання послуг, повідомляє виконавця про свій намір та надає необхідні для надання послуг дані про вантаж. Виконавець підтверджує свою обізнаність та запитує у замовника додаткові відомості та характеристики вантажу, які необхідні виконавцю для належного виконання зобов'язань за цим договором (пункт 2.2 договору).

Послуги за цим договором вважаються наданими після підписання сторонами акта приймання-здачі наданих послуг (пункт 1.2 договору).

Згідно умов договору Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 надані Концерну "Стальпромбуд" транспортні послуги, про що складені акти виконаних робіт: №1 за червень 2015 року на суму 580 324,50 грн. (а.с. 23, том 1) та №2 за липень 2015 року на суму 756 095,00 грн. (а.с. 24, том 1).

Вказані акти виконаних робіт підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг, наданих виконавцем, визначається виходячи з фактично відпрацьованого часу та розцінок, вказаних в специфікаціях (додаток № 1), до договору. Вартість послуг в специфікаціях (додаток № 1) вказана без вартості паливно-мастильних матеріалів (ПММ надаються замовником). Підставою для оплати є виставлений виконавцем рахунок на оплату після підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг та надання замовником документів відповідно до пункту 4.1.4 цього договору.

Оплата послуг, наданих належним чином у відповідності до умов договору та прийнятих замовником без зауважень здійснюється замовником протягом 3-х календарних днів після отримання грошових коштів від ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" за виконаний об'єм послуг, на підставі наданих виконавцем документів, вказаних в пункті 4.1.4 договору (пункт 3.2 договору). Моментом оплати вважається момент списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника (пункт 3.3. договору).

11.07.2016 року позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №1, в якій просив погасити заборгованість в сумі 1 289 613,50 грн. в семиденний строк з моменту отримання претензії (а.с. 27-29, том 1).

На вказану претензію відповідачем було надано відповідь за вих. № 02/25.07 від 25.07.2016 року, в якій відповідач вказав, що не може розглянути вказану претензію, у зв'язку з відсутністю в ній платіжних реквізитів для оплати (а.с. 26, том 2).

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 посилається на неналежне виконання Концерном "Стальпромбуд" умов договору №0106/1 від 01.06.2015 року в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг за актами виконаних робіт №1 за червень 2015 року та №2 за липень 2015 року, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором №0106/1 від 01.06.2015 року за надані послуги згідно актів виконаних робіт №1 за червень 2015 року та №2 за липень 2015 року у загальній сумі 1 289 613,50 грн.

За приписами пункту 3.2 договору оплата послуг, наданих належним чином у відповідності до умов договору та прийнятих замовником без зауважень здійснюється замовником протягом 3-х календарних днів після отримання грошових коштів від ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" за виконаний об'єм послуг, на підставі наданих виконавцем документів, вказаних в пункті 4.1.4. договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частини 1, 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Умовами договору №0106/1 від 01.06.2015 року не визначено строку виконання зобов'язання, та терміну, що визначався б календарною датою, до якої відповідач повинен був би розрахуватися або вказівкою на подію, яка має неминуче настати, оскільки сторони поставили строк оплати наданих послуг в залежність від отримання грошових коштів від ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг". Між тим, перерахування ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", яке не є стороною спірного договору, грошових коштів за виконаний об'єм послуг (без визначення договору, за яким має здійснюватись перерахування) не може розцінюватись як така, що має неминуче настати.

За таких обставин місцевим господарським судом правильно встановлено, що умовами договору №0106/1 від 01.06.2015 року не встановлений строк оплати робіт.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Місцевий господарський суд здійснивши системний аналіз статті 854 Цивільного кодексу України, дійшов до висновку, що вона містить аналогічну конструкцію щодо порядку оплати, що і стаття 692 Цивільного кодексу України, з приводу вірності застосування якої Вищий господарський суд України надав роз'яснення у вказаній постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Також місцевий господарський суд зазначив, що загальні положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин підряду, чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду з таких підстав.

В пункті 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" надані роз'яснення щодо виникнення обов'язку негайного виконання зобов'язання відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, тобто за договором купівлі-продажу.

Як зазначено в пункті 1.1 договору №0106/1 від 01.06.2015 року його предметом є надання транспортних послуг по перевезенню матеріальних, технічних та інших ресурсів замовника.

Таким чином, договір №0106/1 від 01.06.2015 року є договором про надання послуг, до якого застосовуються приписи глави 63 Цивільного кодексу України.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Оскільки умовами договору №0106/1 від 01.06.2015 року не встановлений строк оплати наданих послуг, оплата підлягає у порядку визначеному частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що на оплату наданих послуг позивачем виставлені відповідачу рахунки: №1 від 30.06.2015 року (на оплату робіт за актом за червень 2015 року) на суму 580 324,50 грн. та №2 від 31.07.2015 року (на оплату робіт за актом за липень 2015 року) на суму 756 095,00 грн.

Концерн "Стальпромбуд" здійснив часткову оплату рахунку №2 від 31.07.2015 року у сумі 470 000,00 грн. згідно квитанцій до прибуткового касового ордера №93 від 12.10.2015 року на суму 70 000,00 грн. та №94 від 16.10.2015 року на суму 400 000,00 грн. (ас. 31, том 2).

11.07.2016 року позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №1, в якій просив погасити заборгованість в сумі 1 289 613,50 грн. в семиденний строк з моменту її отримання. Вказану претензію отримано відповідачем 11.07.2016 року, що підтверджується відміткою про отримання за вх. №13 (а.с. 27-29, том 1).

З наведеного вбачається, що строк оплати за договором №0106/1 від 01.06.2015 року є таким, що настав 18.07.2016 року.

Враховуючи, що відповідачем здійснено часткову оплату рахунку №2 від 31.07.2015 року (наданих послуг за актом за липень 2015 року) у сумі 470 000,00 грн. згідно квитанцій до прибуткового касового ордера №93 від 12.10.2015 року та №94 від 16.10.2015 року місцевим господарським судом правильно визначено суму заборгованості за актом за липень 2015 року у сумі 286 095,00 грн. (756 095,00 грн. - 470 000,00 грн.).

В матеріалах справи наявні банківські виписки та платіжні доручення №950 від 30.11.2015 року на суму 350 000,00 грн., №19 від 11.01.2016 року на суму 100 000,00 грн., №61 від 27.01.2016 року на суму 100 000,00 грн. та №100 від 11.02.2016 року на суму 50 000,00 грн., всього на загальну суму 600 000,00 грн., які сплачені відповідачем позивачу з призначенням платежу: "оплата за надання транспортних послуг згідно рахунку №5 від 30.09.2015 року, згідно договору №1 від 01.09.2015 року" (а.с. 105-113, том 1).

Під час розгляду справи з'ясовано, що у вересні 2015 року між сторонами був підписаний акт №3009/5 виконаних робіт за вересень 2015 року на суму 553 194,00 грн. На оплату виконаних робіт за актом за вересень 2015 року позивачем був виставлений рахунок №5 від 30.09.2015 року.

Оскільки загальна сума оплати по рахунку №5 від 30.09.2015 року була більшою, ніж в рахунку, позивачем різниця зарахована як часткова оплата за рахунком №1 від 30.06.2015 року у сумі 46 806,00 грн. (600 000,00 грн. - 553 194,00 грн.).

Оскільки позивачем суму переплати за рахунком №5 від 30.09.2015 року у сумі 46 806,00 грн. зараховано в рахунок сплати заборгованості за рахунком №1 від 30.06.2015 року, місцевим господарським судом правильно визначено суму заборгованості за актом за червень 2015 року у сумі 533 518,50 грн. (580 324,50 грн. - 46 806,00 грн.).

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом неправомірно не здійснено зарахування суми 600 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше, тобто за актами за червень та липень 2015 року, оскільки матеріалами справи підтверджується існування між сторонами підписаного акту виконаних робіт за вересень 2015 року, виставленого рахунку №5 від 30.09.2015 року оплата якого міститься в графі призначення платежу в платіжних дорученнях №950 від 30.11.2015 року, №19 від 11.01.2016 року, №61 від 27.01.2016 року та №100 від 11.02.2016 року. Доказів повідомлення позивача про зміну призначення платежу в установленому законом порядку матеріали справи не містять. Надана відповідачем бухгалтерська довідка №419 від 19.09.2016 року не є зміною призначення платежу в установленому законом порядку.

Посилання апелянта на постанови Вищого господарського суду України від 14.04.2005 року, 25.12.2003 року та ухвали Верховного Суду України від 23.06.2005 року як на роз'яснення щодо порядку зарахування черговості платежів відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки наведені апелянтом постанови та ухвала не є роз'яснювальними документами чи правовою позицію, обов'язковою для застосування, а є лише рішеннями у конкретних справах.

Доказів оплати отриманих послуг у сумі 819 613,50 грн. (553 518,50 грн. + 286 095,00 грн.) відповідач до суду не надав, доводи, наведені в обґрунтування позову не спростовував.

За викладеного є правильним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з позивача на користь відповідача суми основного боргу у розмірі 819 613,50 грн.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 08.07.2015 року по 31.08.2016 року у сумі 42 811,85 грн. та інфляційні втрати за період з липня 2015 року по серпень 2016 року у сумі 92 268,96 грн.

Місцевим господарським судом здійснений перерахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням часткової оплати за надані послуги в межах заявленого позивачем періоду з 08.07.2016 року по 31.08.2016 року (інфляційні втрати за період з липня 2015 року серпень 2016 року).

Оскільки апеляційним господарським судом встановлено, що строк оплати за договором №0106/1 від 01.06.2015 року відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України є таким, що настав 18.07.2016 року, відповідно, прострочення зобов'язання виникло з 19.07.2016 року.

Таким чином, 3% річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню за прострочення виконання зобов'язання у період з 19.07.2016 року по 31.08.2016 року.

За прострочення оплати за надані послуги згідно акту №1 підлягає стягненню 3% річних у сумі 1 924,17 грн. (533 518,50 грн. х 3% х 44 / 366), згідно акту №2 підлягає стягненню 3% річних у сумі 1 031,82 грн. (286 095,00 грн. х 3% х 44 / 366), всього у сумі 2 955,99 грн.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, слід врахувати, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Отже, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

З урахуванням наведених роз'яснень та листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року №62-97р позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають (у серпні 2016 року була дефляція).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 822 569,49 грн. (819 613,50 грн. +2 955,99 грн.).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, у сумі 12 388,54 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти відповідача, які обліковуються на розрахунковому рахунку № 26000310100046 в банку ПАТ "Банк Камбіо" в межах ціни позову - 1 424 694,31 грн.

Так, в обґрунтування заявленого клопотання позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, до суду не надано жодного доказу того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заява позивача ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджена жодним належним доказом.

Так, порушення договірних зобов'язань, а також ненадання відповіді на претензію не можуть бути достатніми підставами для життя заходів забезпечення позову. Долучені до матеріалів справи випуск газети "Звезда-4" (випуск 36-1908 від 08.09.2016) та електронні роздруківки оголошень, розміщених на сайті Auto.ria, не є належним доказом того, що відповідач вчиняє дії щодо розпродажу належного йому майна, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази того, що майно, яке вказано в оголошеннях про його продаж, належить відповідачу, також не доведено, що особа, контакти якої наведені в оголошеннях, має відношення до відповідача. Крім того, недостатній для погашення заборгованості перед позивачем розмір статутного капіталу, відсутність нерухомого майна, а також наявність податкового боргу не можуть свідчити про неможливість виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, місцевим господарським судом правильно відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Також апеляційний господарський погоджується із місцевим господарським судом про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи щодо вчинення на спірних актах виконаних робіт підпису саме директором відповідача.

Відповідно до приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Матеріалами справи підтверджується факт прийняття робіт відповідачем за вказаним актами, а відповідно, і факт їх підписання зі сторони замовника повноважною особою, не лише актами №1 та №2, а в сукупності й іншими доказами, в тому числі й частковою оплатою відповідачем виконаних робіт.

Розглянувши клопотання Концерну "Стальпромбуд" про відкладення розгляду справи у зв'язку із відпусткою представника за основним місцем роботи, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його задоволення.

При цьому апеляційний господарський суд виходить з того, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, до клопотання про відкладення розгляду справи додано копію договору №36/15АО про надання адвокатських послуг від 01.12.2015 року, укладений між Адвокатським об'єднанням "Альфа Лекс" та Концерном "Стальпромбуд", яким передбачено надання правової (юридичної) допомоги Адвокатським об'єднанням "Альфа Лекс", а не конкретно юристом Крикун П.А., який перебуває у відпустці.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення (пункт 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Враховуючи, що місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, однак неправильно визначив строк оплати наданих послуг та, відповідно, період прострочення виконання грошового зобов'язання, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині суми 3% річних та втрат від інфляції.

За викладеного апеляційна скарга Концерну "Стальпромбуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року у справі №904/6095/16 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на сторін пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог .

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну "Стальпромбуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року у справі №904/6095/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року у справі №904/6095/16 змінити в частині стягнення 3% річних, втрат від інфляції та розподілу судового збору.

Викласти абзац четвертий резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року у справі №904/6095/16 в наступній редакції:

"Стягнути з Концерну "Стальпромбуд" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 819 613,50 грн. основного боргу, 2 955,99 грн. 3% річних, судовий збір у сумі 12 338,54 грн."

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 року у справі №904/6095/16 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Концерну "Стальпромбуд" судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 1 509,18 грн., про що видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 09.11.2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко