Ухвала суду № 62573683, 02.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/3130/16 Головуючий 1 інст. - Березовська І.В.

Справа № 635/4361/15-ц

Категорія: земельні Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Гуцал Л.В., Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міжрайонної прокуратури № 6 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третіх осіб - Садового товариства «Надія», Харківського районного управління юстиції Харківської області в особі Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, про визнання рішень незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року,

у с т а н о в и л а:

В червні 2015 року Харківській міжрайонний прокурор звернувся у суд в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третіх осіб - Садового товариства «Надія» (далі - СТ «Надія»), Харківського районного управління юстиції Харківської області в особі Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, про визнання рішень незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки.

На обґрунтування позивач вказав, що позивачі є власниками земельних ділянок, розташованих на території СТ «Надія» Пісочинської селищної Ради Харківської області:

- ОСОБА_1 - НОМЕР_5 площею 0,08858 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_1, виданого на підставі рішення Виконкому Пісочинської селищної Ради народних депутатів Харківської області від 19 вересня 1996 рок № 762;

- ОСОБА_2 - НОМЕР_6 площею 0,0815 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_2, виданого на підставі рішення Виконкому Пісочинської селищної Ради народних депутатів Харківської області від 22 серпня 1995 рок № 537;

- ОСОБА_3 - НОМЕР_7 площею 0,082 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_3, виданого на підставі рішення Виконкому Пісочинської селищної Ради народних депутатів Харківської області від 22 серпня 1995 рок № 536;

- ОСОБА_4 - НОМЕР_8 площею 0,08 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_4, виданого на підставі рішення Виконкому Пісочинської селищної Ради народних депутатів Харківської області від 28 вересня 1995 рок № 648;

- ОСОБА_5 - НОМЕР_9 площею 0,0808 га на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 27 липня 2010 року № 5531 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_8.».

Однак розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 16 травня 2008 року № 1284 ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, розташованої на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської обліт за межами населених пунктів та на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 24 березня 2009 року № 482 ОСОБА_6 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_12 (кадастровий № НОМЕР_10, яка частково накладається на землі позивачів.

На підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2010 року ОСОБА_6 відчужив земельну ділянку № НОМЕР_11 ОСОБА_7 .

Посилаючись на незаконність набуття у власність земельної ділянки ОСОБА_6 та її відчуження, оскільки останній не мав на меті використовувати земельну ділянку для особистого селянського господарства, позивач просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 16 травня 2008 року № 1284 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_6.»; визнати незаконним та скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 24 березня 2009 року № 482 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_6.№»; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га Серії НОМЕР_12 (кадастровий № НОМЕР_10; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_7 спірну земельну ділянку та повернути її ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 березня 2016 року позовні вимоги Харківського міжрайонного прокурора в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_11 від 29 березня 2010 року з кадастровим НОМЕР_13 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 207 ЦПК України.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог Харківського міжрайонного прокурора про визнання рішень незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - відмовлено.

В апеляційній скарзі прокуратура Харківської області, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зокрема зазначає, що надана ОСОБА_6 земельна ділянка перебувала у власності позивачів; при складанні технічної документації межі земельної ділянки, яка підлягала відведенню для садівництва, з власниками суміжних ділянок не були погоджені; у порушення вимог статті 10 ЦПК України перевага надана доводам відповідачів.

Відповідач ОСОБА_7 в запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Позивачі, інші відповідачі, треті особи рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власності, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (стаття 125 ЗК України).

За змістом статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частин 2, 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Матеріали справи свідчать, що позивачі є власниками земельних ділянок, розташованих на території СТ «Надія» Пісочинської селищної Ради Харківської області:

- ОСОБА_1 - НОМЕР_5 площею 0,08858 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_1, виданого на підставі рішення Виконкому Пісочинської селищної Ради народних депутатів Харківської області від 19 вересня 1996 рок № 762;

- ОСОБА_2 - НОМЕР_6 площею 0,0815 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_2, виданого на підставі рішення Виконкому Пісочинської селищної Ради народних депутатів Харківської області від 22 серпня 1995 рок № 537;

- ОСОБА_3 - НОМЕР_7 площею 0,082 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_3, виданого на підставі рішення Виконкому Пісочинської селищної Ради народних депутатів Харківської області від 22 серпня 1995 рок № 536;

- ОСОБА_4 - НОМЕР_8 площею 0,08 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_4, виданого на підставі рішення Виконкому Пісочинської селищної Ради народних депутатів Харківської області від 28 вересня 1995 рок № 648;

- ОСОБА_5 - НОМЕР_9 площею 0,0808 га на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 27 липня 2010 року № 5531 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_8.».

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 16 травня 2008 року № 1284 ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, розташованої на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області за межами населених пунктів та на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 24 березня 2009 року № 482 ОСОБА_6 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_12 (кадастровий № НОМЕР_10.

На підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2010 року ОСОБА_6 відчужив земельну ділянку № НОМЕР_11 ОСОБА_7 .

Посилаючись на те, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_6, частково накладається на землі позивачів, а сам ОСОБА_6 не мав на меті використовувати земельну ділянку для особистого селянського господарства, позивач звернувся у суд із відповідним позовом в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Харківський міжрайонний прокурор послався на інформацію Товариства з обмеженою відповідальності «Скіф» (далі - ТОВ «Скіф») та вказав, що інженером-землевпорядником ТОВ «Скіф» ОСОБА_9 спільно з головою СТ «Надія» ОСОБА_10 у травні 2014 року здійснено виїзд до СТ «Надія». За результатами порівняння та співвставлення закоординованих меж земельних ділянок встановлено, що земельні ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 знаходяться в межах СТ «Надія» та частково перетинаються з земельною ділянкою ОСОБА_6

Разом з тим, згідно довідок Головного управління Держкомзему у Харківські області від 27 липня 2011 року № 13-06-37 та Управління держкомзему у Харківському районі Харківської області Головного управління держкомзему у Харківській області Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 березня 2010 року № 709 відповідно до схеми розташування земельна ділянка приватної власності громадянина ОСОБА_6 є суміжною з землями СТ «Надія», крім того межує з землями Служби автомобільних доріг та землями Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

Крім того згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Богодар-2005» від 25 листопада 2011 року земельна ділянка накладається на земельні ділянки СТ «Надія» (а. с. 30, 100-101, 104 т. 1).

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2015 року за клопотанням Харківської міжрайонної прокуратури призначалася судова земельно-технічна експертиза, провадження якої доручалося Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С.Бокаріуса.

Згідно з повідомленням судового експерта, складеного 21 грудня 2015 року, надати висновок експертизи № 9820 не є можливим, оскільки клопотання про надання додаткових матеріалів та призначення обстеження протягом 45 днів не задоволено. Вартість експертизи не сплачена.

В суді апеляційної інстанції сторонам також роз'яснювалося їх право заявити клопотання про призначення по справі відповідної судової земельно-технічної експертизи. Однак таке клопотання сторони відмовились заявляти.

Оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання в галузі земельних відносин, однак експертиза проведена не була, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Справа розглянута в межах заявлених вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на лист Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 25 травня 2012 року № 1711 (а. с. 107 т. 1), відповідно до якого земельна ділянка, що є власністю ОСОБА_6, на даний час знаходиться у користуванні позивачів, не можуть бути прийняті до уваги.

За правилами частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В суді апеляційної інстанції, представник ОСОБА_7 пояснив, що частково земельна ділянка, що є власністю на даний час ОСОБА_7, перетинається лише з земельною ділянкою, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_8

Докази наявності перетину земельних ділянок позивачів з земельною ділянкою, яка н даний час є власністю ОСОБА_7, та їх розміри в матеріалах справи відсутні.

Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, відповідна експертиза по встановленню наявності перетину цих земельних ділянок проведена не була.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокуратури Харківської області відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Л.В.Гуцал

І.Ю.Трішкова