Ухвала суду № 62565078, 08.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 239/100/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1912/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції: Пархоменко О.Ф.

Доповідач: Груіцька Л.О.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Груіцької Л.О.,

суддів: Осипчук О.В., Жданової В.С.,

секретар Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 30 серпня 2016 року, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

19.02.2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи на те, що 08.06.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був укладений договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_1 керується п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною картою» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписами у заяві. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, в звязку з чим, станом на 31.12.2014 рік, має заборгованість 38146 грн. 30 коп., яка складається з: 24444 грн. 89 коп.- заборгованість за кредитом, 11008 грн. 73 коп.- заборгованість по процентам за користування кредитом, 400 грн. 00 коп.- заборгованість за комісією за користування кредитом, штрафи: 500 грн. (фіксована частина), 1792 грн. 68 коп. штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 38146 грн. 30 коп. та судовий збір в розмірі 381 грн. 46 коп.

Заочним рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 16 квітня 2015 року позов було задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 38146 грн. 30 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

21.07.2015 року відповідач надав заяву про перегляд заочного рішення.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 30 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким позов задовольнити повністю. Зазначив, що суд першої інстанції не визнав факту того, що умови договору, укладеного між сторонами за Анкетою-заявою від 8 червня 2011 року, виконувалися обома сторонами цього спору з урахуванням «Умов та правил надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» і тарифами Банку,зокрема ОСОБА_1 здійснював обслуговування ОСОБА_2, в межах кредитного ліміту, здійснював операції за рахунком, а останній поповнював свій картковий рахунок, чим зменшував дебетове сальдо на рахунку, тобто вчиняв дії, направлені на погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та нарахованої пені.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із розяснень Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 червня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою, згідно з якою мав наміри отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, розмір якого в заяві не визначений, на платіжну картку, вид та термін дії якої також не зазначений, з умовою сплати процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

До позовної заяви позивачем надана довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки по картковому рахунку 5457092026856223 від 28.12.2011 р., відповідно до якої старт карткового договору датований 28.12.2011 р. без визначення на цю дату карткового ліміту. Зміни карткового ліміту, згідно довідки, відбувалися:

16.01.2012 - зниження до 10 000,00 грн.

07.02.2012 збільшення до 16000,00 грн.

12.11.2013 р. збільшення до 25000,00 грн.

13.12.2013 р. здійснено перевипуск картки та переоформлення на універсальну № 5363542300752541, по якій 13.08.2014 р. був встановлений кредитний ліміт 24450,00 грн.

Дану довідку суд першої інстанції прийняв як надання позивачем інформації за договором, і не прийняв як належний документальний доказ, так як в ньому відсутні обовязкові реквізити офіційного документу, а саме відсутні дані ким і коли вона складена, на виконання якого договору в ній наведені дані. Крім цього, довідка має примітку, що всі вказані операції було проведено у відповідності до Умов та Правил, узгодженими з Клієнтом 06.02.2015 р., хоча період за який надана інформація у довідці стосується 2012- 2014 р.р, а тому правовідносини у цей період не можуть визначатися узгодженими Умовами та Правилами датованими 06.02.2015 р.

Крім цього, суд першої інстанції встановив, що вимоги позивача ґрунтуються на Умовах та правилах надання банківських послуг. Разом з тим, цей доказ не відповідає вимогам процесуального закону, щодо допустимості доказів, та згідно статті 59 ЦПК України, не узяв його до уваги з огляду на таке: згідно зі статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В даному ж випадку, вказані Умови не містять підпису відповідача, реквизитів, відсутня дата їх складання, а також жодна ідентифікуюча ознака на предмет їх невідємності від Заяви позичальника від 08.06.2011року.

Доказів того, що саме вказані умови розумів Відповідач, підписуючи 08.06.2011року заяву позичальника, матеріали цивільної справи не містять.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що відсутні жодні правові підстави вважати, що кредитний договір про надання кредиту, крім Заяви позичальника, складається ще й з Умов та правил надання кредиту фізичним особам. А тому правовідносини між сторонами цього спору з приводу кредитування регулюються тільки Заявою позивальника, проте дана заява не містить узгодження між сторонами строку виконання зобов'язань, розміру кредитного ліміту та строку дії договору, вид платіжного продукту, який використовується відповідачем. Позивачем документально не підтверджено факт виконання умов кредитного договору кредитором, а саме не підтверджено факт надання грошових коштів позичальнику та відкриття йому карткового рахунку. Крім того, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те,що Позивачем ні в позові, ні в наданої додаткової інформації та документах не доведені дані, щодо видачі Відповідачу платіжної картки та терміни її дії.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального права та обставинам справи.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір,умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Апеляційним судом встановлено, що 08 червня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою, згідно з якою мав наміри отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, розмір якого в заяві не визначений, на платіжну картку, вид та термін дії якої також не зазначений, з умовою сплати процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом/ а.с.10/.

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки по картковому рахунку 5457092026856223 від 28.12.2011 р.,/ а.с.9/, старт карткового договору датований 28.12.2011 р.,без визначення на цю дату карткового ліміту. Зміни карткового ліміту, згідно довідки, відбувалися:

16.01.2012 - зниження до 10 000,00 грн.

07.02.2012 збільшення до 16000,00 грн.

12.11.2013 р. збільшення до 25000,00 грн.

13.12.2013 р.здійснено перевипуск картки та переоформлення на універсальну № 5363542300752541, по якій 13.08.2014 р. був встановлений кредитний ліміт 24450,00 грн.

Відповідно до примітки, всі вказані операції було проведено у відповідності до Умов та Правил, узгодженими з Клієнтом 06.02.2015 р.

Банком заявлені вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за договором від 8 червня 2011 року без номеру, в розмірі 38146,30 грн., в яких він вказував, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був укладений договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, в звязку з чим, станом на 31.12.2014 рік, має заборгованість 38146 грн. 30 коп., яка складається з: 24444 грн. 89 коп.- заборгованість за кредитом, 11008 грн. 73 коп.- заборгованість по процентам за користування кредитом, 400 грн. 00 коп.- заборгованість за комісією за користування кредитом, штрафи: 500 грн. (фіксована частина), 1792 грн. 68 коп. штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 38146 грн. 30 коп. та судовий збір в розмірі 381 грн. 46 коп.

Колегією апеляційного суду встановлено, що в матеріалах справи відсутні заява на отримання будь якої картки, відповідно до Умов та правил використання платіжних карток, чи переоформлення одного виду картки на іншу, Умови з якими ознайомлений відповідач, за якими банк здійснює випуск нового спеціального платіжного засобу,перелік необхідних документів, які б вказували на отримання відповідачем картки та відповідали постанові Національного банку України від 20 квітня 2010 року № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», яка була чинною на час виникнення вказаних правовідносин. В матеріалах справи відсутні докази про строк дії картки, яку видав позивач відповідачу, відсутні відомості про укладення нового договору шляхом приєднання, відсутня заява про закриття картрахунку, або умови продовження строку дії картки, передбачені договором. Відсутній також розмір кредитного ліміту та строку дії договору та взагалі вид платіжного продукту, який використовується відповідачем.

Розрахунок заборгованості за договором б/н від 8 червня 2011 року та довідка про зміну умов кредитного договору не свідчить про отримання відповідачем платіжного продукту, та отримання ним кредитних коштів за цією карткою.

Апеляційний суд також вважає, що Заява- Анкета на а.с. 10, яку ОСОБА_2 підписав, не свідчать про факт укладення договору між сторонами,шляхом приєднання та надання платіжного продукту, про ознайомлення відповідача з умовами за якими ОСОБА_1 здійснює випуск нового спеціального платіжного засобу, тощо.

Довідка про рух грошових коштів за кредитним договором від 8 червня 2011 року року, також не свідчить про те, що відповідач отримав картку, та отримав кредитні кошти за цією карткою, розмір цих коштів, оскільки у розумінні ст..59 ЦПК України ця довідка не може свідчити про отримання відповідачем картки.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги у частині того, що умови договору, укладеного між сторонами за Анкетою-заявою від 8 червня 2011 року, виконувалися обома сторонами цього спору з урахуванням «Умов та правил надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» і тарифами Банку, зокрема ОСОБА_1 здійснював обслуговування ОСОБА_2, в межах кредитного ліміту, здійснював операції за рахунком, а останній поповнював свій картковий рахунок, чим зменшував дебетове сальдо на рахунку, тобто вчиняв дії, направлені на погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та нарахованої пені, оскільки апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні жодні правові підстави вважати, що кредитний договір про надання кредиту, крім Заяви позичальника, складається ще й з Умов та правил надання кредиту фізичним особам. А тому правовідносини між сторонами цього спору, з приводу кредитування регулюються тільки Заявою позивальника, проте дана заява не містить узгодження між сторонами строку виконання зобов'язань, розмір кредитного ліміту та строку дії договору, вид платіжного продукту, який використовується відповідачем.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зокрема, вони зводяться до перелічення нормативних актів, якими передбачено стягнення заборгованості за кредитним договором, та не містять обґрунтованих заперечень щодо висновку суду про відсутність узгодження між сторонами строку виконання зобов'язань, розміру кредитного ліміту та строку дії договору, виду платіжного продукту, який використовується відповідачем та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції. Отже, колегією апеляційного суду встановлено, що суд правильно відмовив у задоволенні позову.

За вказаних обставин, колегія апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального закону і підстав для його скасування немає. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги також немає.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд -,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 30 серпня 2016 року

залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Л.О. Груіцька

Судді О.В.Осипчук

ОСОБА_3