Рішення № 62564099, 09.11.2016, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1380/16-ц

Провадження № 2/515/1897/16

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Чебан А.П.

за участі:

секретаря Дечевої І.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2016 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до укладеного договору б/н від 21.12.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 21 600грн. 00коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ ПриватБанк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач зобовязався у встановлені договором строки погашати заборгованість по кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, однак на даний час ухиляється від виконання зобовязання і виниклу заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «Приватбанк». У звязку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 31.07.2016 року має заборгованість в розмірі 20 268грн. 44коп., що складається з наступного: 4 880грн. 41коп. - заборгованість за кредитом; 11 483грн. 90коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 462грн. 78коп. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 941грн. 35коп. - штраф (процентна складова). Представник ПАТ КБ «Приватбанк» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором б/н від 21.12.2006 року у розмірі 20 268грн. 44коп. та сплачений судовий збір при подачі позову 1 378 грн.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.20,65,67), позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача, ОСОБА_2, у судове засідання не зявився, однак надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.63,68), позовні вимоги не визнав. Просив суд застосувати строк позовної давності, який на його думку пропущено позивачем, оскільки, кредитний договір укладено 21.12.2006 року, а згідно даних виписки по картковому рахунку ОСОБА_3 з 01.01.1999 по 27.09.2016 року вбачається, що останній платіж відповідачем сплачено 26.01.2012 року. Вважає, що оскільки ПАТ «Приватбанк» звернувся до суду лише 23.08.2016 року, позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення вищевказаної заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 16, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що дійсно відповідно до укладеного договору між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 21.12.2006 року останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.а.с.7-13).

З довідки (а.с.51) виданої ПАТ КБ ПриватБанк вбачається, що 21.12.2006 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 був підписаний кредитний договір без номеру. Термін дії картки №5457082950871686 закінчено у 10 місяці 2015 року.

Як вбачається з виписки з банківського рахунку в якому містяться відомості про операції, скоєнні за рахунком, яку було надано до суду на виконання ухвали Татарбунарського районного суду від 21.09.2016 року (а.с.44) станом на 27.09.2016 року, відповідач не виконав умови кредитного договору від 21.12.2006р, тому, за ним утворилася заборгованість в розмірі 19388 грн 44 коп. Відповідачем останній платіж здійснено 26.01.2012 р., банку було сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором суму в розмірі 50 грн. (а.с.а.с.59-61).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору, а відповідно до ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобовязання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України

Згідно п. 6.5 «Умов та правил надання банківських послуг» (далі Умови), які разом з заявою про надання кредиту складають кредитний договір між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_3, клієнт зобовязаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його користування, по перевитратам платіжного ліміту та сплачувати комісію на умовах, визначених цим договором.

Відповідно п.6.6 Умов, у випадку не виконання зобовязань за договором клієнт за вимогою банку зобовязаний повернути кредит.

Відповідно п. 5.3 Умов, строки та порядок погашення кредиту по платіжній картці встановлені у памятці клієнту, яка є невідємною частиною кредитного договору.

Згідно довідки «Про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна GOLD», строк внесення щомісячних платежів визначено до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору, (п 9.12 Умов), сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Під час судового засідання представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності до вимог ПАТ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та додаткових вимог, а саме, заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором та штрафів (фіксованої частини та його процентної складової).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобовязань.

Оскільки ПАТ «Приватбанк» звернувся до суду лише 23.08.2016р., як це вбачається зі штампу вхідної кореспонденції, проставленому на позовній заяві та умовами договору передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, враховуючи що відповідачем 26.01.2012 р. банку було сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором суму в розмірі 50 грн., а наступний після цього платіж повинен був здійснений до 25 числа наступного місяця тобто до 25.02.2012р., який в свою чергу сплачений не був, тому саме з цього дня почав свій відлік загальний строк позовної давності, тривалістю - три роки та закінчився 25.02.2015р.

Крім того, згідно із п.31 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), у звязку з чим, суд вважає що доводи відповідача та його представника є законними та обґрунтованими, тому, у суду є всі підстави для відмови в задоволенні позовних вимог банку у звязку зі спливом строків позовної давності.

Додаткового суд наголошує, що в розрахунку заборгованості, наданому банком, який міститься в матеріалах справи (а.с.4-6), відсутні підтвердження щодо фактичної сплати певних сум в рахунок погашення заборгованості за цим договором відповідачем ОСОБА_3, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для можливого переривання перебігу строку позовної давності, а тому зазначений розрахунок суд не може взяти за основу при вирішенні справи по суті.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки є всі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, тому й не підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ «Приватбанк» понесені судові витрати у сумі 1378 грн.

Керуючись ст.10,60, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.12.2006 року №б/н у розмірі 20 268грн. 44коп. та судових витрат у розмірі 1 378 грн. відмовити у звязку зі спливом строків позовної давності.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Чебан