Ухвала суду № 62562351, 09.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/725/14-к Головуючий у І інстанції Бабоїд О. М.Провадження № 11-кп/780/587/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 54 09.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

03 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Полосенка В.С.

суддів: Габрієля В.О., Шроля В.Р.

при секретарі: Ковтуненко О.В.

з участю прокурора: Пухи І.Ю.

виправданих: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Таращанського районного суду Київської області від 11 березня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючу продавцем в кафе-барі «Міраж», одруженої, немаючої на утриманні неповнолітніх дітей, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, раніше не судиму, проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 396 КК України та виправдано,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючу, одружену, маючу на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, немаючої статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, раніше не судиму, проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, -

визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 396 КК України та виправдано,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_7, непрацюючу, розлучену, маючу на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_8, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, раніше не судиму, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9,-

визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 396 КК України та виправдано.

Вироком вирішено питання речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

Досудовим розслідуванням встановлено, що в листопаді 2013 року невстановлена слідством особа на імя Юрій, в орендованому приміщенні за адресою смт Рокитне, Рокитнянського р-ну, Київської обл. вул. Заводська, 19В, з метою проведення азартних ігор розмістив в ньому 10 ігрових автоматів з купюроприймачами та три ігрових компютери з встановленими на них спеціальними ігровими програмами для проведення азартних ігор.

З метою забезпечення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів учасникам азартних ігор невстановлена слідством особа на імя Юрій в листопаді 2013 року залучив до роботи в гральному закладі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в якості адміністраторів.

Усвідомлюючи, що гральний бізнес в Україні є забороненим видом господарської діяльності, за який передбачена кримінальна відповідальність, та те, що невстановлена слідством особа на імя Юрій, в орендованому приміщенні за адресою смт Рокитне, Рокитнянського р-ну, Київської обл. вул. Заводська, 19В організувала і займалась гральним бізнесом, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в період з 08.11.2013 по 26.02.2014 року вчинили активні дії, спрямовані на приховування вищевказаного злочину.

Зокрема, з метою приховування організованого невстановленою слідством особою на імя Юрій грального бізнесу від правоохоронних органів та інших громадян, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в період часу з 08.11.2013 року по 26.02.2014 року надавали доступ гравцям до вказаного приміщення лише через мобільний телефон з номером 380686811952 з номерами телефонів гравців на ньому.

Також, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з вищевказаною метою використовували наявні засоби охорони приміщення, а саме вхідні двері із замком, систему відео спостереження у режимі он-лайн за вхідними дверима та в середині приміщення, які унеможливлювали доступ до приміщення без їх дозволу.

Як наслідок, в період часу з 08.11.2013 року до 26.02.2014 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 умисно, з метою приховування особливо тяжкого злочину, зазначеним вище способом, всупереч вимогам Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 року, не повідомивши правоохоронні органи про вчинюваний злочин, надали за адресою: смт. Рокитне Рокитнянського р-ну Київської обл. вул. Заводська, 19В, доступ до гральних автоматів з купюроприймачами та компютерної техніки з метою проведення азартних ігор та отримання прибутку, яким у разі виграшу, виплачували різні суми виграшу більше 70 гравцям.

Зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 надано доступ до гральних автоматів з купюро приймачами та компютерної техніки з метою проведення азартних ігор та отримання прибутку, яким у разі виграшу, виплачували різні суми виграшу наступним гравцям: 08.11.2013 р., 02.12.2013 р., 04.02.2014 р., 16.02.2014 р. ОСОБА_6, жителю ІНФОРМАЦІЯ_10. АДРЕСА_1; та іншим, чим вчинили приховування особливо тяжкого злочину.

27.02.2014 року о 18 год, в ході проведеного обшуку приміщення за адресою смт. Рокитне, вул. Заводська, 19В, працівниками Рокитнянського РВ ГУ МВС України в Київській області було виявлено приміщення грального залу, де здійснювався гральний бізнес гральними автоматами в кількості 10 штук та компютерною технікою в кількості 3 одиниці.

В звязку з цим, дії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 досудовим слідством кваліфіковані за ч.1 ст.396 КК України, як заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Вироком Таращанського районного суду Київської області від 11 березня 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано невинуватими та виправдано, у звязку із недоведеністю їх вини у повному обсязі.

На виправдувальний вирок, ухвалений щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прокурор подавапеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у звязку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Ухвалити новий вирок, яким визнати винними ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України та призначити їм покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном 2 роки.

Вважає, що під час розгляду даного кримінального провадження судом допущено неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказує, що судом при винесенні вироку взято до уваги лише показання обвинувачених, які їх виправдовують, а оцінка доказам обвинувачення взагалі не надана, мотивів про те, чому суд відкинув докази обвинувачення не викладено.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку поданої апеляційної скарги, виправданих та їх захисника, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Згідно ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд відповідно до вимог кримінального процесуального закону у судовому засіданні перевірив усі зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було предявлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України та давши їм належну оцінку, обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність в їх діях складу зазначеного кримінального правопорушення.

Спростовуючи предявлене ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення, суд навів мотиви за яких взято до уваги одні докази та відкинуто інші і обґрунтовано дійшов висновку про їх виправдання.

Так, ч.1 ст. 396 КК України передбачає відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Приховуванням злочину є активна умисна діяльність, спрямована на те, щоб утаїти від правоохоронних органів та суду факт вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, знаряддя та засоби їх вчинення, сліди чи предмети, здобуті злочинним шляхом, або їх місцезнаходження, відомості щодо субєкта (субєктів) злочинного діяння, а також не допустити виявлення слідів злочину.

Стаття 396 КК України передбачає заздалегідь не обіцяне приховування злочину. За такого варіанту поведінки особа надає згоду на вчинення дій, що повязані з приховуванням, вже після вчинення злочину (закінченого чи незакінченого). У цьому випадку має місце не співучасть у злочині, а причетність до нього.

Згідно із ч. 6 ст. 27 КК України особи, які вчинили заздалегідь не обіцяне переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених ст.ст. 198 та 396 КК України.

Постановляючи по справі виправдувальний вирок у звязку з недоведеністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України, суд правомірно зазначив, що обвинувачені працювали по найму у Юрія, невстановленої досудовим слідством особи, який для них був власником компютерів і гральних автоматів, господарем цього бізнесу, орендарем даного приміщення. Разом з ним працював Бумагін, який керував охоронниками.

На сьогоднішній день ні Юрій, ні Бумагін не притягнуті до кримінальної відповідальності, щодо жодного з них немає вироку суду про визнання їх винними у вчинені злочину, передбаченого ст. 203- 2 КК України.

Частина 2 ст. 2 КК України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскільки досудовим розслідуванням не встановлено вчинення злочину Юрієм та Бумагіним, то не може мати місце склад злочину, передбачений ч.1 ст.396 КК України в діях обвинувачених, оскільки дана стаття передбачає заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Тобто має місце відсутність злочину в приховуванні якого обвинувачуються ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Таким чином, досудовим слідством не доведено і в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення обвинуваченими злочину, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України.

Всупереч доводам прокурора, суд відповідно до вимог ст.94 КПК України в повному обсязі дослідив зібрані докази, які належним чином проаналізовані та відповідно оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття процесуального рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок Таращанського районного суду Київської області від 11 березня 2016 року відповідає вимогам закону, у звязку з чим залишає даний вирок без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Таращанського районного суду Київської області від 11.03.2016 р. щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: